Численні садівники стикаються з доломітовим борошном, коли помічають незвичайну поведінку своїх рослин: затримку росту, пожовтіння листя та низьку врожайність. Зазвичай пропонують «додати доломіт». Однак навіть цей, здавалося б, простий засіб не гарантує успіху. Ефективне застосування цього добрива вимагає ретельної стратегії, і важливо розуміти, кому воно вигідне і як, зазначає Ukr.Media.
Що таке доломітове борошно і чому воно необхідне?
Доломітове борошно — це тонко подрібнена осадова порода, що складається переважно зі сполук кальцію та магнію. Воно також часто містить мікроелементи, такі як фосфор, залізо, цинк, марганець та кобальт, хоча й у незначних кількостях. Таким чином, основні переваги цього добрива полягають у кальції (який підвищує міцність тканин, стійкість до хвороб та розвиток плодів) та магнії (який є невід'ємною частиною хлорофілу та фотосинтезу).
Це борошно в основному використовується для зниження кислотності ґрунту, коли він стає «підкисленим», а також для збагачення його магнієм і кальцієм. Кислі ґрунти є частим джерелом проблем у садах, оскільки не всі рослини можуть процвітати в таких умовах.
Як визначити, чи потрібне розкислення ґрунту
Перед внесенням борошна варто визначити, чи дійсно ґрунт потребує розкислення. Найпростіший метод – провести тест на pH за допомогою індикаторних смужок, які можна придбати в аптеках або магазинах для садівників: дотримуйтесь інструкцій та порівняйте колір смужки з наданою таблицею. Кислі ґрунти мають pH 4-5, нейтральні – близько 6,5, а лужні – перевищують pH 7.
Якщо ви не впевнені, зверніться за порадою до місцевих агрономів або замовте лабораторний аналіз — це може запобігти помилкам і непотрібним витратам.
Деякі прості показники, які можуть свідчити про підкислення ґрунту, включають рясний ріст щавлю, моху та хвоща, а якщо гортензії цвітуть синім кольором, це свідчить про те, що вони процвітають при високій кислотності.
Яким культурам корисне доломітове борошно, а яким ні?
Деякі культури отримують переваги від додавання доломітового борошна. До них насамперед належать різноманітні овочеві та ягідні рослини, що ростуть у помірному кліматі: помідори, огірки, буряк, морква, капуста, часник, ріпа, бобові, полуниця, смородина, вишня, слива, абрикоси, черешня, яблуні, а також виноград та іноді газонні трави. Для цих рослин розкислення ґрунту та додаткове внесення кальцію разом із магнієм сприяють росту та родючості.
Нейтральну або обережну позицію слід займати під час вирощування картоплі (оскільки надмірна лужність може збільшити ймовірність утворення парші), динь, гарбузів, перцю, груш та деяких хвойних порід.
І навпаки, є рослини, яким не лише не потрібне доломітове борошно, а й можуть постраждати від його використання. Усі сорти лохини (лохина, журавлина, брусниця), а також рододендрони, азалії, щавель, аґрус, верес та хвойні рослини негативно реагують на знижену кислотність ґрунту; для них лужне середовище перешкоджає засвоєнню необхідних елементів. Також бажано уникати такого удобрення для шовковиці та малини.
Якість та сорти доломітового борошна
Доломітове борошно доступне з різним ступенем помелу. Чим дрібніше борошно, тим швидше воно взаємодіє з ґрунтом, роблячи поживні речовини доступними для рослин. На упаковці зазвичай вказується рівень CaCO₃ та MgCO₃: чим вищі ці показники, тим цінніше добриво.
Рекомендоване дозування та способи застосування
Кількість доломітового борошна, що додається, залежить від початкової кислотності та типу ґрунту. Для ґрунтів з pH нижче 5,5 загальні рекомендації такі:
- суглинні ґрунти (важкі ґрунти) – 400-600 г на 1 м²;
- супіщані (легкі ґрунти) – 300-400 г на 1 м².
Якщо ґрунт помірно кислий (pH 5,5-6), дозування можна зменшити на 20-30%. Доломіт не слід вносити на нейтральні або слаболужні ґрунти, оскільки він може пошкодити структуру ґрунту та призвести до дефіциту заліза та інших мікроелементів для рослин.
Оптимальний метод — рівномірно розподілити добрива по поверхні ділянки восени перед обробітком (15-20 см), щоб вони могли прореагувати з ґрунтом до весни. У термінових ситуаціях допустиме весняне внесення за кілька тижнів до посадки, щоб забезпечити повну реакцію до появи сходів рослин.
Бажано утримуватися від додавання великої кількості безпосередньо в посадочні ями, оскільки це може спричинити опіки коренів.
Сумісність з іншими добривами
Доломітове борошно не слід змішувати з аміачною селітрою та азотними добривами, оскільки це може призвести до втрати азоту через випаровування. Його також не слід змішувати з фосфорними добривами (суперфосфатом), оскільки фосфор може стати менш доступним для рослин. Органічні речовини (гній, компост) бажано вносити окремо, витримуючи інтервал щонайменше 1-2 тижні. Такий підхід допоможе підтримувати природну мікрофлору ґрунту та запобігати втраті поживних речовин.
Порівняння з іншими джерелами вапна
Доломітове борошно служить м’яким, повільнодіючим вапнювальним агентом, який забезпечує не лише кальцій, але й магній, що особливо важливо для овочевих та фруктових культур. Порівняно з вапном (гашеним або негашеним), воно має м’якший ефект, рідше викликаючи «залужнення» ґрунту, хоча результати поступові, а не негайні. Крейда містить лише кальцій, тоді як зола містить калій, але мінімальний вміст магнію. Вибір матеріалу залежить від складу ґрунту та потреб рослин.
Механізм дії та пов'язані з ним ризики
Доломіт взаємодіє з ґрунтовими кислотами, «нейтралізуючи» їх та підвищуючи pH до більш придатного рівня для культурних рослин.
Джерело: ukr.media
