Попри деяке зменшення площ, відведених під цукрові буряки, вітчизняна цукрова промисловість продовжує зберігати позиції на міжнародній арені. Про стан справ у поточному господарському році та перспективи подальшого розвитку розповідає очільниця Національної спілки цукровиків України «Укрцукор» Яна Кавушевська.
Пані Яно, опишіть у цілому поточну ситуацію на глобальному ринку виробників цукру, хто ключові учасники та яке місце в цьому займає наша країна?
— Упродовж останніх років загальний обсяг виробленого цукру у світі коливався в діапазоні від 176 до 181 мільйонів тонн. Це дані USDA, мої твердження ґрунтуються на їхній статистиці. Хоча ми усвідомлюємо існування певних відмінностей між даними USDA та Міжнародної цукрової організації, основні тренди залишаються схожими. Близько 80 % світового цукру отримують з цукрової тростини, і тільки 20 % — з цукрових буряків.
Водночас у сфері торгівлі розподіл трохи інший: частка цукру-сирцю в торгових операціях становить – 60 %, а білого цукру – 40 %. Це вказує на те, що окремі держави, наприклад, Бразилія, експортують не лише цукор-сирець, а й оброблений цукор.
Україна входить до десятки найбільших держав, що виробляють цукор з буряків. Ми знаходимося приблизно на сьомій позиції серед майже 110 країн, де він виробляється. Головними виробниками є США, ФРН, Франція, Туреччина та рф. Наздоганяє нас, хоч як це дивно, Єгипет. Ці країни формують свого роду бурякоцукровий пояс, який, фактично, є обмеженим і складає лише 20 відсотків від загального світового виробництва.
Тому, якщо говорити про головних виробників і споживачів цукру, то на кінець господарського року 2024–2025 загальне світове виробництво складає майже 181 мільйон тонн. З них близько 25 % належить Бразилії. Така картина спостерігалася і в попередні періоди, і, вірогідно, збережеться в майбутньому.
Яна Кавушевська, голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор»
Україна, з її обсягом виробництва приблизно 1,8 мільйона тонн, забезпечує близько 1 % глобального ринку цукру. Беручи до уваги чималі розмови і натяки щодо того, наскільки наша держава є «небезпечним» гравцем, особливо для Європейського Союзу, співставлення з нашим незначним, а саме лише 1 % внеском у світове виробництво цукру викликає деякі питання. Але водночас це заслуговує і на пошану до нашої індустрії: незважаючи на скромні обсяги, ми демонструємо ефективність і здатність активно конкурувати на міжнародних майданчиках.
Відзначу, що подані дані щодо експорту поки що є прогнозованими. Нагадаю, що у світі маркетинговий рік зазвичай триває з 1 жовтня по 30 вересня, у той час як в Україні – з 1 вересня по 31 серпня. Навіть за таких умов ми вже бачимо досить обнадійливий прогноз на цей рік.
За підрахунками аналітиків USDA, Україна повинна була б експортувати близько 730 тисяч тонн цукру. На даний момент фактичний обсяг досягає 580 тисяч тонн. Це доволі вагомий показник. Можливо, ми не увійдемо до десятки найбільших експортерів за підсумками сезону, проте є всі шанси опинитися в топ-15 у світі.
Який стан справ з внутрішнім споживанням цукру в Україні? Які тенденції розвитку сфери спостерігаються на сьогоднішній день?
— Ми бачимо в нашій країні, що впродовж останніх п’яти років території під цукровими буряками приблизно були на рівні 220 тисяч гектарів. У 2025-му році, порівняно з попереднім роком, ми спостерігали суттєве зменшення площ під буряками майже на 22 % — до 198 тисяч га. Попередньо наш прогноз, як Асоціації «Укрцукор», передбачав посівну площу цукрових буряків на рівні 210 тисяч гектарів цього року. Міністерство аграрної політики оперувало ще більш оптимістичними оцінками. Однак нещодавно було оприлюднено офіційні дані Держстату: під буряки фактично було засіяно 198 тисяч гектарів. Наша внутрішня аналітика в цілому підтверджує ці цифри.
Лідерами за площами під цукровими буряками лишаються традиційні регіони: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Полтавська області. Вже у вересні–жовтні розпочнуть роботу 27 цукрових заводів. Це на два менше, ніж минулого року. Щодо загальної кількості цукрових заводів в Україні, то наразі можна говорити про 33 підприємства, які мають технічну можливість переробляти буряки. Однак, чи всі з них зможуть відновити повноцінну діяльність – питання дискусійне. Наші європейські партнери вважають, що завод, який не працював понад два сезони, не має економічного сенсу для відновлення.
