Щитівок та несправжньощитівок вважають одними з найшкідливіших для плодових дерев; до числа найпоширеніших і найнебезпечніших належать каліфорнійська щитівка, особливо в степовій зоні, та комоподібна щитівка в лісостепу. Через 33–38 днів після того, як пізні сорти яблуні відцвітають, з’являються рухливі личинки каліфорнійської щитівки. Вони висмоктують сік із кори, плодів та листя, що призводить до засихання пагонів і гілок. На плодах виникають червоні плями, які погіршують їх смак та товарний вигляд. Цей шкідник має два покоління протягом року. Личинки комоподібної щитівки з’являються невдовзі після цвітіння, і цей шкідник має лише одне покоління.
Різноманітні види молей завдають шкоди листковому апарату плодових культур. У приватних господарствах найбільш поширені та небезпечні – яблунева та плодова горностаєві молі. Перший вид живиться виключно на яблунях, тоді як другий переважно вражає кісточкові культури. Вони формують колонії, окупують верхівки пагонів, обплітають їх павутиною, утворюючи великі гнізда. Гусениці живляться протягом 35–45 днів, за цей час вони можуть переміщуватися на інші гілки, повністю позбавляючи їх листя. Нерідко доводилося спостерігати, як старі дерева, уражені великою популяцією цих шкідників, залишалися повністю без листя. Горностаєві молі дають одне покоління на рік. Листомінуючі молі представлені яблуневою нижньобічною міллю – вузькоспеціалізованим шкідником, плодовою верхньобічною міллю (вражає всі рослини з родини розоцвітих) та глодовою кружковою міллю. Самки верхньобічної молі відкладають яйця на верхній стороні листка, тоді як нижньобічна та глодова – на нижній. Гусениці вигризають серединну частину листка, утворюючи овальні міни діаметром 7–8 мм, залишаючи в них концентричні кола дрібних чорних екскрементів. При масовому ураженні на листках можна нарахувати понад 10 мін. Пошкоджене листя змінює колір із зеленого на світло-жовтий або темно-коричневий, зменшується його площа для фотосинтезу. Глодова міль має одне покоління на рік, тоді як верхньобічна та нижньобічна – три.
У червні спостерігається літ метеликів грушевої плодожерки. Це специфічний шкідник, що уражує лише груші. При високій чисельності він може завдати значної шкоди плодам ранніх та середніх термінів дозрівання. Метелики з’являються приблизно через 35–38 днів після цвітіння сорту Олександрівка. Для визначення оптимального часу проведення захисних заходів важливо точно зафіксувати дату завершення цвітіння. Самки грушевої, як і яблуневої, плодожерки активні ввечері, коли температура повітря перевищує 15°С, і відкладають яйця. Яйця спочатку червоні, згодом стають рожево-сірими. Гусінь, щойно вилупившись, не виходячи з яйця, одразу проникає в плід, рухається до насіннєвої камери, де живиться насінням до моменту заляльковування. Така особливість розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.
Яблунева плодожерка завдає яблуням надзвичайно великої шкоди, що може призвести до втрати понад 80% урожаю. Після виплоджування гусінь деякий час шукає плід. Вона не завжди одразу потрапляє до насіннєвої камери, іноді вибираючись на поверхню плоду для пошуку іншого ходу. Перший отвір загоюється, а в другому плоді гусінь виїдає насіння і може пошкодити 2–3 плоди до того, як перейде до коконування. Такий спосіб життя яблуневої плодожерки полегшує її контроль за допомогою хімічних засобів порівняно з грушевою. Залежно від кліматичної зони, яблунева плодожерка розвивається у двох (у північних регіонах за спекотного літа спостерігається друге, факультативне, покоління) або трьох поколіннях.
Несправжні гусениці старшого віку яблуневого плодового пильщика виїдають все насіння та руйнують насіннєву камеру, а у сливи виїдають незатверділі кісточки. Потім вони залишають пошкоджену зав’язь і заляльковуються у верхньому шарі ґрунту. Одна личинка за період розвитку може пошкодити від 3 до 6 плодів. Ці шкідники мають одну генерацію на рік.
