Нещодавно команда експертів із Центру економічного відродження та EasyBusiness, співпрацюючи з УКАБ, провела детальне вивчення впливу широкомасштабної війни на українське сільське господарство, результати якого були представлені на онлайн-події УКАБ у грудні 2022 року. У рамках події було проаналізовано ключові проблеми, з якими зіткнулися агровиробники через широкомасштабну війну, та обговорено, які можливі заходи можуть поліпшити становище сільгоспвиробників.
Експерти прагнули знайти відповіді на такі питання:
Чому збільшилися витрати на логістику для аграріїв і як це позначається на їхній діяльності?
Які ще проблеми хвилюють сектор зараз?
Наскільки зменшаться обсяги випуску сільгосппродукції у 2023 році та який це матиме вплив на макроекономічну ситуацію в Україні?
Як проблеми в українському агросекторі відіб’ються на глобальній продовольчій стабільності?
Що можуть зробити Уряд та міжнародні партнери, щоб покращити стан справ?
«Агросектор традиційно був своєрідною «паличкою-виручалочкою» для України у важкі часи, оскільки стабільно забезпечував надходження валюти та робочі місця, — зазначив Кирило Криволап, виконавчий директор «Центру економічного відновлення». — Сьогодні ж ситуація така, що агросектор сам потребує державної підтримки. І ця підтримка забезпечить не тільки стабільність країни під час війни, а й закладе основу для майбутнього відновлення».
Кирило Криволап, виконавчий директор «Центру економічного відновлення»
Головними труднощами в агросекторі, викликаними війною, є: збільшення вартості логістики, обмежений доступ до фінансування, питання з поверненням ПДВ, підвищення цін на засоби виробництва та курсові коливання.
Збільшення вартості логістики
«Серед цих проблем найбільший вплив на агросектор має зростання вартості перевезень зернових більш ніж у чотири рази. Фактично, витрати на транспортування становлять близько 2/3 від вартості зерна, що робить його виробництво невигідним. Навіть часткове відкриття портів не вирішує проблему. Більша частина аграріїв отримає доступ до портів згодом, а багатьом виробникам потрібен час, щоб переконатися в ефективності зернової угоди», — підкреслює керівник аналітичного відділу «Центру економічного відновлення» Дмитро Ливч.
Дмитро Ливч, керівник аналітичного напрямку «Центру економічного відновлення» З початком російської агресії різниця між світовими цінами на пшеницю та цінами в Україні збільшилася з 9 % до 60 %. У випадку цін на кукурудзу, різниця в цінах зросла з 3 % до 55 %.
Основною причиною значного дисконту між цінами всередині країни та на світових ринках є труднощі з логістикою, пов’язані з експортом зернових. Це сталося через блокування українських морських портів.
Ключовою причиною існування великого дисконту між цінами всередині країни та на зовнішніх ринках є логістичні труднощі, пов’язані з експортом зернових
Крім збільшення витрат на логістику, агровиробники зіткнулися з більш ніж дворазовим збільшенням цін на добрива, а також з подвійним зростанням цін на енергоносії, що використовуються для сушіння та підтримання температурного режиму зберігання.
Попри невелике підвищення цін на зернові внаслідок відкриття морського шляху в Україні, агровиробники все ще зазнають збитків або отримують мінімальні прибутки.
Після початку дії «зернової угоди» різниця між внутрішніми та світовими цінами трохи зменшилася, проте вплив стане помітним лише через декілька місяців.
Тому аграріям для перевезення продукції доводиться використовувати залізничний транспорт, вартість якого безпосередньо залежить від тарифів «Укрзалізниці» та цін на оренду вагонів. Якщо до початку великої війни найбільшою складовою витрат була вартість перевезення, то після початку вторгнення нею стала вартість оренди вагонів через різке збільшення кінцевих ставок на аукціонах Прозорро.Продажі.
ЛОГІСТИКА ПІД ЧАС ВІЙНИ
Для більшості підприємств навіть після підписання «зернової» угоди вартість доставки до порту становить 70–80 дол США/т проти 20-30 дол США/т до початку повномасштабної війни.
Деякі виробники припинили співпрацю з експедиторами з метою економії коштів, що допомагає зберегти до 10% рентабельності.
Крім збільшення вартості перевезення, існують проблеми з перевантаженням на сухопутних пунктах перетину кордону, затримки та черги на кордоні, велика кількість бюрократичних процедур, а також нестача зерновозів для здійснення експортної діяльності.
Крім того, агровиробники зазначають, що сусідні країни з ЄС не поспішають з інвестиціями у відповідну інфраструктуру зі свого боку.
