У сфері міжнародної торгівлі зерном затримки з виконанням відвантаження або прибуття судна є звичайним явищем. З цієї причини стандартні угоди Gafta містять так звану extension clause — застереження щодо пролонгації терміну виконання. Теоретично, ця процедура є зрозумілою, але на практиці вона часто стає причиною конфліктів у судових розглядах Gafta, особливо якщо продавець за умовами CIF або С&F видає декілька коносаментів на різні частини вантажу.
Англійський юрист та український адвокат Данило Христич, що спеціалізується на розгляді товарних спорів, акцентує увагу: extension за угодами Gafta CIF та C&F — це не автоматична пролонгація терміну, а можливість продавця, яка реалізується виключно через своєчасне повідомлення. За стандартними формами Gafta (наприклад, 48, 49, 64, 100) термін поставки може бути пролонговано максимально на вісім днів, а величина дисконту залежить від тривалості такого пролонгування.
Для використання extension, продавець повинен відправити повідомлення не пізніше наступного операційного дня після завершення терміну поставки. Конкретну кількість днів вказувати не потрібно — автоматично застосовується максимальний восьмиденний період.
Головне питання, що часто постає у суперечках: чи застосовується дисконт до всього обсягу угоди, чи лише до тієї частини вантажу, яку було відправлено за межами початкового терміну? З точки зору формальної логіки, аргументи продавців виглядають переконливо: якщо основний обсяг було відвантажено вчасно, чому дисконт має впливати на всю угоду?
Однак практика арбітражів Gafta говорить про інше. Відповідно до загального правила, якщо продавець використовував extension clause, дисконт застосовується до загальної вартості угоди, навіть якщо фактично лише частина вантажу була відправлена із запізненням.
Важливо пам’ятати і про інший ризик: за англійським законодавством часткові поставки заборонені, якщо угода прямо їх не дозволяє. Оформлення декількох коносаментів на один контрактний вантаж може бути розцінене як суттєве порушення, що надає покупцю право відмовитися від вантажу та вимагати відшкодування збитків у арбітражі Gafta.
Водночас у конфліктах важливе значення мають конкретні фактичні умови. Данило Христич відзначає, що ситуація може змінитися лише за наявності чітких підстав: «Якщо покупець без застережень прийняв та оплатив першу партію вантажу за окремим пакетом коносаментів, це може бути інтерпретовано як неявна згода на часткові поставки. У такому випадку дисконт справді може застосовуватися тільки до допоставленого обсягу. Але це скоріше виняток, аніж правило».
Особливу увагу слід приділити наслідкам невідвантаження навіть у пролонгований термін. Якщо продавець ініціював extension clause, але не виконав поставку протягом додаткових восьми днів, датою дефолту вважається вже пролонгований термін, а не початковий період поставки. Це прямо впливає на обчислення збитків, які в арбітражі Gafta зазвичай визначаються як різниця між ціною угоди та ринковою вартістю на дату дефолту, вже з урахуванням узгодженого дисконту.
Тому питання extension clause та оформлення коносаментів потребує ретельного правового аналізу ще на етапі реалізації угоди, а не лише тоді, коли конфлікт вже неминучий.