В останні роки попит на гарбузове насіння у світі значно зріс. Основним регіоном вирощування гарбузового насіння в Україні є Степова зона. Однак багато переробних заводів з виробництва олії та лікарських засобів розташовані в північних регіонах нашої країни. Незважаючи на це, вирощування гарбузового насіння в Лісостеповій зоні України, яка є найбільш придатною для культивування цієї рослини завдяки своїм ґрунтово-кліматичним особливостям, стає особливо актуальним.
Дуже важливим елементом у процесі вирощування гарбузового насіння є знання біологічних особливостей культури та виконання правильної технології вирощування.
Гарбуз – однорічна теплолюбна рослина з родини гарбузових. Сума активних температур для його вирощування становить 2500…3500 °C. Оптимальні температури для росту та розвитку – 30±5 °C, мінімальні – ±0,5 °C, а максимальні – до 40 °C. Зниження температури до мінус 1 °C викликає сильне розрідження сходів, а короткочасні заморозки до 2…3 °C – загибель як молодих, так і дорослих рослин. Мінімальні теплові температури для проростання насіння – 5…12 °C, для отримання дружних сходів – 13…14 °C. З усіх баштанних рослин він найбільш вимогливий до наявності вологи в повітрі та в ґрунті. Потенційна врожайність плодів гарбуза сягає 50–80 т/га, насіння 500–800 кг/га.
Сума активних температур для вирощування гарбузів становить 2500…3500 °C. Оптимальними для росту та розвитку є температури 30±5 °C, мінімальними — ±0,5 °C, максимальними — до 40 °C.
В Україні, як і в усьому світі, як культурні види вирощують трьох представників цієї родини: твердоядровий (звичайний), великоплідний (волохатий) та мускатний.
Асортимент гарбузів дуже різноманітний. Серед сортів великоплідного гарбуза (C. maxima) є ряд високоякісних столових сортів з м’якоттю плодів (Ювілейний, Іспанський, Мармуровий, Херсонський та ін.).
Деякі сорти цього виду мають біле олійне насіння (Волзька Грей 92, Альтаїр, Валок, Гібрид-72 та ін.), але низька якість м'якоті плодів, наявність зеленого шару клітин під корою та сіро-зелений колір кори плодів роблять їх небажаними для приготування високоякісної продукції.
Вітчизняні сорти гарбузів, створені для насіннєвих цілей, належать до таких видів: твердоплодний гарбуз та великоплодний гарбуз. Це як відомі сорти Мозолієвський 15 та Український багатоплодний, так і ті, що тільки завойовують нашу прихильність, сорти Народний та Світень. Для виробника цікаві гарбузи з кущистою формою рослини – це сорти Лель, Гамлет, Валок, які завдяки цій особливості мають значні переваги перед довгостебельними (плечистими) сортами, що полягають у технологічності їх вирощування та зниженні собівартості продукції.
Слід враховувати, що від ботанічного виду залежить не тільки врожайність насіння, але й його жирнокислотний склад.
Так, концентрація лінолевої (особливо корисної для людини) жирної кислоти в гарбузовій олії, виробленій з насіння мускатного горіха та великоплідного гарбуза, у 1,5–2,0 рази вища за олеїнову, вміст якої значно вищий у насінні гарбуза твердошкірого типу. Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень – характеризуються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння велике, біле, ядро легко відділяється від шкаралупи, середня врожайність насіння з 1 гектара коливається в межах 6–8 ц/га.
Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень – характеризуються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння велике, біле, ядро легко відділяється від шкаралупи, середня врожайність насіння з 1 га коливається в межах 6–8 ц/га.
Сорти гарбуза дніпропетровської селекції – Народний, Валок, Світень – характеризуються високим вмістом олеїнової кислоти. У цих сортів насіння велике, біле, ядро легко відділяється від шкаралупи, середня врожайність насіння з 1 гектара коливається в межах 6–8 ц/га. Для отримання гарбузової олії з властивостями більшої стійкості до окислення та з подовженим терміном зберігання доцільно вирощувати сорти з вищою концентрацією олеїнової кислоти (Український багатоплідний, Лель, Гамлет).
