Пестициди, які зазвичай використовуються для захисту культур від шкідників, часто завдають ненавмисної шкоди таким запилювачам, як джмелі. Недавнє дослідження, опубліковане в BMC Biology, вивчало вплив трьох поширених пестицидів — ацетаміприду, клотіанідину та сульфоксафлору — на нервову систему джмелів. Цю інформацію передає Proposition з посиланням на phys.org.
Досліджуючи експресію генів як у неекспонованих джмелях, так і в джмелях, підданих пестицидам, дослідники з Лондонського університету королеви Марії та Імперського коледжу Лондона виявили дивовижне відкриття щодо того, як ці речовини змінюють функціональність мозку. Результати підкреслюють значні відмінності між короткостроковим впливом високого рівня (гострий) і довгостроковим впливом низького рівня (хронічний), надаючи нове розуміння прихованих ризиків, які представляють пестициди для цих найважливіших запилювачів.
Висновки показують, що реакція бджіл на ці хімічні речовини в першу чергу залежить від характеру впливу, а не від конкретного використовуваного пестициду. Гострий вплив викликає збільшення генів реакції на стрес, тоді як хронічний вплив перешкоджає генам, пов’язаним з імунною відповіддю та виробленням енергії. Як говорить приказка, «доза робить отруту», але це дослідження демонструє, що час впливу істотно впливає на його наслідки.
Поточні оцінки токсичності переважно зосереджені на гострому впливі, але бджоли в природних умовах набагато частіше стикаються з довготривалим впливом низького рівня. Ця прогалина свідчить про те, що існуючі методології тестування пропускають важливі елементи. Наприклад, у той час як звичайні тести оцінюють рівень смертності, дослідження виявило, що як гострий, так і хронічний вплив може бути смертельним, хоча через абсолютно різні біологічні шляхи. Це викликає серйозне занепокоєння щодо адекватності поточних стандартів.
Доктор Алісія Вітвіка з Лондонського університету королеви Мері, головний автор дослідження, заявила: «Наше дослідження розкриває складний вплив пестицидів на запилювачів, демонструючи, що природа впливу є життєво важливою для визначення молекулярних наслідків. Це вимагає нормативної бази, яка диференціює та враховує ці варіації».
Яннік Вурм, професор еволюційної геноміки та біоінформатики Лондонського університету королеви Марії, зауважив: «Наші результати підкреслюють, як геномні методи можуть виявляти ледь помітний вплив факторів навколишнього середовища, що веде до більш ретельної та реалістичної оцінки безпеки пестицидів».
Хоча в останні роки з’явилися деякі оцінки хронічної токсичності, це дослідження підкреслює необхідність більш глибокого розуміння того, як різна тривалість впливу та дози впливають на реакцію бджіл. Застосовуючи передові методи, такі як транскриптоміка, регулятори можуть виявити більш чітке розуміння прихованих ефектів пестицидів і зрештою впровадити заходи для захисту цих основних запилювачів.
Джерело: propozitsiya.com