У червні на корі плодових дерев, а також деревних і чагарникових порід, таких як клени, терен, глід, волоський горіх, починають виплоджуватися личинки буйволоподібної цикадки (горбатка буйвол). Цей шкідник поширений повсюдно, особливо небезпечний для молодих насаджень плодових культур, зокрема на Півдні України. При значному заселенні рослин цикадкою, спричинені нею пошкодження призводять до засихання пагонів та молодих дерев. Шкодять самиці, проробляючи в корі та деревині парні дугоподібні надрізи для відкладання яєць. З надрізів виділяється сік, камедь, кора відшаровується і відмирає, пагони та гілочки недорозвиваються і засихають. Личинки цикадки живляться соком культурних рослин і бур’янів (осот, берізка польова, щириця, люцерна, горох, морква). Якщо ці кормові ресурси відсутні, вони гинуть. За рік розвивається одна генерація.
На початку літа часто можна помітити на грушах чорні верхівки пагонів, де скупчуються личинки грушевої листоблішки. Вони мають оранжеве забарвлення з бурими плямами на спині (перша стадія) або зелено-коричневе (п’ята стадія). Висмоктуючи сік, личинки рясно покривають листя та пагони екскрементами, утворюючи так звану “медв’яну росу”, яка блищить на сонці. На таких листках оселяються сажкові гриби, що надає їм чорного забарвлення. Пошкоджене листя деформується та відмирає, пагони недорозвиваються, а плоди втрачають свої смакові та товарні якості. Протягом року розвивається 4–5 поколінь.
У саду можна помітити, як краї листя яблуні та груші закручуються догори, утворюючи щільні червоні трубочки. Всередині таких трубочок знаходяться десятки личинок галиці. Пошкоджене листя чорніє, засихає і опадає. Яблунева та грушева листові галиці дають відповідно 3–4 та 4–5 поколінь на рік. Щоб позбутися їх, слід обрізати та спалювати пошкоджені пагони.
Попелиці завдають значної шкоди плодовим деревам, особливо молодому листю. До них належать зелена яблунева, грушево-зонтична, сливова обпилена, смугаста персикова, вишнева та багато інших видів. Личинки та дорослі комахи скупчуються на листках і пагонах, висмоктуючи з них сік. Яблунева подорожникова попелиця також шкодить плодам, викликаючи їх деформацію. Пошкоджене листя скручується, приховуючи шкідників. Пагони погано ростуть, викривляються, а при сильному ураженні – засихають. З весни до осені попелиці розмножуються партенокарпічно (без запліднення), народжуючи живих нащадків. За літо, залежно від виду, розвивається 10–15 поколінь. Висмоктуючи рослинні соки, личинки виділяють “медвяну росу”. Ці солодкі виділення приваблюють мурах, які у великій кількості збираються біля колоній попелиць і захищають їх від природних ворогів (сонечко, личинки сирфід та золотоочок).
Плодам сливи, аличі, абрикоса, терену, вишні та черешні шкодить евритома сливова, або сливова товстоніжка. Через 10–12 днів після цвітіння сливи самка проколює зав’язь яйцекладом і відкладає яйце всередину ще не затверділої кісточки. Личинки, що вилупилися, живуть у кісточці та живляться її ядром. Пошкоджені плоди передчасно набувають фіолетового забарвлення і опадають разом із личинками, які потім перезимовують у кісточці. Генерація однорічна.
Личинки хрущів завдають шкоди молодим і старим плодовим деревам, а також ягідним культурам. Вони здатні підгризати коріння, а за високої чисельності – кору кореневої шийки дерев. Пошкодження кореневої системи протягом вегетаційного періоду призводить до поступового засихання молодих саджанців, плодоносних дерев та ягідних кущів. Личинки, пересуваючись у ґрунті в пошуках їжі, можуть долати значні відстані (до 100 м), надаючи перевагу вологому ґрунту.