Український багатоплідний. Твердокорий тип. Ранньостиглий сорт (від сходів до дозрівання – 88–109 днів). Плодоніжка довга, 3–4 м. Плоди оберненояйцеподібні та короткоовальні, злегка ребристі, жовто-помаранчеві з широкими темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого кольору. Кора дерев'яниста. М'якоть світло-помаранчева, хрустка, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах становить 6,0–10,5%, цукрів – 5–6%, каротину – 2,1–3,2 мг%. Середня маса плоду становить 5–8 кг. Насіння жовто-кремове, маса 1000 штук 190–230 г. Урожайність плодів 21,7–40 т/га, насіння – 500–600 кг/га. Сорт посухостійкий. Для столових та насіннєвих цілей.
Лель. Твердокорий тип. Ранньостиглий сорт (від сходів до дозрівання – 90–100 днів). Кущистий. Плоди сплющені, гладкі, злегка ребристі, жовто-помаранчеві з широкими темно-зеленими смугами, які поступово набувають помаранчевого кольору. Кора дерев'яниста. М'якоть помаранчева, хрустка, товщина – 4–5 см. Вміст сухої речовини в плодах становить 6,0–8,0%, цукрів – 4–5%, каротину – 3–5 мг%. Середня маса плоду – 3–4 кг. Насіння жовто-кремове, маса 1000 штук – 180–250 г. Урожайність плодів – 30 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт посухостійкий, для столових та насіннєвих цілей.
Народний . Великоплідний тип. Середньостиглий сорт (118–120 днів). Довгостебловий, головне стебло понад три метри завдовжки. Плоди злегка сплющені, іноді округлі, середнього та великого розміру та маси (7–15 кг, окремі – до 20–40 кг). Кора м’яка, рожево-оранжевого кольору. М’якоть жовтувато-оранжева, товщина – 5–6 см, крихка. Вміст сухої речовини в плодах становить 4–6%, цукрів – 3,3%, каротину – 4,4 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 330–400 г. Урожайність плодів – 50–60 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Столове та насіннєве призначення.
Валка. Великоплідний тип. Середньостиглий сорт (110–120 днів). Кущистий. Плоди злегка сплющені, злегка сегментовані, дрібні та середні за вагою, 3,5–5,0 кг. Колір кори блідо-сірий. М'якоть блідо-помаранчева, пухка, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах становить 6–8%, цукрів – 5–6%, каротину – 5–7 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 330–418 г. Урожайність плодів – 35–60 т/га, насіння – 700–800 кг/га. Сорт кормовий та для виробництва товарного насіння. Рослини сорту утворюють природні валка плодів по довжині ряду.
Світень . Великоплідний тип. Середньостиглий сорт (115–120 днів). Кущистий. Плоди злегка сплющені, злегка сегментовані, дрібні та середні за вагою, масою 2,5–5,1 кг. Колір шкірки плодів світло-сірий. М'якоть блідо-помаранчева, пухка, товщина – 3–5 см. Вміст сухої речовини в плодах становить 5–8%, цукрів – 4–6%, каротину – 2–8 мг%. Насіння біле, велике, маса 1000 штук – 280–350 г. Урожайність плодів – 35–48 т/га, насіння – 600–800 кг/га. Сорт універсальний та для виробництва товарного насіння. Рослини сорту утворюють природні плодові валки по довжині ряду.
