Іноді собака стає частиною історії настільки, що його ім’я починає жити окремо від неї. Про таких тварин знімають фільми, пишуть книжки, їм встановлюють пам’ятники та присвячують поштові марки. Їх упізнають навіть ті, хто не знає всіх подробиць їхньої історії.
Один із найвідоміших прикладів у світі — Баррі, сенбернар із монастиря на перевалі Великий Сен-Бернар. На початку XIX століття він допомагав ченцям шукати людей, які губилися в засніжених Альпах. Тепер його історія дісталася й великого екрана. З 10 вересня в українському прокаті можна побачити сімейну пригодницьку стрічку «Баррі. Пес-рятівник».
Баррі не єдиний пес, чия історія пережила свій час і стала частиною культури. Цей матеріал ми підготували у партнерстві з Arthouse Traffic.
Баррі: сенбернар, якого знала вся Європа
На початку XIX століття монастир на перевалі Великий Сен-Бернар був важливим прихистком для мандрівників, які перетинали Альпи. Взимку дорога через гори ставала особливо небезпечною через сильні снігопади, які приховували стежки та могли відрізати людей від безпечного маршруту. Щоб знаходити тих, хто заблукав або потрапив під снігові замети, августинські ченці використовували великих собак.
Одним із них був Баррі, який за роки служби, згідно з історичними свідченнями, допоміг урятувати понад 40 людей. Його популярність була настільки великою, що ім’я пса почали асоціювати з усією породою, а в деяких країнах Європи сенбернарів називали Barryhunden, тобто «собаками Баррі». Сьогодні опудало легендарного сенбернара можна побачити у Природничо-історичному музеї Берна.
Фільм «Баррі. Пес-рятівник» повертається до початку цієї історії, коли майбутня легенда була ще найслабшим цуценям у виводку. Одним із головних героїв стрічки стає хлопчик Ґеорґ, який товаришує з Баррі та разом із ним переживає пригоди, що поступово ведуть пса до його майбутньої служби в горах.
Балто і Тоґо: двоє хаскі, одна рятувальна операція
У січні 1925 року місто Ном на Алясці опинилося перед загрозою спалаху дифтерії. Потрібну сироватку необхідно було терміново доставити до міста, але через негоду літак не міг здійснити рейс, а залізниця закінчувалася за сотні кілометрів. Тому ліки вирішили доправити за допомогою естафети собачих упряжок.
Кадр з фільму «Тоґо»
Команди долали сотні кілометрів, передаючи сироватку одна одній. Останню ділянку маршруту пройшла упряжка на чолі з сибірським хаскі Балто, яка й доставила вантаж до Нома. Пес швидко став знаменитим, його фотографії з’явилися на перших шпальтах газет, а вже наступного року в Центральному парку Нью-Йорка встановили його бронзову статую.
Втім, одну з найскладніших і найдовшу частину маршруту подолав інший хаскі на ім’я Тоґо разом зі своєю упряжкою. Свого часу він отримав значно менше уваги, оскільки головним символом операції став Балто. Сьогодні, розповідаючи про знамениту «сироваткову естафету», дедалі частіше згадують обох собак.
Патрон: від службового собаки до символу мінної безпеки
Для українців одним із найвпізнаваніших собак останніх років став Патрон, джек-рассел-тер’єр із команди піротехніків ДСНС Чернігівщини, робота якого пов’язана з виявленням вибухонебезпечних предметів.
Після початку повномасштабної війни Патрон швидко став відомим далеко за межами піротехнічної служби. Його образ з’явився на поштових марках, у книжках, мультфільмах та іграшках. Пес отримав президентську відзнаку «За віддану службу», спеціальну нагороду Palm DogManitarian Award та став першим собакою з титулом «Пес доброї волі» від ЮНІСЕФ.
Водночас популярність Патрона стала інструментом просвіти. Через знайомого дітям героя їм пояснюють правила мінної безпеки та поведінки з вибухонебезпечними предметами, а навколо його образу виникли благодійні й просвітницькі ініціативи, пов’язані з підтримкою саперів і гуманітарного розмінування.
Рін Тін Тін і Лессі: чотирилапі зірки кіно
Існує й інший шлях до слави, для якого зовсім не обов’язково рятувати людей у горах чи перевозити ліки через заметіль. Іноді достатньо опинитися перед камерою.
Одним із перших собак, які стали справжніми кінозірками, був німецький вівчар Рін Тін Тін. Під час Першої світової війни його знайшов у Франції американський солдат і забрав із собою до США, де на пса чекала несподівана голлівудська кар’єра.
Рін Тін Тін знявся майже у трьох десятках фільмів Warner Bros. Його популярність припала на період, коли студія ще виборювала місце серед великих гравців Голлівуду, а успіх стрічок за його участю допоміг їй пережити фінансові труднощі наприкінці 1920-х років.
Кадр з серіалу «Пригоди Рін Тін Тіна»
Історія Лессі почалася інакше. Спочатку вона була героїнею роману Еріка Найта, а згодом з’явилася на екрані та стала персонажкою численних фільмів і серіалів. Популярність Лессі вплинула навіть на реальний інтерес до колі, а в 1960 році чотирилапа героїня отримала власну зірку на Голлівудській алеї слави.
Від реальної історії до культурного образу
Єдиної формули собачої слави не існує. Баррі став легендою завдяки службі в Альпах, Балто й Тоґо увійшли в історію завдяки знаменитій рятувальній операції, а Патрон став одним із символів мінної безпеки в Україні. Рін Тін Тін і Лессі натомість здобули славу завдяки кінематографу.
Усі ці історії об’єднує те, що з часом вони стали більшими за біографії конкретних тварин. Баррі залишився символом альпійських рятувальників, Балто й Тоґо нагадують про знамениту естафету на Алясці, Патрон асоціюється з гуманітарним розмінуванням і мінною безпекою, а Рін Тін Тін і Лессі стали одними з найвідоміших чотирилапих героїв великого екрана.