Проте, українські реалії трохи відрізняються: у нас є приклади, коли заводи відновлювали роботу навіть після кількох років бездіяльності. Чи станеться це найближчим часом — покаже практика. На цей сезон очікується, що 27 заводів виготовлять орієнтовно 1,5 мільйона тонн цукру. Це на 300 тисяч тонн менше, ніж у минулому сезоні. Разом з тим, даний обсяг цілком достатній для покриття внутрішнього споживання, яке оцінюється на рівні близько 900 тисяч тонн.
Щодо загальної кількості цукрових заводів в Україні, то наразі можна говорити про 33 підприємства, які технічно можуть здійснювати переробку буряків
Починаючи з 2022 року, внаслідок виїзду певної частини населення за кордон, а також зменшення купівельної спроможності, внутрішнє споживання цукру в Україні скоротилося до 900 тисяч тонн. У порівнянні з 2021 роком, це зниження складає близько 300 тисяч тонн. На поточний момент ми не очікуємо значних змін і прогнозуємо, що в наступному господарському сезоні рівень внутрішнього споживання залишиться приблизно на тому ж рівні.
Навіть враховуючи поточний рівень внутрішнього споживання цукру в Україні, наша сфера має потенціал для експорту – дозволити собі вивезти від 500 до 600 тисяч тонн цукру на ринки третіх країн.
У сезоні 2020–2021 років ми експортували лише 6 % від всього виробленого цукру, а в наступному році – ще менше, лише 3 %. Але, починаючи з 2022 року, ці показники почали збільшуватися. Це стало можливим насамперед завдяки відкритому та вигідному ринку Європейського Союзу. Ми змогли швидко організувати поставки, і значна частина українського цукру пішла саме туди.
Однак, в сезоні 2024–2025, як відомо, ЄС ввів обмеження у вигляді квот. Це змусило українських виробників та експортерів переорієнтуватися на нові ринки. І, що важливо, це вдалося зробити. Навіть попри скорочення поставок цукру в Європу, загальний обсяг експорту залишився на високому рівні — приблизно 32 % від всього виробництва. Це ідентичний показник, як і в сезоні 2022–2023.
Незважаючи на те, що Україна забезпечує лише близько 1 % світового виробництва цукру, ви стверджуєте, що наша держава залишається конкурентною на міжнародній арені, навіть зважаючи на обмеження з боку ЄС. Який вплив Україна має на світовий ринок цукру?
— У попередньому сезоні 2023/24 МР експорт цукру з України сягнув 692 тисяч тонн, з яких 77 %, а саме майже 533 тисяч тонн, було відправлено до держав Європейського Союзу. ЄС тоді виступав основним напрямком для нашого експорту.
У сезоні, який добігає кінця, сукупний обсяг експорту склав 580 тисяч тонн, але частка ЄС зменшилася до лише 17 %. Це стало наслідком запроваджених квот та обмежень. Натомість, українські виробники змогли оперативно переключитися на інші ринки. Головними напрямками стали держави Близького Сходу, Африки, а також певні несподівані регіони. Наприклад, одним з пріоритетних напрямків експорту стала Шрі-Ланка — країна, що знаходиться поблизу Індії, одного з найбільших виробників цукру у світі. Така географія пояснюється світовою кон’юнктурою, яка відкрила для нас нові можливості.
Цікаво, що вже другий рік поспіль серед ключових імпортерів українського цукру присутня Північна Македонія. Загалом, ця динаміка галузі показує, як українські виробники й експортери не тільки зберігають активність, а й успішно освоюють нові ринки. Це демонструє здатність сфери швидко адаптуватися та переорієнтуватися: від моно-експорту на ринок ЄС до експорту на ринки третіх країн.
Сьогодні постає важливе питання: ми усвідомлюємо, що ринок Європейського Союзу має для нас певні обмеження. Зараз ми очікуємо на рішення щодо того, якою буде квота для українського цукру. Навіть якщо вона зросте, як нам обіцяють, з 20 до 100 тисяч тонн, це все одно лишатиметься в рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту вступу України до Євросоюзу. Однак такий обсяг не є достатнім для нашої галузі, яка потенційно може експортувати 500–600 тисяч тонн цукру.
У попередньому сезоні 2023/24 МР експорт цукру з України сягнув 692 тисяч тонн, з яких 77 %, а саме майже 533 тисяч тонн, було відправлено до країн Європейського Союзу
Ми усвідомлюємо власний виробничий потенціал, але водночас маємо чітко розуміти, на які зовнішні ринки ми можемо розраховувати і за яких умов туди можливо потрапити. Найбільш вигідним напрямом для українського цукру є ринки, які працюють у рамках європейської бурякоцукрової моделі. Наш продукт конкурентоспроможний саме в цій системі, і ми маємо переваги, які можемо там реалізувати.
