Незважаючи на деяке зменшення площ, відведених під солодкі коренеплоди, українська цукрова індустрія продовжує зберігати свої позиції на глобальній арені. Про поточний стан справ у поточному маркетинговому періоді та подальші шляхи розвитку сектору розповідає очільниця Національної спілки цукровиків України «Укрцукор» Яна Кавушевська.
Пані Яно, опишіть в цілому, яка обстановка зараз на міжнародному ринку виробників солодкого продукту, хто ключові учасники та яка роль у цьому відведена Україні?
— Протягом останніх років загальний випуск цукру в усьому світі варіювався в діапазоні від 176 до 181 млн тонн. Це дані USDA, мої висловлювання спираються здебільшого на їхні статистичні відомості. Хоча ми усвідомлюємо, що наявні певні розбіжності між статистикою USDA та Міжнародної організації з цукру, загальні тенденції залишаються аналогічними. Близько 80 % світового цукру виготовляється з цукрової тростини, і тільки 20 % — з цукрових буряків.
Водночас у сфері торгівлі пропорції дещо інші: частка цукру-сирцю в торгівлі складає – 60 %, білого цукру – 40 %. Це свідчить про те, що деякі країни, наприклад, Бразилія, експортують не тільки цукор-сирець, але й оброблений цукор.
Україна входить до десятки найбільших виробників цукру з буряків. Ми орієнтовно на сьомій позиції з майже 110 країн, де він виробляється. Провідними виробниками є США, Німеччина, Франція, Туреччина та Росія. Наступає нам на п’яти, як це не парадоксально, Єгипет. Це держави, які утворюють своєрідний бурякоцукровий пояс, котрий фактично, обмежений і становить лише 20 відсотків сукупного світового виробництва.
Таким чином, якщо вести мову про основних виробників і споживачів солодкого продукту, то на завершення маркетингового року 2024–2025 загальний світовий обсяг виробництва складає майже 181 мільйон тонн. З цієї кількості близько 25 % припадає на Бразилію. Така картина спостерігалася і в попередні періоди, і, ймовірно, збережеться в майбутньому.
Яна Кавушевська, голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор»
Україна зі своїм обсягом виробництва на рівні 1,8 млн тонн забезпечує приблизно 1 % світового ринку солодкого продукту. З огляду на численні дискусії та натяки про те, наскільки Україна є «небезпечним» гравцем, особливо для Європейського Союзу, порівняння з нашим незначним, а саме лише 1 % внеском у світовий випуск цукру викликає певні питання. Але в той же час це заслуговує й на повагу до нашої індустрії: незважаючи на скромні обсяги, ми демонструємо результативність і здатність активно конкурувати на міжнародних аренах.
Зауважу, що представлені дані щодо експорту поки що мають прогнозний характер. Нагадаю, що у світі маркетинговий рік зазвичай обчислюється з 1 жовтня по 30 вересня, тоді як в Україні – з 1 вересня по 31 серпня. Навіть за таких умов ми вже бачимо досить обнадійливий прогноз на поточний рік.
Згідно з оцінками аналітиків USDA, Україна мала б експортувати близько 730 тисяч тонн цукру. На даний момент фактичний обсяг становить 580 тисяч тонн. Це досить значна цифра. Можливо, ми не ввійдемо до десятки найбільших експортерів за підсумками сезону, проте є всі можливості увійти до топ-15 у світі.
Якою є ситуація з внутрішнім споживанням цукру в Україні? Які тренди розвитку сектору простежуються на сьогоднішній день?
— Ми спостерігаємо в Україні, що протягом останніх п’яти років площі під цукровими буряками більш-менш були на рівні 220 тисяч гектарів. У 2025-му році порівняно з минулим роком, ми зафіксували відчутне зменшення площ під буряками майже на 22 % — до 198 тисяч га. Попередньо наш прогноз, як Асоціації «Укрцукор», передбачав посівну площу цукрових буряків на рівні 210 тисяч гектарів у цьому році. Міністерство аграрної політики оперувало ще більш оптимістичними оцінками. Однак нещодавно були оприлюднені офіційні дані Держстату: під буряки фактично було засіяно 198 тисяч гектарів. Наша внутрішня аналітика в цілому підтверджує ці числа.
Лідерами за площами під цукровими буряками залишаються традиційні регіони: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Полтавська області. Вже у вересні–жовтні розпочинають роботу 27 цукрових заводів. Це на два менше, ніж минулого року. Стосовно загальної кількості цукрових заводів в Україні, то наразі можна говорити про 33 підприємства, які технічно здатні здійснювати переробку буряків. Однак, чи всі з них зможуть відновити повноцінну діяльність – питання залишається відкритим. Наші європейські колеги вважають, що завод, який простоював більше двох сезонів, не має економічної доцільності для відновлення.