Гамлет . Твердошкірий тип. Ранньостиглий сорт (84–90 днів до дозрівання). Короткочегарний, голонасінний. Плоди округло-плюснуті, гладкі, злегка ребристі, жовто-помаранчеві. Кора дерев'яниста. М'якоть кремова, хрустка, товщина 3–4 см. Вміст сухої речовини в плодах 6,9–7,0%, цукрів 4–5%, каротину 3–5 мг%. Середня маса плодів 2,6–4,2 кг. Насіння голе, зелене, маса 1000 штук 178–250 г. Урожайність плодів 31–40 т/га, насіння 490–580 кг/га. Сорт посухостійкий. Основне призначення сорту – використання в олійно-жировій та кондитерській промисловості.
Технологія вирощування гарбуза з насіння
Ґрунти та розміщення посівів . Гарбуз потребує родючих структурних ґрунтів, переважно легкого механічного складу (легко- та середньосуглинний чорнозем) з pH від 6,0 до 7,0; важкі суглинки для нього не підходять. Для насіннєвого гарбуза вибирають поля з малою забур'яненістю та вільні від багаторічних бур'янів (осот, пирій, береза тощо). Додатково враховують рельєф поля та рівень ґрунтових вод (2,5–3,0 м). У північних регіонах гарбуз краще розміщувати на південних схилах; у посушливих регіонах — на схилах, більш багатих на вологу.
Гарбузу потрібні родючі структурні ґрунти, бажано легкого механічного складу.
Попередники . Науково обґрунтовані сівозміни мають першорядне значення для підвищення врожайності гарбузового насіння. Гарбузи можна вирощувати в різних сівозмінах – польових, спеціальних баштанних, овочево-кормових та інших.
Багаторічним дослідом і практикою встановлено, що найкращим попередником для гарбуза в польових сівозмінах є озима пшениця після чорного гнойового жита; хорошими є кукурудза на силос та багаторічні трави (особливо бобові). Допустимими є ячмінь, яра пшениця та інші однорічні ярі зернові. Небажаними попередниками залишаються соняшник, кукурудза на зерно, судансько-яловизна трава.
В овочевих та кормових сівозмінах добрими попередниками є цибуля, ранні помідори та картопля, рання капуста та овочевий горох; поганими попередниками є коренеплоди та всі рослини з родини Гарбузові (огірок, кавун, диня, кабачок). Монокультура гарбуза також небажана. Гарбуз можна сіяти після гарбуза або інших баштанних культур не раніше ніж через чотири-п'ять років.
Добрива . Незалежно від типу ґрунту, гарбуз позитивно реагує на добрива. У Степу доцільно вносити не менше 20–30 т/га свіжого або 10–15 т/га перепрілого гною, у Лісостепу – 30–40 т/га гною або 20–30 т/га перегною. Рекомендовані дози мінеральних добрив у Степу – N45-60P60K45-60, у Лісостепу – N60P60K60.
Всю дозу органічних та фосфорно-калійних добрив вносять перед оранкою, азотні добрива – під весняну оранку (100%) або частинами (50% навесні під оранку, 50% – під підживлення). Ефективніше вносити добрива, розділивши їх норму на чотири періоди: під час осінньої (на пісках – весняної) оранки – основні добрива (вся доза органічних, 2/3-3/4 дози фосфору, від 2/3 до повної дози калію); під час весняної оранки або під час сівби – 1/3-1/4 дози фосфору та половина норми азоту. Решту азотно-калійних добрив розподіляють для внесення у дві підживлення (за N15K10): перше – одразу після появи масових сходів, друге – на початку формування аґрусу.
Під час підживлення добрива вносять у сухому або розчинному вигляді. Захисна зона для першого підживлення становить 15-20 см, для другого – на відстані 60-70 см від рядка. Глибина внесення мінеральних добрив – 10-12 см. Як азотні добрива можна використовувати гній, пташиний послід, розведений водою в 10-15 разів. Для економії на мінеральних добривах використовується локальне внесення (за N30P40K30).