У червні спостерігається активний ріст пагонів і плодів у плодових дерев. Якщо в цей період випадають опади, виникає ризик масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші; абрикоса, сливи, черешні – клястероспоріозом (дірчастою плямистістю); вишні та інших кісточкових – кокомікозом.
Парша є справжнім лихом для яблуні та груші. Вона уражує молоде листя, квіти, плодоніжки, плоди, а на груші – кору. Найбільш сприйнятливі до парші сорти яблуні: Ренет Симиренка, Айдаред, Медінтош, Спартан; груші: Лісова красуня, Ільїнка, Бере Арданпон, Бергамот мліївський. Сприятливі умови для розвитку хвороби створюються за теплої та вологої погоди. Спори швидко проростають і заражають молоде листя за наявності крапельної вологи та температури близько 15°C. Якщо не вжити захисних заходів, вітер і дощ розносять збудника парші на здорове листя та плоди. Плями парші на яблуні зазвичай розташовуються на верхньому боці листка, а на груші – на нижньому. На плодах уражена тканина стає корковою, тріскається, і в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, що призводить до загнивання плодів. Вони чорніють і залишаються на дереві до наступного року. Уражені пагони груші покриваються дрібними здуттями, які згодом розриваються під тиском конідій, надаючи корі шорсткого вигляду та спричиняючи її лущення.
Збудники хвороб мають “вузьку спеціалізацію”: збудник парші яблуні не вражає грушу і навпаки. Для запобігання втратам урожаю зерняткових порід від парші вирощують сорти, стійкі до цієї хвороби. Серед вітчизняних та зарубіжних сортів яблуні та груші, стійких до парші, можна назвати: яблуня – Імрус, Чистотіл, Едера, Аскольда, Пріма, Прісцила, Пріам, Орловім, Первенець; груші – Любимиця Клаппа, Золотоворітська, Трембіта, Яблунівська, Етюд, Жозефіна мехельнська.
Листя вишні та черешні, як молоде, так і плодоносне, сильно уражується кокомікозом. Сливові, абрикосові та теренові дерева уражуються слабше. У першій половині червня на нижньому боці листків з’являються численні розкидані або розташовані близько одна до одної плями темно-бурого кольору. На плодоніжках вишні ураження проявляються як білуваті плями з рожевою облямівкою. На плодах у місцях ураження утворюються вдавлені великі коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб дає 8–10 поколінь за літній сезон, масово уражуючи вишню та черешню. Хвороба менш інтенсивно розвивається за сухої погоди. Масове ураження кокомікозом призводить до листопаду наприкінці липня та в серпні, повністю оголюючи дерева. У дерев, що втратили листя, знижується зимостійкість, і недоотримується закладка плодових бруньок для врожаю наступного року. Сорти черешні, що сильно уражуються кокомікозом: Дрогана жовта, Жабуле, Валерій Чкалов, Присадибна, Красуня Києва; вишні: Анадольська, Володимирська, Любська, Гріот український. Сорти черешні, які слабко уражуються хворобою: Бігарро Оратовського, Мелітопольська рожева, Киянка, Чорна пізня; вишні: Шпанка рання, Мелітопольська десертна, Українка, Шалунья, Жуковська.
Для оздоровлення фітосанітарного стану плодових агроценозів та отримання стабільних і високих врожаїв необхідно протягом вегетаційного періоду проводити комплекс заходів щодо догляду за плодово-ягідними культурами. Пестицидне навантаження зменшується шляхом впровадження стійких до плямистостей, борошнистої роси та інших економічно значущих збудників хвороб сортів. Поширення патогенів та зменшення чисельності шкідників досягається шляхом вирізання прикореневої порості, очищення штамбів, скелетних гілок від старої відмерлої кори, моху, лишайників, згрібання та обрізання сухої й ураженої біомаси рослин з подальшим її спалюванням або подрібненням (гілки) і закладанням у компостну яму. В саду створюють високий культурний агрофон: проводять обрізання та проріджування крон дерев і кущів, що покращує циркуляцію повітря, освітлення, швидке підсихання зволоженого листя. Уникають загущення посадок та внесення підвищених норм азотних добрив. Застосування зазначених заходів, окрім профілактичного, має дієвий, цілеспрямований характер, що проявляється у погіршенні екологічних умов для розвитку шкідливих організмів та зменшенні щільності їх популяцій.
