Те не додавай, це не поєднуй, тут контролюй показники температури, а листя з ознаками хвороби взагалі варто знищити у повний місяць, а попіл розкидати за вітром. Дивишся на подібне і думаєш: а з чого тоді цей компост робити, якщо у звичайному саду є переважно трава та стебла від томатів? Природа якимось чином мільйони років переробляла органіку без наших приладів, непроникних пакетів та дорогих заквасок у гарних пляшечках. Здається, ми знову все ускладнили, повідомляє Ukr.Media.
Хворі стебла
Найбільший страх інтернет-господарника — ненароком закинути в купу уражений фітофторою помідор. Мережа миттєво радить купувати спеціальні чорні мішки, розводити певні грибки і запаковувати все це так, ніби йдеться про радіоактивні залишки. Як людина, яка дорожить часом і розсудливістю, я бачу тут явний надмір і зайву метушню.
Для проблемної органіки існує абсолютно невимушений і дотепний у своїй простоті метод траншеї. Десь на краю території, якнайдалі від грядок, копають канаву на глибину щонайменше 30-40 см. Туди кидають усі ті зіпсовані плоди і уражені стебла, трохи подрібнюють і присипають зверху щільним шаром ґрунту. Земля діє як найкращий природний фільтр. Під таким шаром спори не розлітаються, а дощові черви десь там у темряві спокійно роблять свою справу. Жодного запаху і розтрачених нервів.
Одне невелике застереження: наступного року на місці цієї канави краще не висаджувати ті ж самі культури (наприклад, томати чи картоплю), щоб дотримуватися правил чергування посівів.
Бур’ян з насінням
Найбільша помилка — закопати квітучий пирій чи лободу з зерном у землю або кинути у звичайний компост. Насіння бур’янів — це справжні безсмертні рослинного світу. У холодній землі воно не розкладається, а просто впадає в анабіоз. Воно здатне чекати свого часу роками! І щойно ви через рік переораєте цю грядку, насіння побачить світло і весело зійде таким щільним покровом, що ви проклянете той день, коли вирішили заощадити час. Щоб насіння дійсно зникло, потрібна температура +60°C, яка трапляється лише у великих промислових компостних купах.
То що ж тоді робити "ледачим"? Можна діяти на випередження: візьміть за звичку зрізати чи виривати траву до того, як вона розквітне. Молоді бур’яни без зерна — ідеальний корм для компосту чи канави, кидайте сміливо! Якщо трава вже з насінням, не ризикуйте. Викиньте її в міський контейнер для рослинних відходів або спаліть, а корисний попіл розсипте під кущі.
Листя горіха та голочки
Ще одна популярна інтернет-паніка стосується листя волоського горіха. Пишуть, що воно токсичне і знищить землю гірше за напалм. Так, там дійсно є специфічна речовина юглон, яка пригнічує суперників. Але суть у тому, що на відкритому повітрі, під дощем і в компанії ґрунтових бактерій вона розкладається за декілька місяців. Тому кидати горіх до спільної купи разом із кухонним лушпинням і травою цілком доречно. До весни від тієї уявної отруйності нічого не залишиться.
Те ж саме з сосновими голками чи стружкою. Ними полюбляють залякувати, бо вони нібито дуже закислюють землю. Насправді свіжа хвоя дійсно кисла, але в процесі розкладання вона нейтралізується, і готовий компост майже не окислює землю. Головна проблема хвої не в кислотності, а в тому, що вона містить багато смол і воску, тому розкладається дуже довго — до 2-3 років. Але водночас хвоя робить суміш пухкою і дозволяє їй дихати. А якщо вже так боїтеся за показник pH, можна потім просто всипати на готовий перегній звичайного деревного попелу, який нейтралізує кислоту.
Правило "пирога", або чому компост погано пахне
Якщо просто складати свіжоскошену газонну траву в одну велику купу, вона дуже швидко перетвориться на слизьку смердючу масу з роєм комах. І проблема тут не в траві, а в тому, що їй не вистачає повітря.
Тут чудово працює кулінарний принцип. Компост любить шари, як торт. На вологу зелену траву чи овочеві відходи обов’язково треба покласти щось сухе. Це може бути опале листя, солома, подертий картон від нескінченних доставок чи просто кілька лопат звичайної землі. Сухий шар поглинає зайву вологу, і замість запаху звалища органіка починає пахнути лісовою підстилкою після дощу.
Що дійсно не варто класти до купи
Залишки м’яса, риби, кістки та молочні продукти колись згниють, але до того вони влаштують такий локальний кінець світу, що сусіди перестануть вітатися, а на банкет збіжаться всі щури, бездомні пси та мухи району. Ну і відходи життєдіяльності котиків та собачок логічніше закопувати десь під декоративними кущами, а не там, де потім ростиме суниця на сніданок. Екскременти домашніх тварин є джерелом небезпечних для людей хвороб і паразитів, а їхні яйця легко виживають у холодному компості.
Звісно, є межі терпимості навіть у природи. Пластик, скло, метал та обривки синтетичних мотузок вона не розкладе фізично. Тут усе зрозуміло.
Природа набагато мудріша за наші тривоги і бажання все контролювати. Вона здатна переробити майже все, а те, що викликає сумніви, завжди можна просто глибоко закопати і піти нарешті пити каву на веранді, а не бавитися в науковця.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Ви за «науковий» підхід з термометром чи за метод «кинув і забув»?
Вже проголосували 1 людина. Долучайтесь до обговорення.
🔬 Все за наукою 😎 Я — лінивий дачник 🤫 Маю свій секрет
📊 Карта думок
🔬 Все за наукою 0% 😎 Я — лінивий дачник 100% 🤫 Маю свій секрет 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!