А, до речі, варто розпочинати із себе. Бо нерідко ми самі винні в тім, що багатообіцяючий вид, що віщував так багато, дав вкрай мало.
На звалище його, у вогонь, до сумного місця!
Ми відмінно засвоїли, що гній і перегній – добре, а мінеральні підгодівлі – зле. Хтось думає навпаки, але не в цьому річ.
Річ у тім, що надмірність улюбленим удобренням городників призводить до того, що замість солодких і духмяних томатів ми дістаємо хащі, у яких, наче мавпи в нетрях, переховуються маленькі, позбавлені смаку та пусті томати.
Надалі я хочу попередити від надмірного використання удобрення №1.
Псує томати, як це не дивно, азот.
Вражені? Зараз роз’ясню.
Відтворимо ситуацію.
З чого ми стартуємо? З ґрунту. Ми чітко розуміємо, що родючий, удобрений ґрунт – основа великого врожаю. Ділянку (байдуже, в парнику чи відкритому ґрунті) ми зазвичай беремо після баштанних. Якщо в парнику – то після огірків (і правильно, щоб і сліду пасльонових не було на ділянці).
Огірки – одні з небагатьох, хто любить свіжий гній, рослинний перегній. У ньому вдосталь азоту. Але огірки не зажерливі. Після них у ґрунті лишається достатньо поживних елементів для томатів.
Але, звично, ми перед посадкою томатної розсади додаємо багато перегною (перепрілого гною, мінеральних добрив, що мають азот). Бо ми знаємо, що для розсади головне – ріст.
Далі ми поливаємо розсаду. Найчастіше – трав’яною бовтанкою. Кожна хазяйка має свої таємниці її приготування, але основа цієї бовтанки завжди – трава, багато трави. Обсяг легкозасвоюваного азоту в бовтанці зашкалює. Причому виміряти його обсяг неможливо.
Поливаємо бовтанкою томати найчастіше безконтрольно, за принципом: чим більше, тим краще. І так до кінця пори (вони ж не зимуватимуть).
А то ще й азофоску в ямки під час саджання кинемо (щоб точно всім вистачило).
Далі ми спершу тішимося розсаді, що росте, як на опарі, потім обтираємо піт з чола, щоденно знищуючи величезні пасинки, котрі, по суті, потрібно видаляти лише раз на тиждень (але від перегодовування азотом вони відростають значно швидше).
А потім дивуємося, що рослини високі й міцні, а зав’язі обсипаються, плодів – дуже мало, вони пусті й несмачні.
Найчастіше в цьому винен азот, котрий ми самі «передали», намагаючись, як ліпше. А ще надмір азоту блокує засвоєння інших елементів.
Ознаки передозування азотом (жирування томатів):
- міцні темно-зелені стебла й листя,
- проростання листя в незвичних місцях,
- подовження плодових китиць,
- квіткова китиця продовжується пасинком,
- опадання зав’язей,
- позбавлені смаку й прісні томати.
Ми нарікаємо, що вид нам не той підсунули, а винні ж самі. Між іншим, хочу відзначити, що не всі види однаково реагують на надмір азоту. Чимало старих, ще радянських видів найбільш стійкі до нього. Серед сучасних найбільш стійкі – найпростіші, звичайної «томатної» форми й кольору. Чим «модніший» вид (це стосується й гібридів), тим він вимогливіший.
Але найгірше те, що за надміру азоту й поганої погоди томати не лише порожні й не мають смаку, але в них накопичуються саме ті нітрати. На погоду ми, на жаль (а може, на щастя?), вплинути не можемо.
А виключити з раціону томатів улюблене удобрення городників – легко.
Для тепличних, особливо індетермінантних (високих, з необмеженим ростом) видів це ще критичніше, бо перегодований азотом томат може «пропустити» закладання наступної китиці (квіткова китиця у них закладається через 3 листки).
Причина малого й позбавленого смаку врожаю в тім, що томат розвивається або вегетативно (за рахунок зеленої маси), або генеративно (плоди).
Підгодовуючи їх азотом, ми заохочуємо вегетативний розвиток, а отже, томату немає сенсу зав’язувати плоди (або-або, у природі все раціонально, рослина іде шляхом найменших витрат).
Як захиститися від надмірного внесення азоту під томати?
Загальної рекомендації тут немає й бути не може, адже у кожного садівника свій ґрунт (кожен господар знає, чого в ньому не вистачає, і що потрібно вносити). Але полив трав’яною бовтанкою томатам не потрібен. Особливо якщо перед томатами на ділянці ви вирощували огірки.
Я помітила, що простіше поповнити брак азоту, ніж прибрати його надмір.
Тому роблю так: висаджую розсаду взагалі без азотних удобрень (у мене томати завжди ростуть після огірків). У кожну ямку додаю лопату добре перепрілого перегною. Далі стежу за листям: якщо листя має нормальний зелений колір, розсада правильно й вчасно розвивається, то азотні підгодівлі не вношу.
Поділитися