Проведення захисних заходів, як і їх вибір, залежать від загрози ураження чи пошкодження рослин. Для отримання чіткої картини шкодочинності необхідно постійно спостерігати за розвитком і поширенням шкідливих організмів.
У період вегетації проти личинок-мандрівниць комоподібної щитівки обробку проводять після цвітіння яблуні, а проти каліфорнійської – наприкінці червня – на початку липня. Для обприскування дерев використовують препарат №30В, 78% к.е., 0,4 л/20 л води. У промислових насадженнях проти щитівок застосовують фосфорорганічні препарати: Бі-58 новий, 40% к.е.*, 0,8–2 л, Диметоат, 40% к.е.*, 2 л, Дурсбан*, 48% к. е., 2 л/га, Рогор-С, 40% к.е.*, 2 л, Фуфанон, 57% к.е.*, 2 л/га (аналог карбофосу) або комбінований препарат Нурелл Д*, 55% к. е., 1—1,5 л/га.
Проти кокцид ефективні препарати неонікотиноїдної групи: Конфідор максі, 70% в.г., 0,07 кг, Моспілан, 20% р.п., 0,4–0,5 кг/га. Ці препарати рекомендовано для застосування в садах різних форм власності. Для досягнення високої ефективності обприскування стежать, щоб робочий розчин добре змочив усі органи дерева, особливо тріщини на корі. У разі виявлення заселення насаджень щитівками вживають механічних заходів: зішкрябують і спалюють стару кору, вирізають засохлі гілки і навіть викорчовують дерева, сильно заселені шкідником, з обов’язковим спалюванням.
Обприскування проти горностаєвих молей проводять одразу після закінчення цвітіння яблуні, під час утворення гусінню великих павутинних гнізд. Для хімічного захисту використовують один із інсектицидів піретроїдної групи: Арріво, 25% к.е., 1,5 мл; Децис, 2,5% к.е., 2 мл; Кінмікс, 5% к.е., 2 мл; Карате, 5% к.е., 2 мл; Ф’юрі, 10% в.е., 0,7 мл; Фастак, 10% к.е., 2 мл; Шерпа, 25% к.е., 1,5 мл/10 л води. У присадибних садах з дерев знімають павутинні гнізда з гусеницями та лялечками горностаєвих молей і спалюють їх. У гусениць розвивається паразит агеніаспіс, який може знищити близько 70% особин шкідника. Для збільшення чисельності агеніаспіса павутинні гнізда з гусеницями не спалюють, а розміщують у ящики, обтягнуті металевою чи капроновою сіткою з отвором 1–1,5 мм, і залишають у саду. Коли розвиток імаго паразита закінчується, із гусениць виходять молі, летять у сад і заражають нові яйця. Обприскування проти мінуючих молей проводять після цвітіння яблуні, використовуючи піретроїдні інсектициди. Обробки проти мінуючих молей літніх поколінь збігаються з обробками проти яблуневої плодожерки.
Крім хімічного, проти імаго молей та інших шкідників низки лускокрилих ефективний фізико-механічний метод. Метелики літають переважно в сутінках і вночі. Для їх відловлювання і подальшого знищення застосовують пастки з бродильними пахучими речовинами. Для приготування приманок використовують сухофрукти, з яких варять узвар. Після охолодження до узвару додають цукор і дріжджі. Як приманку можна використовувати мелясу. Приготовлені приманки розливають у корита або інші ємності та розвішують на кронах дерев або розставляють серед рослин. Метелики летять на запах, потрапляють у рідину й гинуть. З пасток метеликів щодня потрібно видаляти. Встановлення пасток дозволяє не тільки зменшити кількість метеликів, а й вести спостереження за динамікою їх чисельності та розвитком шкідників.