Утім, українські реалії дещо інші: ми маємо випадки, коли заводи запускалися навіть після декількох років простою. Чи трапиться це найближчим часом — покаже практика. На цей сезон очікується, що 27 заводів виготовлять орієнтовно 1,5 мільйона тонн солодкого продукту. Це на 300 тисяч тонн менше, ніж у минулому сезоні. Разом з тим, даний обсяг цілком достатній щоб покрити внутрішнє споживання, яке оцінюється на рівні близько 900 тисяч тонн.
Щодо загальної кількості цукрових заводів в Україні, то наразі можна говорити про 33 підприємства, які технічно можуть здійснювати переробку буряків
Починаючи з 2022 року, через виїзд частини населення за кордон, а також падіння купівельної спроможності, внутрішнє споживання цукру в Україні зменшилося до 900 тисяч тонн. У порівнянні з 2021 роком це скорочення становить близько 300 тисяч тонн. На поточний момент ми не очікуємо значних змін і прогнозуємо, що в наступному маркетинговому сезоні рівень внутрішнього споживання залишиться приблизно на цьому ж рівні.
Навіть враховуючи поточний рівень внутрішнього споживання цукру в Україні, наша індустрія має потенціал для експорту – дозволити собі вивезти від 500 до 600 тисяч тонн солодкого продукту на ринки третіх країн.
У сезоні 2020–2021 років ми експортували лише 6 % від усього виробленого цукру, а наступного року – ще менше, всього 3 %. Але починаючи з 2022 року ці показники почали збільшуватися. Це стало можливим насамперед завдяки відкритому і вигідному ринку Європейського Союзу. Ми змогли оперативно організувати поставки і значна частина українського цукру була спрямована саме туди.
Проте в сезоні 2024–2025, як відомо, ЄС запровадив обмеження у вигляді квот. Це змусило українських виробників і експортерів переорієнтуватися на нові ринки. І, що важливо, це вдалося зробити. Навіть незважаючи на зменшення поставок солодкого продукту в Європу, загальний обсяг експорту залишився на високому рівні — приблизно 32 % від усього виробництва. Це такий самий показник, як і в сезоні 2022–2023.
Незважаючи на те, що Україна забезпечує лише близько 1 % світового виробництва солодкого продукту, ви заявляєте, що наша країна залишається конкурентоспроможною на міжнародному ринку, навіть зважаючи на обмеження з боку ЄС. Який вплив Україна чинить на світовий ринок солодкого продукту?
— У попередньому сезоні 2023/24 МР експорт солодкого продукту з України досяг 692 тисяч тонн, з яких 77 %, а саме майже 533 тисячі тонн, було відправлено до країн Європейського Союзу. ЄС тоді був головним напрямком для нашого експорту.
У сезоні, що завершується, загальний обсяг експорту склав 580 тисяч тонн, але частка ЄС скоротилася до лише 17 %. Це стало результатом впроваджених квот і обмежень. Натомість українські виробники змогли оперативно переорієнтуватися на інші ринки. Основними напрямками стали країни Близького Сходу, Африки, а також деякі несподівані регіони. Наприклад, одним з пріоритетних напрямків експорту стала Шрі-Ланка — країна, яка знаходиться поблизу Індії, одного з найбільших виробників солодкого продукту у світі. Така географія пояснюється світовою кон’юнктурою, яка відкрила для нас нові можливості.
Цікаво, що вже другий рік поспіль серед основних імпортерів українського цукру фігурує Північна Македонія. Загалом дана динаміка галузі демонструє, як українські виробники й експортери не тільки зберігають активність, але й успішно відкривають нові ринки. Це свідчить про здатність галузі швидко пристосовуватися та переорієнтовуватись: від моно-експорту на ринок ЄС до експорту на ринки третіх країн.
Сьогодні постає важливе питання: ми розуміємо, що ринок Європейського Союзу для нас має певні обмеження. Зараз ми чекаємо на рішення щодо того, якою буде квота для українського цукру. Навіть якщо вона зросте, як нам обіцяють, із 20 до 100 тисяч тонн, це все одно залишатиметься в межах угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту вступу України до Євросоюзу. Однак такий обсяг не є достатнім для нашої індустрії, яка потенційно здатна експортувати 500–600 тисяч тонн солодкого продукту.
У попередньому сезоні 2023/24 МР експорт цукру з України сягнув 692 тисяч тонн, з яких 77 %, а саме майже 533 тисяч тонн, було відправлено до країн Європейського Союзу
Ми усвідомлюємо власний виробничий потенціал, але в той же час маємо чітко розуміти, на які закордонні ринки можемо орієнтуватися і за яких умов туди можливо виходити. Найбільш перспективним напрямом для українського цукру є ринки, які функціонують у рамках європейської бурякоцукрової моделі. Наш продукт конкурентоспроможний саме в такій парадигмі, і ми маємо переваги, які можемо там реалізувати.