Так, у минулі сезони український цукор відправлявся і до Шрі-Ланки, і в ряд екзотичних африканських країн. Але варто розуміти, що стратегічно орієнтуватися на подібні ринки не варто. Вони залежать від ситуативних факторів. Тому, якщо ми говоримо про стабільний розвиток галузі, то наша стратегія повинна базуватися на передбачуваних і стійких ринках, де український цукор має реальні конкурентні переваги.
Звичайно, найбільш пріоритетним і бажаним для нас є ринок Євросоюзу. Він зручний з точки зору логістики, адже ми можемо доставляти туди продукцію будь-яким видом транспорту. Крім того, це преміальний ринок як за вартістю, так і за структурою попиту. Незважаючи на заяви європейських виробників про відсутність дефіциту, насправді щороку ЄС імпортує до 1,5 мільйона тонн цукру, інколи менше, інколи більше.
Окрім України на ринок ЄС також постачають цукор такі держави, як Мавританія, Колумбія, Есватіні, Велика Британія та інші. Ми, як Асоціація «Укрцукор», бачимо своє основне завдання в тому, щоб посилити присутність українського цукру на європейському ринку. Ми активно працюємо над цим і переконуємо українських урядовців у тому, що потрібно докласти максимум зусиль, щоб забезпечити збільшення частки України в загальному обсязі імпорту цукру до ЄС.
Другим пріоритетним напрямком для нас є країни ЦЄВТ (Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю) – це держави Північних Балкан, що знаходяться в Європі, але не є членами Європейського Союзу. До них відносяться Албанія, Північна Македонія, Чорногорія, Молдова, Боснія і Герцеговина, Сербія, а також Косово. Ми вже бачимо позитивний приклад співпраці з Північною Македонією, з якою діє угода про безмитну торгівлю. Український цукор туди активно експортується, і це вигідно як нам, так і місцевим споживачам. Така модель співпраці працює ефективно і демонструє хороший потенціал.
Загалом, ми оцінюємо потенціал експорту цукру до країн ЦЄВТ на рівні близько 500 тисяч тонн. Це також перспективний ринок для України.
Які ще регіони світу можна вважати багатообіцяючими чи стратегічно важливими для експорту українського цукру?
— Якщо казати ще про певні напрямки, стратегічні для українського цукру, то можу з впевненістю назвати держави Близького Сходу та країни Північної Африки, куди ми можемо зручно дістатися Чорним морем. Тому ми бачимо в переліку експортних напрямків Ліван, Ізраїль, Йорданію та Сирію.
Туреччина опинилася серед лідерів за обсягами закупівлі українського цукру, і часто можна почути питання від тих, хто більш-менш знайомий з ситуацією на турецькому ринку: як трапилося, що країна з високим захисним митом на імпорт цукру цього сезону активно купує український продукт? Найбільш ймовірне пояснення полягає в тому, що Туреччина виконувала роль транзитного хабу: український цукор надходив туди, а далі відправлявся до таких країн, як Сирія та Ірак. Саме тому значна частина експорту йшла через Туреччину в напрямку Близького Сходу, де Сирія та Ірак залишаються для нас важливими та пріоритетними ринками.
Інші імпортери українського цукру, держави Африки та Азії, з’являються ситуативно. Наскільки ці напрямки можуть стати стабільними для нашого експорту – важке питання. Наприклад, доставка цукру до Ліберії через Чорне море є досить складною та дорогою. У той же час Бразилія може відправляти великі суднові партії цукру безпосередньо через океан. Тож все залежить від цінової кон’юнктури.
Що стосується ринків країн Середньої Азії, то, на жаль, повернення України на ці ринки поки виглядає маловірогідним. До 2014 року, а особливо до 2022-го, майже половина українського цукру експортувалася саме в Узбекистан, Таджикистан та інші країни регіону. Сьогодні, через здорожчання та ускладнення логістики, цей напрямок практично закритий. Хоча нещодавно з’явилася новина, що вперше з 2019 року в Узбекистан буде відправлено партію українського цукру, аналітики одразу зазначають: це, можливо, ситуативна поставка. У довгостроковій перспективі експерти сумніваються в можливості повноцінного відновлення експорту до Середньої Азії.
Який розвиток цукрової галузі ви можете спрогнозувати в найближчому майбутньому? Що станеться з українським цукром в контексті виробництва, експорту та формування цін на міжнародному ринку?