Обробка ґрунту . Після збирання попередника ґрунт необхідно розпушити дисковими знаряддями на глибину 6–10 см у два сліди. На ділянках, сильно засмічених коренепоростковими бур'янами, у період появи їх розеток, проводять додаткове глибше (10–12 см) розпушування лемішними розпушувачами. Шар багаторічних трав обробляють плугами з передплужниками одразу після останнього скошування трави. В інших випадках, незалежно від попередника, оранку починають через 20–25 днів після останнього розпушування.
Гарбузове поле оре глибоко (25–27 см) і якомога раніше. Якщо ґрунт сильно ущільнений або заріс бур'янами до зими, восени проводять одну-дві додаткові культивації на глибину 10–12 см. Для запобігання дефляції ґрунту, крім традиційної оранки, використовують глибоку плоскорізну культивацію. Весняна оранка знижує врожайність гарбуза. На сильно ущільнених ґрунтах оранку найкраще проводити навесні з одночасним боронуванням.
Передпосівний обробіток ґрунту включає обов'язкове боронування борозни в оптимальні терміни та одну-дві культивації. Борозну боронують у два сліди по діагоналі до напрямку оранки. Першу культивацію на глибину 12–14 см проводять через чотири-п'ять днів після боронування. Другу (передпосівну) проводять мілкіше – на глибину посіву насіння (7–8 см). На піщаних ґрунтах борозну переорюють без боронування і згодом проводять лише передпосівну культивацію.
У разі дефіциту запасів продуктивної вологи в ґрунті (у роки з короткою або посушливою весною) після боронування проводять лише одну передпосівну культивацію.
Підготовка насіння до посіву
Використовуються різні методи:
- механічні – шліфування, калібрування, сортування;
термальні та гідротермальні:
- прогрівання на сонці за сім-десять днів до посіву;
- прогрівання в термостаті при температурі від 35 до 40 °C протягом трьох-п'яти днів або при 60 °C протягом 4 годин;
- 4–5-денне твердіння за змінних температур (12 годин при 0…2 та 18…20 °C);
- обшпарювання гарячою водою (60…80 °C) протягом 3–4 хвилин на ситах;
хімічний:
- замочування протягом 18–24 годин у розчинах перманганату калію, сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчину — 0,01–0,05%);
- обробка мікроелементами, регуляторами росту рослин або біостимуляторами;
- обробка від хвороб (антракноз, несправжня борошниста роса, фузаріозне в'янення, бактеріоз) та шкідників (дротяники, совки);
фізичні – бульбашки, ультразвукова обробка тощо.
Замочене насіння доводять до пухкого стану та висівають за теплої погоди та достатньої вологості ґрунту. Усі способи підготовки не допускають пошкодження насіння, зниження його схожості та енергії проростання.
Строки, способи сівби, норми висіву, глибина посіву . Строки сівби зазвичай змінюються залежно від погодних умов навесні. Гарбуз доцільно сіяти за температури ґрунту 10…12 °C на глибину 8-10 см. У Степу його висівають у другій-третій декаді квітня, у Лісостепу – у першій-другій – травня. Для всіх строків сівби необхідно враховувати багаторічні дані про дати весняних заморозків у кожному регіоні.
Для посіву відбирають високоякісне сортове насіння. Гарбузи висівають вручну (на невеликих площах) або механізовано (пневматичними сівалками AEROMAT A, СУПН-8, СУПН-12 тощо).
Найпоширеніші широкорядні способи сівби з міжряддями 140, 180, 280 та 360 см. Норма висіву довгостеблових (плетистих) сортів твердоядрових (Український багатоплідний, Мозолієвський 15, Мигдальний 35, Південний) та мускатних (Новінка, Гілея, Арабатський) видів становить 3–4 кг/га; великоплідних видів (Стофунтовий, Рекорд, Гібрид 72, Славута, Херсонський, Ждана) – 5–6 кг/га. Кущові сорти (Валок, Світень, Лель, Гамлет) висівають з нормою 5–6 кг/га і більше (при загущенні – до 15–18 тис. рослин/га).