Так, у минулі сезони український цукор експортувався і до Шрі-Ланки, і в низку екзотичних африканських країн. Але варто розуміти, що стратегічно орієнтуватися на подібні ринки недоцільно. Вони залежать від ситуативних чинників. Тому, якщо ми говоримо про сталий розвиток галузі, то наша стратегія має базуватись на прогнозованих і стабільних ринках, де український цукор має реальні конкурентні переваги.
Звісно, найбільш пріоритетним і бажаним для нас є ринок Євросоюзу. Він зручний з точки зору логістики, адже ми можемо доставляти туди продукцію будь-яким видом транспорту. Крім того, це преміальний ринок як за ціною, так і за структурою попиту. Незважаючи на заяви європейських виробників про відсутність дефіциту, насправді щороку ЄС імпортує до 1,5 мільйона тонн солодкого продукту, іноді менше, іноді більше.
Окрім України на ринок ЄС також поставляють цукор такі країни, як Мавританія, Колумбія, Есватіні, Велика Британія та інші. Ми, як Асоціація «Укрцукор», бачимо своє ключове завдання в тому, щоб посилити присутність українського цукру на європейському ринку. Ми активно працюємо над цим і переконуємо українських урядовців у тому, що треба докласти максимум зусиль, аби забезпечити збільшення частки України в загальному обсязі імпорту солодкого продукту до ЄС.
Другим пріоритетним напрямком для нас є країни ЦЕФТА (Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю) – це держави Північних Балкан, які розташовані в Європі, але не є членами Європейського Союзу. До них відносяться Албанія, Північна Македонія, Чорногорія, Молдова, Боснія і Герцеговина, Сербія, а також Косово. Ми вже бачимо позитивний приклад співпраці з Північною Македонією, з якою діє угода про безмитну торгівлю. Український цукор туди активно експортується, і це вигідно як нам, так і місцевим споживачам. Така модель співпраці працює ефективно й демонструє хороший потенціал.
Загалом, ми оцінюємо потенціал експорту солодкого продукту до країн ЦЕФТА на рівні близько 500 тисяч тонн. Це також перспективний ринок для України.
Які ще регіони світу можна вважати перспективними чи стратегічно важливими для експорту українського цукру?
— Якщо говорити ще про якісь напрямки, стратегічні для українського цукру, то можу впевнено назвати країни Близького Сходу та країни Північної Африки, куди ми можемо зручно доїхати Чорним морем. Тому ми бачимо в переліку експортних напрямків Ліван, Ізраїль, Йорданію та Сирію.
Туреччина опинилася серед лідерів за обсягами закупівлі українського солодкого продукту, і часто можна почути запитання від тих, хто більш-менш орієнтується в ситуації на турецькому ринку: як так сталося, що країна з високим захисним митом на імпорт солодкого продукту цього сезону активно закуповує український продукт? Найімовірніше пояснення полягає в тому, що Туреччина виконувала функцію транзитного хабу: український цукор надходив туди, а далі відправлявся до таких країн, як Сирія та Ірак. Саме тому значна частина експорту йшла через Туреччину в напрямку Близького Сходу, де Сирія та Ірак залишаються для нас важливими і пріоритетними ринками.
Інші імпортери українського цукру, країни Африки та Азії, з’являються ситуативно. Наскільки ці напрямки можуть стати стабільними для нашого експорту – складне питання. Наприклад, доставка цукру до Ліберії через Чорне море є досить складною і дорогою. У той же час Бразилія може відправляти великі суднові партії цукру безпосередньо через океан. Тож усе залежить від цінової кон’юнктури.
Що стосується ринків країн Середньої Азії, то, на жаль, повернення України на ці ринки наразі виглядає малоймовірним. До 2014 року, а особливо до 2022-го, практично половина українського цукру експортувалася саме в Узбекистан, Таджикистан та інші країни регіону. Сьогодні через здорожчання та ускладнення логістики, цей напрямок практично закритий. Хоча нещодавно з’явилась новина, що вперше з 2019 року в Узбекистан буде відправлена партія українського цукру, аналітики одразу зазначають: це, ймовірно, ситуативна поставка. У довгостроковій перспективі експерти сумніваються в можливості повноцінного відновлення експорту до Середньої Азії.
Який розвиток цукрової галузі ви можете прогнозувати у найближчій перспективі? Що буде з українським цукром в контексті виробництва, експорту та формування цін на міжнародному ринку?