— Нас очікує виробництво на рівні 189 мільйонів тонн. По суті, це досить високий показник, порівняно з минулим роком, оскільки зростання складає майже 5 %, незважаючи на те, що деякі країни прогнозують зменшення виробництва цукру. З іншого боку, Індія, наприклад, планує суттєво збільшити обсяги виробництва цього продукту. А загальна думка аналітиків полягає в тому, що 2025–26 МР буде роком профіциту. І хоча світові запаси перебувають зараз на 9-річному мінімумі, все ж профіцит досить суттєвий.
Лідерами за площами під цукровими буряками залишаються традиційні регіони: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Полтавська області
Коли починаєш говорити про ці цифри з аграріями, які вирощують цукрові буряки, вони починають думати, чи потрібна у сівозміні ця культура. Тому поспішаю пояснити, що ситуація з українським цукром досить унікальна. Через особливе географічне положення, у нас є цукор тоді, коли він саме необхідний дефіцитним ринкам, до яких ми можемо його доставити, в той час, коли у конкурентів цукру ще немає.
Світові біржові тренди показують, що ринок цукру звужується і може розвиватися у двох напрямках: або стрімке зростання цін, або їхнє різке падіння. Проте більшість аналітиків схиляються до думки, що ціна на білий цукор у першому кварталі 2026 року, ймовірно, зростатиме, причому підвищення ціни може початися вже у грудні цього року.
Зараз на ринку з’являються несподівані покупці, які оголошують тендери на закупівлю цукру. Наприклад, Пакистан – країна, яка є великим виробником цукру і зазвичай виготовляє достатньо цього продукту для власних потреб, цього року активно шукає додаткові обсяги білого цукру на зовнішньому ринку.
Також варто враховувати й певні інші, можливо навіть, політичні нюанси. Наприклад, Азербайджан, який раніше купував цукор у росії, зараз вийшов з тендером на міжнародний ринок та шукає близько 85 тисяч тонн цукру.
Ситуація на цукровому ринку поки що досить невизначена. Проте я сподіваюся, що вона розвиватиметься у сприятливому для нас напрямку.
Якщо узагальнити прогнози щодо майбутнього цукрової галузі у світі, варто відзначити, що попри поширену думку про шкідливість цукру та впровадження місцевих податків на його споживання, глобальна тенденція все ж позитивна. Останній звіт Міжнародної організації економічного розвитку вказує на те, що все ж таки споживання цукру зростатиме і досягне 202 млн тонн у 2034 році. Це пов’язано зі збільшенням населення. Основними факторами зростання світового споживання цукру будуть країни Азії та Африки. Наприклад, в Африці прогнозують споживання близько 15,6 кг на людину на рік, в Азії — близько 21,2 кг. Для порівняння, в Україні цей показник наразі складає 27,5 кг, що майже вдвічі більше за прогнозований рівень споживання в Африці через 10 років. На сьогодні, наприклад, Китай споживає близько 10 кг цукру на душу населення, що значно менше, ніж в Україні.
Отже, в Україні споживання цукру також має можливість для зростання, а це свідчить про подальший розвиток галузі. В інших регіонах попит на цукор залишатиметься помірним, але стабільним – жодних кардинальних знижень споживання не передбачається. Сподіваємося, що до 2034 року Україна стане членом Європейського Союзу, і ринок українського цукру буде інтегрований в європейський. Завдяки впровадженню сучасних європейських технологій, наша цукрова галузь зможе залишатися конкурентоспроможною та дієвою.
Біографічна довідка
Яна Кавушевська, голова Національної асоціації цукровиків України
Освіта
Закінчила філологічний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціалізація — слов’янські мови та літератури та Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціалізація — міжнародна економіка.
Навчалась у Міжнародному інституті менеджменту (МІМ Київ) та Українській академії корпоративного управління (UCGA).
У 2005 р. захистила дисертацію та отримала звання кандидата філологічних наук.
Кар’єра
До приходу у компанію «Астарта-Київ», працювала у дипломатичних і наукових установах, туристичному бізнесі.
З 2007 р. — помічник генерального директора-прессекретар агропромхолдингу «Астарта-Київ».
2012–2015 рр. — директор із корпоративних комунікацій агропромхолдингу
«Астарта-Київ».
Із червня 2015 р. — керівник соціальних програм та комунікацій у компанії «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО».
2016-березень 2024 рр. — директор департаменту земельних питань та комунікацій компанії «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО».
Березень 2024 р. — призначена в.о. голови правління Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор».
1 листопада 2024 р. обрана головою Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор».
Юлія Наружна, [email protected]
Источник: www.propozitsiya.com