Насіння висівають на глибину 7–8 см і глибше (при посіві в сухий ґрунт), але обов'язково у вологий шар. У дні з сухою погодою посіви коткують до і після сівби.
Найпоширеніші широкорядні способи сівби – з міжряддями 140, 180, 280 та 360 см. Схема розміщення рослин при вирощуванні сортів гарбуза з довгими стеблами в Південному Степу – 210 x 200 см (густота посіву – 2,4 тис. рослин/га), в Центральному Степу – 210 x 140 см (3,4 тис. рослин/га), в Лісостепу – 140 x 140 см (5,1 тис. рослин/га). Кущові сорти гарбуза вирощують за схемою 140 x 70 см (густота – 10,2 тис. рослин/га).
Догляд за рослинами . Найвищі врожаї плодів і насіння отримують, проводячи не менше трьох міжрядних культивацій до змикання аґрусу та дві-три ручні прополки. Гарбузові культури обробляють овочевими або баштанними культиваторами. Першу культивацію проводять після розмітки рядів або у фазі першого листка рослини на глибину 12–14, другу – на глибину 8–10 см (у фазі трьох-п'яти листків), третю (під час формування аґрусу) та наступні – на глибину 6–8 см.
У разі утворення ґрунтової кірки посіви боронують до появи сходів поперек рядків легкими боронами не пізніше п'яти днів після сівби. Якщо сходи гарбузових сходів затримуються, проводять досходовий міжрядний обробіток (після сходів маякової культури). За сухої погоди глибину міжрядного обробітку зменшують на 2–3 см. Захисні зони під час першого обробітку становлять 10–15 см, а згодом ширше. Після першого міжрядного обробітку ґрунт у рядку розпушують вручну, на глибину 3–4 см, у захисній смузі знищують бур'яни. У загущених посівах проводять одне або два проріджування рослин: перше – у фазі одного-двох листків одночасно з першим прополюванням, друге – у фазі «шатра» (три-п'ять листків), яке поєднують з другим міжрядним обробітком та другим прополюванням.
Гарбузи краще реагують на зрошення, ніж інші баштанні рослини. На зрошуваних ділянках вологість ґрунту слід підтримувати на рівні 70% відносної вологості від сходів до цвітіння та від 70 до 80% відносної вологості від цвітіння до утворення плодів. Після зав'язування плодів полив слід припинити. Частота та кількість поливів залежать від способу зрошення, ґрунтово-кліматичної зони, а також погодних умов.
Захист рослин від хвороб, шкідників та бур'янів . Гарбузи в Україні найчастіше уражаються грибковими (борошниста роса, несправжня борошниста роса, антракноз, чорна гниль), бактеріальними (плямистість листя та плодів, верхівковий та квітковий бактеріоз, токсичний бактеріоз) та вірусними (звичайна огіркова та гарбузова мозаїка) хворобами.
Гарбузові культури пошкоджуються шкідниками: сисними (баштова попелиця, павутинний кліщ, цибулевий трипс), гризучими (дротяники, жуки, гусениці совки) та іншими (сарана, гризуни, птахи).
Прояви борошнистої роси
Антракноз
Несправжня борошниста роса Серед заходів боротьби з хворобами, шкідниками та бур'янами слід використовувати профілактичні, агротехнічні та хімічні методи (за потреби). Серед профілактичних заходів обов'язковими є використання здорового та чистого від бур'янів насіннєвого матеріалу, якісне збирання врожаю, своєчасне знищення рослинних залишків, бур'янів у посівах та на узбіччях доріг. Найважливішими агротехнічними заходами є застосування сівозміни, своєчасний якісний обробіток ґрунту та догляд за рослинами.
