Кілька сезонів поспіль олійні були універсальною відповіддю на будь-яку турбулентність: заводи конкурували за сировину і платили фермеру більше, ніж давав порт. Цього сезону формула перестала працювати: заводи втратили можливість вивозити олію і шрот в потрібних обсягах. А переробник, який не може продати готову продукцію, скорочує закупівлі насіння. Отже, рішення для агробізнесу варто шукати не лише у структурі посівів, а й у глибині переробки. Тим більше, що Європа саме зараз шукає постачальників рослинного білка і називає Україну стратегічним партнером. Цей текст — про те, на які саме продукти там чекають і з чого починати тим, хто готовий у це інвестувати.
Універсального порятунку більше немає
У будь-якій незрозумілій ситуації — сій олійні. Цей жарт, який часто доводиться чути від аграріїв, — чи не найкоротший підручник з агроекономіки останніх років. Але цього сезону він вже не працює так, як раніше.
Жарт народився з диспропорції. Українські олієекстракційні заводи, за даними Міністерства сільського господарства США (USDA), здатні переробити близько 20 млн т насіння на рік, а країна вирощувала помітно менше. Потужності стояли недозавантаженими, заводи конкурували за кожну тонну, і ця конкуренція підтримувала високі закупівельні ціни. У зернових такого потужного внутрішнього покупця немає: їхня ціна значною мірою залежить від порту, а порт — це фрахт, страхування воєнних ризиків і графік повітряних тривог.
За розрахунками «УкрАгроКонсалт», на початку цього року соняшник коштував близько 30 тис. грн/т, тоді як пшениця за ціни близько 6 тис. грн/т виводила в нуль господарства з урожайністю 4,5–5 т/га. За таких умов гектар під олійними приносив гроші, а гектар під зерновими просто повертав витрати. Зрозуміло, чому аграрії віддавали перевагу олійним.
У сезоні 2025/26 частка переробки сої досягла 50% урожаю, ріпаку — 40%, що значно вище звичних рівнів, фіксує «УкрАгроКонсалт». Це зростання пов’язане одразу з трьома чинниками: експортними митами, надлишковими потужностями переробки та дефіцитом соняшнику. За оцінками USDA, площі під соєю скоротилися приблизно до 1,8 млн га, а під соняшником зросли до 5,6 млн га. Оцінку площ під ріпаком також переглянули в бік збільшення: озимий ріпак збирають рано, він менше потерпає від літньої спеки і може давати кращу маржу. За прогнозами аналітичного центру Oil World, світове виробництво соняшнику в сезоні 2026/27 може зрости до 63 млн т проти близько 58 млн т попереднього сезону, і це тисне на ціни рослинних олій.
Водночас потерпають і порти. Червень і липень цьогоріч стали одними з найтижчих за всю війну для судноплавства: росіяни прицільно били по цивільних суднах. Страхові компанії призупинили оформлення нових полісів страхування воєнних ризиків, судновласники почали скасовувати бронювання, контейнерні лінії припинили суднозаходи. З початку серпня судна фактично перестали заходити в порти Великої Одеси. Формально порти відкриті, але без флоту, страхування і прийнятних ставок фрахту судноплавство там фактично зупинилося.
У вересні альтернативні маршрути забезпечують близько 40% об’єму, можливого за нормальної роботи портів, проти 33% у серпні, порахували в Мініагрополітики України. Відомство знизило прогноз експорту зерна на 2026/27 МР до 38–40 млн т проти 43 млн т у попередній оцінці.
За таких умов і мито не розв’язує проблеми збуту. Поки конкуренція між переробниками та експортерами була живою, вона підтримувала внутрішні ціни на сою та ріпак. Щойно морська логістика зламалася, цей ефект ослаб. Виявилося, що переробка захищає фермера рівно доти, доки перероблене є куди вивезти.
Ось це і є ідеальний шторм: хоч що сій, проблема — куди його вивезти. Аграрії страждають від ударів по тракторах у полі, елеваторах і портовій інфраструктурі. Суходільна логістика дорожчає разом із пальним. Кваліфікованих людей бракує. А олійні, які три сезони поспіль були універсальною відповіддю на всі аграрні питання, втрачають цю перевагу. Самої зміни структури посівів уже недостатньо. Треба визначатися з тим, у якому вигляді вивозити зібраний урожай.
У Європи дзеркальна проблема
Поки український агросектор намагається збагнути, як вивозити сировину, Європа шукає, чим годувати худобу. Близько 70% протеїну із зернових, олійних і зернобобових культур у ЄС йде на корм тваринам, а самих комбікормів європейські компанії виробляють цього року понад 150 млн т, прогнозує Європейська федерація виробників комбікормів (FEFAC).
Та є нюанс: власне виробництво покриває лише третину потреби ЄС у високобілковій кормовій сировині. За дослідженням Ukraine Facility Platform, із 65 млн т рослинного протеїну, вироблених минулого сезону в Євро
Німецькі концерни Adidas та Puma, які є спонсорами багатьох футбольних клубів та національних збірних, мають намір випустити спільну колекцію одягу.
Історичне возз’єднання
Це історичне возз’єднання, оскільки брати Дасслер, які заснували Adidas та Puma, посварилися в 1948 році. З того часу компанії постійно конкурували одна з одною.
Колекція, як очікується, буде випущена навесні 2024 року. Деталі поки що невідомі, але, ймовірно, вона складатиметься з одягу для спорту та повсякденного життя.
Хоча між компаніями завжди існувала конкуренція, цього разу вони вирішили об’єднатися, щоб створити щось унікальне.
Випуск спільної колекції є символом того, що спорт може об’єднувати людей, навіть якщо вони є конкурентами.
«Ми раді представити цю колаборацію, яка показує, що спорт може подолати будь-які розбіжності», — заявив представник Adidas.
«Це можливість показати, що навіть найбільші конкуренти можуть знайти спільну мову заради великої мети», — додав представник Puma.
Випуск колекції планується навесні 2024 року.