Вирощування гарбуза на насіння – вигідний бізнес

Останніми роками світовий попит на гарбузове насіння суттєво зріс. В Україні основним регіоном для його культивації залишається степова зона. При цьому багато підприємств з переробки олії та лікарських засобів сконцентровано на півночі країни. Однак вирощування цієї культури в лісостеповій зоні, де ґрунтово-кліматичні умови найбільш сприятливі, набуває стратегічного значення.

Ключовим фактором успіху є глибоке розуміння біології рослини та застосування оптимізованих агротехнологій.

Гарбуз – однорічна теплолюбна культура з родини Гарбузових. Для її вегетації потрібна сума активних температур 2500–3500°С. Оптимальний діапазон для росту – 25–35°С, мінімальний – від 0,5°С, максимальний – до 40°С. Падіння температури нижче -1°С призводить до загибелі сходів, навіть короткочасні заморозки до 2–3°С знищують як молоді, так і дорослі рослини. Мінімум для проростання насіння – 5–12°С, для дружних сходів – 13–14°С. Серед баштанних культур ця рослина найвимогливіша до вологості ґрунту та повітря. Потенційна врожайність сягає 50–80 т/га плодів та 500–800 кг/га насіння.

Сума активних температур для культивації гарбуза – 2500–3500°С. Оптимальний діапазон росту – 25–35°С, критичні межі – від 0,5°С до 40°С

В Україні вирощують три культурні види: твердокорий (звичайний), крупноплідний (волоський) та мускатний.

Сортовий асортимент відрізняється різноманітністю. Серед великоплідних сортів (C. maxima) виділяються столові форми з високоякісною м’якоттю (Ювілей, Іспанський, Мраморний).

Деякі сорти мають насіння олійного типу з білим забарвленням (Волзька сіра 92, Альтаїр), але низька якість м’якоті та наявність зеленого шару під кіркою обмежують їхнє кулінарне використання.

Вітчизняні сорти для насіннєвого виробництва належать до твердокорих та великоплідних видів. Серед них – класичні Мозоліївський 15, Український багатоплідний, а також новітні Народний та Світень. Кущові форми (Лель, Гамлет, Валок) мають технологічні переваги через компактність росту, що знижує витрати на вирощування.

Ботанічний вид визначає не лише врожайність, а й жирнокислотний склад насіння. Мускатні та крупноплідні сорти містять у 1,5–2 рази більше лінолевої кислоти порівняно з олеїновою, яка переважає у твердокорих сортах. Дніпропетровські сорти (Народний, Валок) відзначаються великим білим насінням із легким відокремленням ядра, з середнім виходом 6–8 ц/га.

Дніпропетровські сорти вирізняються високим вмістом олеїнової кислоти. Насіння має білий колір, легко відділяється від оболонки, середній урожай – 6–8 ц/га

Для олії з підвищеною окиснювальною стабільністю рекомендовані сорти з високим вмістом олеїнової кислоти (Український багатоплідний, Лель)

Український багатоплідний. Твердокорий вид. Ранній сорт (88–109 діб). Рослина з довгим стеблом (3–4 м). Плоди яйцеподібні, слаборебристі, жовто-помаранчеві з темними смугами. Кора щільна, м’якуш світло-помаранчевий. Вміст цукрів – 5–6%, каротину – 2,1–3,2 мг%. Середня вага плода – 5–8 кг. Урожайність насіння – 500–600 кг/га. Посухостійкий, універсального призначення.

Лель. Твердокорий кущовий сорт (90–100 діб). Плоди сплюснуті, гладкі, помаранчево-жовті. М’якуш товщиною 4–5 см з високим вмістом каротину (3–5 мг%). Насіння кремове, урожайність – 600–800 кг/га. Універсальне використання.

Народний. Крупноплідний середньостиглий сорт (118–120 діб). Плоди округлі, вагою 7–15 кг. Кора рожевувато-помаранчева, м’якуш крихкий. Насіння біле, крупне (330–400 г/1000 шт.). Урожайність насіння – 600–800 кг/га.

Валок. Крупноплідний кущовий сорт (110–120 діб). Плоди слабосплюснуті, сіруватого кольору. М’якуш блідо-помаранчевий з високим вмістом каротину (5–7 мг%). Насіння біле (330–418 г/1000 шт.). Урожайність – до 800 кг/га. Використовується для кормів та насінництва.

Світень. Крупноплідний універсальний сорт (115–120 діб). Плоди світло-сірі, масою 2,5–5,1 кг. Насіння біле (280–350 г/1000 шт.). Урожайність – 600–800 кг/га.

Гамлет. Твердокорий ранній сорт (84–90 діб). Короткоплетистий. Плоди округлі, жовто-помаранчеві. Насіння голене, зелене (178–250 г/1000 шт.). Урожайність – 490–580 кг/га. Призначення – олійна та кондитерська промисловість.

Агротехніка вирощування

Ґрунти. Оптимальні – родючі легкі суглинки з рН 6,0–7,0. Вибирають ділянки з низькою забур’яненістю та ґрунтовими водами глибше 2,5 м.

Гарбуз вимагає родючих структурованих ґрунтів

Сівозміна. Найкращі попередники – озима пшениця, багаторічні трави. Уникають соняшнику, кукурудзи на зерно. Повторний посів допустимий через 4–5 років.

Добрива. Вносять 20–40 т/га гною залежно від зони. Мінеральні добрива: у Степу – N45-60P60K45-60, у Лісостепу – N60P60K60. Азотні добавки вносять частково під культивацію та у підживлення.

Обробіток ґрунту. Включає лущення після попередника, глибоку оранку (25–27 см), весняне боронування. На пісках обробляють мілкіше. Перед посівом – дві культивації (12–14 см та 7–8 см).

Підготовка насіння. Методи: – Механічні (калібрування, шліфування) – Термічні (прогрівання, загартовування) – Хімічні (протруювання, обробка мікроелементами) – Фізичні (ультразвук)

Сівба. Температура ґрунту – 10–12°С. Норми висіву: – Довгостеблові сорти – 3–4 кг/га – Кущові форми – до 15–18 тис. рослин/га Глибина загортання – 7–8 см. Схеми розміщення: 140×140 см у Лісостепу, 210×200 см у Степу.

Широкорядний спосіб сівби з міжряддями 140–360 см

Догляд. Включає 3–4 міжрядні обробітки, прополювання. Перша культивація – на 12–14 см, подальші – мілкіше. Прорідження проводять у фазі 1–2 листків. На зрошуваних ділянках підтримують вологість ґрунту 70–80% НВ до фази плодоутворення.

Захист. Основні хвороби: борошниста роса, антракноз. Шкідники: попелиця, кліщі. Профілактика: сівозміна, прочищення посівів, біологічний захист (бджоли для запилення). Хімічні обробки – за необхідності.

Симптоми борошнистої роси

Ураження антракнозом

Пероноспороз на листі

Збирання. Плоди збирають у повній стиглості, до заморозків. Використовують валкоутворювачі та транспортери. Насіння вилучають механічно або вручну, миють та сушать до вологості 10%. Для зберігання оптимальна температура 10–12°С при вологості 50–70%.