Існує певна категорія рослин, з якими краще не мати справу, навіть якщо їх віддають задарма. Хоч би якими привабливими вони були, як би не вирізнялися своїм виглядом і рясним цвітінням, більшість любителів квітів не можуть забезпечити належний догляд, або ж елементарно знесилюються і викидають рослини у відро для сміття. Деякі з них росли в мене або в моїх близьких — про них і поділюся враженнями.
Мединілла
Елегантна рослина з надзвичайно великими й гарними суцвіттями. Раніше її можна було зустріти тільки в оранжереях і в колекціонерів. Сьогодні ж мединіллу майже завжди можна знайти і в звичайних крамницях, до того ж за досить вигідною ціною.
Найчастіше її купують ті, хто не усвідомлює, що мединілла — вельми вередлива рослина. Упоратися з нею часом не вдається навіть тим, хто вирощує вдома справжні тропіки й має різні парники та великі флораріуми.
Складність із мединіллою — в її габаритах і потребах. Мединілла родом із тропіків і, на відміну від інших тропічних видів, вимагає високої вологості (звичайних 50% для неї недостатньо, а розмістити такого гіганта в парничку досить клопітно), чистого повітря, але без різких змін температури. До того ж — розсіяне інтенсивне світло, рихлий субстрат, фаза спокою… Чи варто продовжувати?
Навіть якщо вдасться забезпечити всі умови в квартирі, досить непросто адаптувати зріслу рослину, а вирощувати її з насіння — це очікувати 5 років до першого цвітіння.
Опунція
З опунціями знайомий кожен, і якщо не безпосередньо, то хоча б бачив їх по телевізору у фільмах.
У мами опунція росте вже більше 10 років. На відміну від мединілли, вона не вимагає жодного спеціального догляду: інтенсивне освітлення й нечасті поливи — цього вистачає. Колись я приніс її зовсім крихітною, з кумедними листочками, оточеними довгими голочками.
Зараз це страховисько, яке навіть пересадити не виходить. З віком в опунції відростають здоровенні колючки (2-3 сантиметри), які вкривають усе тіло. До того ж ці колючки ще й осипаються.
Одного разу вирішив допомогти мамі помити підлогу в кімнаті, де стоїть опунція. Хто ж знав, що спочатку потрібно прибрати колючки… У результаті ганчірку довелося утилізувати, а руки довго гоїлися…
Мама погрожує її позбутися щоразу, коли виймає чергову голку з руки, але поки що не зважилася — все ж шкода рослину. Однак саме через це я не заводжу її в себе.
Азалія
Про багато рослин можна сказати: «якщо довго намагатися, щось таки вийде». Але це не про азалію.
Є чимало садівників, у яких азалія не тільки росте, а й щедро квітне щороку. Та й що говорити — у мами кілька років тому було саме так. Тому три роки тому сестра подарувала їй великий кущ, вкритий квітами.
Але, як ви знаєте, магазинне цвітіння азалії досить нетривале, а ось у хатніх умовах змусити її цвісти так само, мамі не вдалося. І щороку приблизно те саме: частина листя облітає, потім знову відростає, але про бутони й не згадується.
Здається, вона дотримується всіх тих самих правил догляду: відповідне освітлення, зволоження, помірна температура. Але азалія не розпускається.
Між іншим, я мав азалії, які знайшов на звалищі — вони виросли, яскраво цвіли, а потім несподівано обидві зів’яли.
Звісно, про азалію не скажу, що ніколи собі не придбаю, але поки вона далеко не на першому місці в моєму переліку квіткових мрій.
Фуксія
Ще в ті часи, коли я був школярем, фуксії в оселях були дуже популярні. Я теж притягнув одну зі школи — адже там я бачив тільки її цвітіння, а цвіте вона гарно й незвично, та ще й майже безперервно (окрім періоду спокою).
Але от біда: кожна квітка цвіте гарно, але недовго, і потім падає на підвіконня чи підлогу. Відповідно, чим більша рослина — тим більше від неї непотребу. Саме це й обурює багатьох любителів квітів, які, як і я колись, піддалися її вроді.
У ті ж роки мама запропонувала мені вибір: або ми позбуваємося фуксії, або я прибиратиму в домі щодня. Лінощі перемогли красу.
Крім того, фуксія доволі часто стає джерелом білокрилки, яка дуже шкідлива для домашніх рослин. Позбутися її дуже важко, а ось занести з саду (а багато садівників саме так і роблять — забирають рослину на зимівлю) — просто.
Бальзамін
Ще один аналог фуксії, який у народі називають «Мокрий Іванко». Загалом, доля в нього така сама: люди, не знаючи, що це за рослина, купують її собі (або беруть у знайомих), але через деякий час викидають — або віддають іншим (які так само не знають, що сміття від бальзаміну більше, ніж краси), або висаджують у сад.
До речі, для саду бальзамін дуже підходить: там це сміття нікому не заважає, зате на відкритому повітрі бальзамін квітне гарно й дуже довго.
Проте, незважаючи на все викладене вище, я не відкидаю думки, що колись щось із цього все ж таки опиниться в моїй колекції. Краще ніколи не говорити «ніколи» 🙂
Поділитися