У свої 25 років Павло Коєн з Одещини вже володіє двома тепличними господарствами та забезпечує мікрозеленню і салатами мережу супермаркетів. Розпочавши діяльність у воєнний час, він демонструє: невеликий агробізнес може прогресувати навіть у найважчі періоди – за умови належної підтримки. Одним із таких механізмів стала програма кредитування під гарантії Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві, що реалізується за підтримки Групи Світового банку та фінансується спільно з ЄС. Розмовляємо з Павлом про його досвід, труднощі та висновки.
̶ Коли і який обсяг коштів ви отримали як кредит під гарантії Фонду? З яким банком ви вели співпрацю?
̶ Кредит ми отримали від ПАТ «Банк Восток», одного з банків-партнерів Фонду. Його розмір становив 550 тисяч гривень, з яких 150 тисяч призначалися на обігові кошти, а решта 400 тисяч – на інвестиції.
̶ Чому вирішили використати можливості Фонду? Наскільки привабливими вони стали для вас?
̶ Раніше я не знав про Фонд і таку можливість. Однак я усвідомлюю, що для більш швидкого й активного розвитку бізнесу потрібно залучати додаткове фінансування, розвиватися тільки за рахунок власних обігових коштів недостатньо. Тому я звернувся до банку, і саме там мені розповіли про програму, до якої ми приєдналися. Щодо інших аспектів діяльності Фонду я, відверто кажучи, не в темі, оскільки вся моя взаємодія відбувалася через банк. Гадаю, що саме банк виконав значну частину підготовки для цього процесу. Підприємці повинні займатися бізнесом, банки – кредитуванням. Але головне – Фонд допоміг мені надати заставу за кредитом. Це прекрасна програма, яка дійсно допомагає малому агробізнесу, якщо він відповідає критеріям Фонду.
Павло Коєн
̶ Що потрібно зробити для того, щоб стати учасником програми Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві?
̶ Ми – молоде підприємство, позиціонуємо себе як нове покоління аграріїв для нового покоління споживачів. У нас все організовано належним чином від початку: офіційна реєстрація, сертифікація товарів, безготівкові розрахунки, ПДВ. Тому багато питань просто не виникало.
Загалом весь процес тривав декілька місяців. Багато процедур були для нас новими. Не можу сказати, що відразу підготував всю документацію за пів дня. У мене немає окремих працівників, які б займалися підготовкою тих чи інших документів. Здебільшого я робив це самостійно, одночасно з основною діяльністю, якою займався. Однак я вважаю, що строк у кілька місяців як для першого кредиту в житті у 24 роки, це досить добре.
̶ Чи активно банки надають кредити невеликим агробізнесам? Що їх стримує у співпраці з такими господарствами, як ваше?
̶ Банки інколи з обережністю підходять до кредитування, і це зрозуміло. Обережність – це про стабільність, про гарантії, про міцну економіку. Можливо, іноді бізнесам це не подобається. Але якщо бізнес працює прозоро і все робить «по-білому», має значно менше ризиків і більше шансів на співпрацю.
У 25 років Павло Коєн з Одещини вже має два тепличні господарства та постачає мікрозелень і салати до мережі супермаркетів
̶ Гарантії Фонду складають 50% від суми кредиту. Чи задовольняє вас такий їхній відсоток?
̶ Безумовно, хотілося б більше. Є багато підтримки для початківців або для великих компаній, але я – десь посередині: грант у рамках проєкту «Власна справа» для мене вже занадто малий, а до великих програм я ще не доріс. Але не завжди вистачає інструментів для «бусту», тобто розвитку бізнесу.
Тому я вдячний Фонду та банку, які надали мені підтримку в цій ситуації, – це був значний поштовх у розвитку моєї діяльності. Але я відчуваю, що потрібно більше працювати над програмами підтримки саме таких підприємців, які працюють «в білу», офіційно, за правилами. Вони вже не зовсім малі, але ще не агрогіганти. І таких стає все більше. Це і є майбутній середній клас.
̶ Наскільки вагомою є робота Фонду в умовах війни, коли в будь-який момент сільгоспвиробник може втратити всі свої активи?
̶ Я вважаю, що поточні обставини не повинні бути для нас обмежуючим фактором. Все, що ми повинні робити, це працювати, продовжувати нашу діяльність та вдосконалюватися, незважаючи ні на що. Це єдина гарантія успіху та прогресу не тільки агросектору чи конкретного підприємства, а й країни та економіки в цілому. Не можна виправдовуватися війною, треба сприймати це як випробування і рухатися вперед.
̶ Як повномасштабне вторгнення Росії в Україну вплинуло на ваш бізнес?
̶ Ми розпочали працювати вже під час повномасштабного вторгнення. І так, звичайно, ми відчуваємо проблеми, як і всі українці. Проте і попит є. І він досить високий. Тому повинні працювати далі.
̶ Якої підтримки вам не вистачає як підприємцю?
̶ Я за весь свій підприємницький досвід часто відчуваю себе як сам на сам. Мені не вистачає прямого спілкування з державою. Ми знаємо, що вона організовує його, наприклад, з великим бізнесом, і, можливо, з деякими представниками малого. Але я хотів би, щоб була можливість безпосереднього контакту, щоб висловлювати свою точку зору, ділитися проблемами, говорити, що б хотілося бачити по-іншому.
Простий приклад – гранти на теплицю. Вони є, умови в межах гранту такі, що ви можете побудувати лише звичайну сезонну теплицю, тобто немає ніякого технічного та технологічного стрибка. Це буде звичайна сезонна теплиця під один шар плівки. А якщо я хочу звести сучасну цілорічну теплицю, то сума гранту для цього буде настільки мізерною, що сприйматиметься як кешбек або приємний бонус, а не повноцінна допомога. Ось така проблема: співвідношення мінімальної кількості гектарів та суми. Тому я би запропонував – або зменшити кількість гектарів, або збільшити суму.
̶ Що ще, на вашу думку, у ставленні до малого агробізнесу повинна змінити держава?
̶ Повинна цінувати чесний бізнес. Зараз іноді здається, що я один з небагатьох, хто працює відкрито, і через це – на жаль, в менш вигідному положенні. Я хочу, щоб усі дотримувалися однакових правил. Це єдина можливість створити реальну конкуренцію та міцну економіку.
Микола Луговий, Національний пресклуб «Українська перспектива»
Источник: www.propozitsiya.com
