Ми вперто повторювали недоліки декілька сезонів, аж поки не стали враховувати поради обізнаних людей, зокрема агрономів.
І не дарма — урожай став радувати: ягоди апетитні, налиті соком, солодкуваті, та ще й у великій кількості. І міцні кущі з об’ємним зеленим листям — також тішили око. Що ми робили хибно:
Помилка №1. Запізніла посадка
При осінньому садінні (на початку вересня, в останні дні серпня) реалізовується приблизно 30% можливої врожайності, а то й менше.
Чому так? Не встигають сформуватися плодові зачатки, фундамент майбутнього врожаю. А для рослини потрійне навантаження: і коріння розвивати, і листя на холодну пору року вирощувати, і зачатки формувати.
Як би це не звучало дивно, оптимальний час для висаджування — серпень. В окремих регіонах з не надто жарким літом — навіть кінець липня (особливо, якщо розсада здорова, із закритою кореневою системою або перенесення з великою земляною грудкою).
Так, можливі незначні втрати, й в ідеалі необхідне крапельне зрошення, система "туман" — дуже необхідна волога для посадженої розсади, більше добрив. Але в цілому результат виправдовує себе.
До речі. Найкращий вус — червневий. Пізніші вуса дадуть менш врожайну розсаду. Це непросто, але в будь-якому разі не слід купувати найпізнішу розсаду, яку дають останні розетки.
Помилка №2. Суцвіття
Якщо вже так сталося, і посадка запізніла — навіть пізньої весни, краще не дозволяти кущикам плодоносити. Ягід все одно мізерна кількість, але плодоношення вимотує кущі. І не буде міцної кореневої, сильних розеток. І важливо — зменшується стійкість слабких кущів до морозів: взимку ймовірні втрати. Та й у спеку кущі в’януть, засихають.
Помилка №3. Схема висадки
Надмірно щільна посадка — спочатку садили тісніше, площу заощаджували, та й дотримувалися "стандартних" схем — 25-30 см між кущами. Але ось Альбі нашій відстань не припала до душі, а потужна Мальвіна з розлогим кущем зовсім зажурилася. Навіть Диво Світу без роду, без племені, з міцним кущем і довгими численними вусами не радувало.
Так, якщо немає достатніх і, головне, збалансованих підживлень, крапельного зрошення — заощаджувати на відстані не можна. І на міжряддях також: це не тільки зменшення площі живлення, не тільки захворювання (та ж бура плямистість), вологість після дощу, недостатнє освітлення ягід, що дозрівають.
Відстань — це наша зручна праця, від добрива, обрізки до збору.
Коли висаджували за трирядною схемою (коли три ряди розміщені близько один до одного, а потім широка міжрядь), здавалося, що таким чином економимо агроволокно для укриття, мульчу (солому), та й кущики затінюють один одного у спеку.
Так, затінюють (момент особливо важливий на півдні — вони захищають один одного від спеки). Але ось працювати з такими широкими рядами у три смуги — незручно. Особливо збирати — особливо, якщо це не декілька рядків, а значно більше.
Помилка №4. Мульчування та приховування
Укривати на зиму суттєво і необхідно. Але не варто використовувати плівку — це холодно, не пропускає повітря, призводить до випрівання. І навіть примерзле до поліетилену листя. Тільки соломою або іншою рослинною мульчею — у багатьох регіонах не допоможе, та й матеріал цей добре утримує вологу. Ідеальний варіант для нас — агроволокно: два шари 30-ки — і полуниця задоволена, і ми. Важливо залишати "повітряний простір" — не щільно вкривати: чим більше простору, тим полуниці тепліше.
А якщо навесні вкривається полуниця для раннього врожаю — суттєво частково відкривати її, не порушуючи процес фотосинтезу. І рясно підживлювати — не органікою, не азотом — додавати більше мікроелементів, зокрема залізо: можливий хлороз через дефіцит світла.
А мульча — коли набридло рихлити, виполювати бур’яни, коли постійний полив призвів до засоленої кірки, — познайомилися з соломою.
Це рятівниця полуниці: і земля як пух, і бур’яни зникли, і рихлити не потрібно. І вологу зберігає, і від перегріву коріння захистить. Загалом, солома — молодець.
Тільки ось розкладати її суттєво після прогрівання ґрунту — інакше вона перешкоджає прогріванню. І після перших підживлень "під корінь": адже на ній частина затримується. Та й коріння має вглиб рости — інакше утворюється занадто поверхнева коренева система.
Помилка №5. "Перегодовування", схеми та підживлення
Спочатку за традицією підживлювали органікою. Після "обпалених" від гною кущиків відмовилися — хоч і норми внесення, концентрації були в межах розумного. Але не це основне: кущ же потужний росте — але розмір не впливає на кількість і якість ягід.
І якщо впливає, то не в кращий бік. Кажуть, полуниця "жирує" — надмірний ріст зеленої маси на шкоду плодоношенню.
Ні, органіка необхідна і дуже важлива — при внесенні перед посадкою. І запасу має вистачити на 3 роки. Хіба що мульчувати можна перегноєм на бідному ґрунті — але восени, після завершення сокоруху, щоб не заважати полуниці переходити у фазу спокою, щоб не зменшувати зимостійкість листя, надто соковитого, ніжного після внесення органіки (та азоту).
І про азотні добрива. Вони важливі та потрібні на початку вегетації.
Після цвітіння їх вносять у малій кількості — на початку зав’язування, під час плодоутворення частка азоту зменшується до мінімуму, до 1/3-1/4 у співвідношенні з калієм, фосфором. А ось калійно-фосфорні добрива — в пріоритеті: вони відповідають за щільність, цукристість та величину плодів.
І мікроелементи також — це солодкий присмак, соковитість, та й загалом розвиток куща. Важливі бор і цинк, магній, залізо, марганець — усі важливі та потрібні.
І саме повністю розкладена органіка і підживлює нашу полуницю — не свіжовнесена, яка несе в основному азот і вуглекислий газ (не кажучи вже про небажані аспекти розкладання органіки).
Загалом важливо розрахувати схему підживлень. Для всіх вона різна, але суттєвий сам принцип черговості внесення елементів живлення та їх пропорції, різні на різних етапах вегетації. Багато залежить від ґрунту, умов вирощування, чутливості кожного сорту — є й такий нюанс.
Можна стверджувати, що це загальні фрази і ніякої конкретики. Але підживлення — тема широка, а головне — не зовсім правильно шукати готові рішення, їх немає. Різний ґрунт, різні рослини — можна і потрібно шукати самі принципи підживлень, а ось підживлювати — тільки ситуативно, зважаючи на свою полуницю, на свою землю. І на свій досвід. Ось такі головні наші помилки під час культивування полуниці. Не всі, але основні.
Поділитися