Встановлення оптимального терміну захисних дій проти гусениць першого покоління яблуневої плодожерки ґрунтується на визначенні суми ефективних температур – 230°С (поріг – 10°С), для грушевої – 380°С. Обприскування проти яблуневої плодожерки доцільне при пошкодженні 2% і більше плодів урожаю попереднього року та при виявленні двох і більше гусениць (що зимували) на ловчий пояс. Обробку проводять на 5–6 днів пізніше терміну, коли сума температур сягне 230°С. Зниження чисельності яблуневої плодожерки в другому і третьому поколіннях можливе, якщо в червні на штамби дерев розкласти ловчі пояси і періодично їх знімати та знищувати в передлітні стадії. Ефективним заходом є систематичне збирання й знешкодження опалих яблук, що перешкодить гусені вийти з плоду на коконування.
За сучасних умов, як для промислових насаджень, так і для приватного сектору, проти шкідливих
членистоногих рекомендовано новий клас інсектицидів із групи регуляторів росту комах. Препарати цієї групи порушують метаморфоз комах, кліщів, викликаючи розлади ембріонального розвитку. Для роздрібного продажу населенню рекомендовано інсектициди Матч, 10% к.е., та Рімон, 10% к.е., з нормою витрати відповідно 8 мл/5 л і 6 мл/10 л води. Матч і Рімон інгібують утворення хітину, що унеможливлює формування кутикули в процесі линьки. Ці препарати мають тривалий період захисної дії (25–35 днів), який у 2–2,5 рази довший, ніж у ФОС чи піретроїдів. Крім основних шкідників плодових культур (листовійки, плодожерки, мінуючі молі), Матч контролює бурого та інші види павутинних кліщів, а Рімон – личинкову стадію шкідників родин твердокрилих (квіткоїди, брунькоїд, казарка, букарка), рівнокрилих (попелиці, листоблішки), двокрилих (вишнева муха, галиці). Регулятори росту комах безпечні для корисної ентомо- та акарофауни, що дозволяє збільшити щільність їх популяцій та підвищити їхню роль у регуляції чисельності шкідливих комах і кліщів. Оптимальними термінами обприскування є завчасна обробка плодових дерев – до відкладання самицями яєць. За такого режиму застосування досягається висока ефективність проти фітофагів, личинки яких ведуть прихований спосіб життя і є недоступними для контактних препаратів.
Після цвітіння яблуні та сливи проти плодових пильщиків застосовують системні препарати: Актара, 25% в.г., 1,5 г, Вектор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Конфідор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Моспілан, 20% р.п., 2 г/10 л води. Регулярне обривання та збирання пошкодженої зав’язі з подальшим її знищенням зменшує чисельність популяцій плодових пильщиків.
Заходами захисту від буйволоподібної цикадки є підтримання високого агрофону в садах, утримання ґрунту під чорним паром та знищення бур’янів (особливо в червні). Ефективними хімічними засобами проти цикадки є препарати Актара та Конфідор у рекомендованих нормах витрати. В садах і на полях розсадника обприскують дерева та рослинність під ними. Оптимальні терміни обробок – з другої декади червня до другої декади серпня.
У період живлення проти грушевої листоблішки (у фази рожевого бутона, закінчення цвітіння, за потреби – влітку) використовують Шерпу, але якщо після її застосування відзначена низька ефективність, то обробку проводять вдруге фосфорорганічним препаратом Золон, 35% к.е.* (30 мл) або баковою сумішшю цих препаратів у половинних нормах витрати: відповідно, – 1 і 15 мл/10 л води. Обов’язкова вимога: для високоефективного застосування ФОС температура повітря під час обробки має бути не нижчою 18°С. Останню обробку Шерпою проводять за 25, Золоном – 40 днів до збирання врожаю.