Заходи щодо насіння . У природних умовах сорти різних культурних видів гарбузів (твердошкірий, великоплідний та мускатний) не перехресно запилюються один з одним. Тому просторова ізоляція між культурами гарбузів різних видів на відкритих ділянках повинна становити 50 м, на захищених – 20 м. У межах одного виду вона повинна становити 800 м на відкритих ділянках, 400 м – на закритих ділянках (крім мускатного горіха).
Для збереження сортових властивостей та отримання високоякісного насіння обов'язковими є фітосанітарні та сортові очищення протягом вегетаційного періоду. Тобто видаляються рослини, пошкоджені хворобами та шкідниками, а також усі рослини та плоди, нетипові для сорту (домішки). Перше сортове очищення посівів проводиться у фазі бутонізації жіночих квіток, друге – у фазі формування плодів, третє – під час їх дозрівання. Гарбузи потребують додаткового запилення бджолами, оскільки мають значно більший та важчий пилок. Коли з'являються жіночі квітки, бджіл завозять на плантацію (два вулики на гектар).
Збір, видалення та обробка насіння . Плоди гарбуза збирають на насіння одним прийомом у фазі повної фізіологічної стиглості, яка настає через 60–110 днів після початку їх зав'язування. Зазвичай твердошкірі гарбузи готові до збору через 90–110 днів, великоплідні – через 120–150 днів, а мускатні – через 130–140 днів з дня посіву. Повне дозрівання насіння у плодах ранніх твердошкірих сортів гарбуза починається в першій половині вересня, а середньостиглих великоплідних – наприкінці вересня – на початку жовтня.
Плоди гарбуза збирають до заморозків, у суху та теплу погоду.
Плоди гарбуза збирають до заморозків, у суху та теплу погоду. Стиглість плодів різних видів і сортів визначається частковим або повним закупорюванням плодоніжки, затвердінням кори та появою на ній характерного кольору та малюнка. Плоди збирають до заморозків, у суху та теплу погоду. Під час механізованого збирання стиглі плоди згортають у рулони за допомогою валкоутворювача УПВ-8, звідки їх підбирають машиною ПБВ-1. Для зменшення витрат праці під час збирання використовуються різні транспортери. Під час збирання видаляють усі хворі та нетипові для сорту плоди.
Насіння видаляють з гарбузів, коли вміст вологи не перевищує 35–40%. Насіння відбирають вручну або за допомогою різних машин для відбору насіння. При ручному видаленні з плодів, розрізаних навпіл, насіння відбирають разом з м'якоттю. Відібране гарбузове насіння не потребує ферментації; його негайно ретельно промивають водою (бажано проточною) на ситах. Для механізації операцій подрібнення плодів, відділення та промивання насіння використовуються спеціальні машини та технічні лінії (ІБК-5, ЛСБ-20, ЛВС-30, АВС-30), а також інші вдосконалені лінії, оснащені пристроями, сушарками та різними бункерами для збору насіннєвих відходів.
Промите насіння сушать протягом двох-п'яти днів природним сонячно-повітряним методом, розкладаючи його шаром товщиною не більше 5 см, або піддають сушці штучно нагрітим повітрям. Насіння сушать у сушарці за температури повітря, яка не повинна перевищувати 35…38 °C, до кондиційної вологості 10%.
Висушене насіння звільняють від поверхневої плівки на шліфувальних машинах. Сортування насіння проводять на очисних машинах та сортувальному столі за питомою вагою, лінійними розмірами та формою. Гарбузове насіння має переважно видовжену форму, тому його очищують на ситах з круглими отворами. Після обробки очищене насіння упаковують, маркують та зберігають відповідно до чинного стандарту. Насіння слід зберігати при відносній вологості повітря не вище 70–75% або в герметичних контейнерах. Оптимальний режим зберігання насіння – температура 10…12 °C та відносна вологість повітря 50–70%.
О. Сергієнко, доктор сільськогосподарських наук, Інститут овочівництва та баштанництва НААН
Источник: www.propozitsiya.com