— Нас очікує виробництво на рівні 189 мільйонів тонн. Фактично, це досить високий показник, порівняно з минулим роком, адже зростання складає майже 5 %, попри те, що деякі країни прогнозують скорочення випуску солодкого продукту. З іншого боку Індія, наприклад, планує суттєво наростити обсяги виробництва цього продукту. А загальна думка аналітиків полягає в тому, що 2025–26 МР буде роком профіциту. І хоча світові запаси знаходяться нині на 9-річному мінімумі, все одно профіцит досить суттєвий.
Лідерами за площами під цукровими буряками залишаються традиційні регіони: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Полтавська області
Коли починаєш говорити про ці цифри з фермерами, які вирощують цукрові буряки, вони починають задумуватись чи потрібна у сівозміні ця культура. Тому поспішаю пояснити, що ситуація з українським цукром досить унікальна. Через особливе географічне положення, у нас є цукор тоді, коли він саме потрібен дефіцитним ринкам, до яких ми можемо його доставити, в той час, коли у конкурентів цукру ще немає.
Світові біржові тренди показують, що ринок солодкого продукту стискається і може розвиватися в двох напрямах: або стрімке зростання цін, або їхнє різке падіння. Проте більшість аналітиків схиляються до думки, що ціна на білий цукор у першому кварталі 2026 року, ймовірно, зростатиме, причому підйом ціни може розпочатися вже у грудні цього року.
Зараз на ринку з’являються неочікувані покупці, які оголошують тендери на закупівлю цукру. Наприклад, Пакистан – країна, яка є великим виробником солодкого продукту і зазвичай виробляє достатньо цього продукту для власних потреб, цього року активно шукає додаткові обсяги білого цукру на зовнішньому ринку.
Також варто врахувати й певні інші, можливо навіть, політичні нюанси. Наприклад, Азербайджан, який раніше купував цукор у росії, зараз вийшов з тендером на міжнародний ринок та шукає близько 85 тисяч тонн солодкого продукту.
Ситуація на цукровому ринку поки що досить непередбачувана. Проте я сподіваюся, що вона розвиватиметься у сприятливому для нас напрямку.
Якщо узагальнити прогнози щодо майбутнього цукрової індустрії у світі, варто відзначити, що попри поширену думку про шкідливість цукру та запровадження місцевих податків на його споживання, глобальна тенденція все ж позитивна. Останній звіт Міжнародної організації економічного розвитку свідчить про те, що все ж таки споживання цукру зростатиме і досягне 202 млн тонн в 2034 році. Це пов’язано з ростом населення. Основними рушіями збільшення світового споживання солодкого продукту будуть країни Азії і Африки. Наприклад, в Африці прогнозують споживання близько 15,6 кг на людину на рік, в Азії — близько 21,2 кг. Для порівняння, в Україні цей показник наразі становить 27,5 кг, що майже вдвічі більше за прогнозований рівень споживання в Африці через 10 років. На сьогодні, наприклад, Китай споживає близько 10 кг цукру на душу населення, що значно менше, ніж в Україні.
Отже, в Україні споживання солодкого продукту також має потенціал для збільшення, а це свідчить про подальший розвиток галузі. В інших регіонах попит на цукор залишатиметься помірним, але стабільним – жодних кардинальних спадів споживання не прогнозується. Сподіваємося, що до 2034 року Україна стане членом Європейського Союзу, і ринок українського цукру буде інтегрований у європейський. Завдяки впровадженню сучасних європейських технологій, наша цукрова індустрія зможе залишатися конкурентною та ефективною.
Біографічна довідка
Яна Кавушевська, голова Національної асоціації цукровиків України
Освіта
Закінчила філологічний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціальність — слов’янські мови та літератури та Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціальність — міжнародна економіка.
Навчалась у Міжнародному інституті менеджменту (МІМ Київ) та Українській академії корпоративного управління (UCGA).
У 2005 р. захистила дисертацію та отримала звання кандидата філологічних наук.
Кар’єра
До приходу у компанію «Астарта-Київ», працювала у дипломатичних і наукових установах, туристичній галузі.
З 2007 р. — помічник генерального директора-прессекретар агропромхолдингу «Астарта-Київ».
2012–2015 рр. — директор із корпоративних комунікацій агропромислового холдингу
«Астарта-Київ».
Із червня 2015 р. — керівник соціальних програм та комунікацій у компанії «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО».
2016-березень 2024 рр. — директор департаменту земельних питань та комунікацій компанії «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО».
Березень 2024 р. — призначена в.о. голови правління Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор».
1 листопада 2024 р. обрана головою Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор».
Юлія Наружна, [email protected]
Источник: www.propozitsiya.com