Щоб запобігти масовому пошкодженню зерняткових порід листовими галицями, рослини обприскують Шерпою, Золоном* або баковою сумішшю цих інсектицидів у половинних нормах витрати.
Для контролю розвитку попелиць застосовують біологічний інсектицид Актофіт, 0,2% к.е., 40–60 мл/10 л води. Якщо є ризик розмноження попелиць на ягідних культурах у період від цвітіння до збору врожаю, рослини обприскують робочим розчином препарату. Екологічно безпечною для ентомофагів та людини є обробка ягідників проти попелиць відваром або настоянкою тютюну з господарським милом. Зазначені вище біологічні засоби використовують проти цієї групи шкідників і на плодових культурах. Високоефективними проти попелиць є Актара, Конфідор, Моспілан і піретроїдні інсектициди.
При високій чисельності сливової товстоніжки та невиконанні захисних заходів можна повністю втратити урожай сливи. Щоб зменшити кількість личинок, потрібно ретельно зібрати опалі плоди та знешкодити їх за межами саду. Масове осипання плодів, пошкоджених товстоніжкою, починається наприкінці червня – у першій декаді липня. Перша обробка інсектицидами проти імаго товстоніжки збігається з обробкою проти пильщика (кінець цвітіння сливи). Друге обприскування проводять через 10–12 днів. Для цього використовують препарати Бі-58 новий*, 20 мл, Каліпсо, 48% с.к*, або Дантоп, 16% в.г., з нормою витрати 2,5 г/10 л води.
Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин на новій ділянці, призначеній для посадки, на початку осені ґрунт перекопують і вибирають із нього різновікових личинок західного або східного травневого, червневого, мармурового або інших видів хрущів. Цей захід повторюють навесні перед посадкою. Зібраних личинок добре поїдають кури або їх знищують. Слід врахувати, що личинки хрущів живуть у ґрунті 3–4 (західний травневий), 4–5 років (східний травневий), і шкода, яку вони завдають кореневій системі в перші роки розвитку, буде малопомітною, тоді як личинки четвертого року життя значно пошкоджують підземну частину рослини. Механічні заходи з оздоровлення ґрунту від личинок мають профілактичний характер і не дозволяють повністю видалити всіх шкідників. Внаслідок вертикальної чи горизонтальної міграцій нові личинки знову з’являються під нещодавно висадженими плодово-ягідними культурами після попереднього збору їхніх родичів і завдають рослинам значних збитків. При виявленні фітофага після посадки рослин проводять їх захист способом поливання під корінь робочим розчином препаратів Актара, 25 г, або Конфідор, 20% в.р.к., 20 мл/10 л води.
Щоб зберегти врожай від плодової гнилі, потрібно вирізати всі засохлі гілочки з квітами та листям, уражені моніліальним опіком, які є джерелом інфекції моніліальної плодової гнилі. Обрізаючи хворі гілки, одночасно видаляють здорові тканини пагона (5 см) і спалюють їх. Зрізи дезінфікують 1% розчином мідного купоросу і замазують садовим варом або масляною фарбою. Такий захід дозволяє видалити уражені гілки, які є джерелом інфекції моніліального опіку (весняна форма хвороби) та плодової гнилі (літня форма). Вирізають і спалюють також пагони яблуні, смородини та аґрусу, уражені борошнистою росою. Проти борошнистої роси використовують фунгіциди Сапроль, Вектра. Проти сферотеки на аґрусі непогані результати дає розчин кальцинованої соди з милом (по 50 г на відро води). Обробку можна проводити в період наливання плодів з інтервалом 5–7 днів.
Несприятливі екологічні умови (хвороби, шкідники, близьке залягання ґрунтових вод тощо) спричиняють утворення камеді на корі кісточкових дерев. Камедь видаляють механічно разом із ураженою тканиною (до здорової), а в травмовану ділянку з інтервалом 5–7 днів втирають кашкоподібну масу зі щавлю або замазують її садовим варом.
Влітку зерняткові культури, сприйнятливі до парші, обприскують фунгіцидами: Скор, Стробі, Флінт, Вектра, Купроксат, Дітан М 45 або Сапроль. За слабкого розвитку парші через 10–12 днів після попередньої обробки обприскування повторюють 0,5% розчином сечовини з додаванням калійної солі (50 г/10 л води). У регіонах зі сприятливими умовами для розвитку борошнистої роси (суха та спекотна погода) дотримуються високої агротехніки, застосовують поливання, не допускають висихання ґрунту в саду. Протягом літа на сприйнятливих до хвороби сортах яблуні видаляють уражені борошнистою росою пагони, що обмежує інфекційний запас патогена. Проти борошнистої роси застосовують фунгіциди: Топаз, Топсін М, Вектра, Стробі, Флінт, Сапроль.
Для запобігання збиткам від кокомікозу висаджують стійкі сорти. Належний догляд за рослинами поліпшує їх фізіологічний стан та підвищує стійкість проти хвороб. Дерева обприскують тричі: Купроксатом, 34,5% суспензійний концентрат, – 50 мл, Топазом, 10% к.е., – 3–4 мл, Топсіном М, 70% порошок, що змочується, – 10 г або Хорусом, 75% в.г., – 2–3 г/10 л води. Важливо зазначити, що часті обробки мідними препаратами призводять до осипання листя, тому обмежуються 1–2 обробками препаратами, до складу яких входить мідь. Першу обробку проводять одразу після цвітіння, другу – через 10–12 днів, але не пізніше як за 20 днів до збирання врожаю, третю – після збору врожаю і ще раз через 10–12 днів одним із цих препаратів. Щоб запобігти розвитку звикання збудників хвороб до фунгіцидів, кожну обробку проводять іншим препаратом. Ротація фунгіцидів протягом вегетації одночасно усуває розвиток резистентності та підвищує ефективність захисних обробок.
У період інтенсивного росту плодів та збільшення кількості та площі листя рослини витрачають значну кількість мінеральних речовин, насамперед азоту. Компенсувати дефіцит біогенів можна завдяки позакореневому підживленню слабким розчином мінеральних добрив. Для азотного підживлення використовують сечовину або нітроамофоску: 0,5 склянки на 10 л води (0,6–0,8% розчин). На груші концентрацію сечовини зменшують удвічі. Позакореневе підживлення сечовиною з додаванням 0,5% калійної солі та одного із сильних системних фунгіцидів (Скор, Стробі, Флінт) у критичний період розвитку парші під час переходу інфекції з листків на плодові утворення захистить зав’язь яблуні та груші від хвороби і запобігне її зараженню не лише паршею, а й плодовою гниллю.
За сучасних умов у багатьох країнах світу з розвиненим аграрним виробництвом у програмах захисту сільськогосподарських культур широко застосовують регулятори росту рослин (РРР), додаючи їх у робочий розчин пестицидів. РРР – це органічні сполуки, активні в дуже малих дозах, що впливають на специфічні біохімічні, фізіологічні та морфологічні процеси в рослинах. Виробництво РРР у світі становить близько 4–5% загального виробництва засобів захисту рослин. Біорегулятори формують тривалу системну стійкість рослин проти ураження шкідливими організмами, запобігають впливу фітотоксичних сполук і механічним пошкодженням. Встановлено, що використання біорегуляторів не тільки підвищує стійкість рослин проти збудників хвороб, активно регулює ріст і розвиток рослин, а й дозволяє на 30% зменшити норми витрати пестицидів. На багаторічних культурах рекомендовано для позакореневого підживлення Вермістим, Вермісол, Гумісол, Імуноцитофіт.
І. Шевчук,
канд. с.-г. наук,
Інститут садівництва УААН
Препарати з верхнім індексом “*” рекомендовано для використання в промислових садах.