Згідно з проведеним дослідженням, для вирішення проблеми подорожчання послуг залізничних перевезень існує кілька заходів, які матимуть значний вплив та ефект у найближчій перспективі, а саме:
1. Повний перегляд системи формування тарифів на послуги перевезення
2. Встановлення цінової межі для вартості користування зерновозами
3. Впровадження обмежень на участь в аукціонах для окремих учасників ринку
4. Зменшення початкових ставок на користування зерновозами
5. Збільшення пропозиції на аукціонах
6. Надання субсидій на користування вагонами
7. Запровадження системи інформування про оновлення швидкості
8. Удосконалення системи планування перевезень УЗ
9. Запит на забезпечення вагонами з боку країн ЄС
10. Впровадження системи моніторингу попиту
Обмежений доступ до фінансів, проблема з відшкодуванням ПДВ
Серед найбільших проблем агросектору є також неповернення ПДВ, коливання курсу, нестача фінансування, що підштовхують агровиробників до переходу в тіньову економіку.
Зокрема, дрібні фермери (до 200 га), яких нараховується майже 70 % від загальної кількості зернових підприємств, стикалися з проблемами фінансування, оподаткування, оренди тощо ще до початку війни. Це змушувало малих виробників частково або повністю переходити в неформальну економіку.
Проте з початком повномасштабного вторгнення в Україну, малі фермери гостро відчули вплив проблем з логістикою, зростання цін на засоби виробництва, неповернення ПДВ та різниці в курсах валют, що змусило перейти в тінь певну частину малих виробників з метою збереження прибутковості.
За оцінками Міністерства економіки, близько 27 % офіційної валової доданої вартості агросектору перебувало в тіні у 2021 році. Крім того, експерти стверджують, що до початку війни 40 % зернових та 10–30 % олійних збувалися неофіційно.
Наразі ж оцінити масштаб переходу малих фермерів у тінь внаслідок війни досить складно. Проте, на думку експертів, щоб експортувати продукцію, майже половина збуту в сільському господарстві відбувається готівкою. Серед основних причин виділяють, насамперед, неповернення ПДВ та високу вартість кредитування (близько 24 %).
КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ АГРОВИРОБНИКІВ
Підприємства вважають зростання вартості логістики та брак ліквідності найбільш актуальними проблемами.
Для окремих компаній кредитні ставки збільшились більш ніж удвічі, а кредитний ліміт обмежений.
Значно зросли в ціні окремі засоби виробництва – особливо енергоресурси та добрива.
Щодо фіксованого валютного курсу – агровиробники сприймають його як додатковий податковий тягар у розмірі 15–20%.
Ситуація з відшкодуванням ПДВ наразі покращилась, проте триваліші терміни при відшкодуванні не сприяють нормальній діловій діяльності.
Збільшення вартості засобів виробництва та інші виклики
Також експерти прогнозують подальше зростання цін на засоби виробництва та зменшення використання добрив, що негативно позначиться на врожайності основних культур та прибутковості агровиробників.
Експерти прогнозують скорочення використання добрив – на 3–47 % азотних, 51–100 % фосфатних та 41-100 % калійних залежно від культури. Це, своєю чергою, вплине на середню врожайність, падіння якої оцінюють у 20–50 %.
Собівартість виробництва кукурудзи оцінюється на 11% більше за поточний рік – 205 дол США/т, що пояснюється, перш за все, падінням врожайності. Водночас, очікується збільшення собівартості виробництва пшениці – на 23% до 455 дол США/т порівняно з оцінкою 2022 року.
Найвища очікувана собівартість виробництва у кукурудзи 1150 дол США/га, найнижча у жита – 643 дол США/га. Крім цього, очікувана собівартість соняшника, сої, пшениці, ячменю та ріпаку на гектар – 727 дол США, 721 дол США, 947 дол США, 751 дол, відповідно.
Тому наявність широкого спектру проблем в агросекторі призведе до скорочення обсягів виробництва зернових та олійних культур більш ніж на 20 % (за прогнозами USDA) у 2023 році, що, у свою чергу, призведе до втрат в українській економіці з точки зору зайнятості та податкових надходжень. Крім цього, суттєво постраждає й світова продовольча безпека.
У 2022/23 МР прогнозовані обсяги виробництва зернових та олійних культур скоротяться більш ніж на 20 %
У країнах Західної Африки зростає рівень голоду через бідність та залежність від імпорту продовольства
Так, прогнозоване скорочення зайнятих на сільськогосподарських підприємствах, що займаються виробництвом зернових та олійних культур, становитиме 22 % з урахуванням формальної та неформальної зайнятості. Варто зазначити, що агросектор є лідером за кількістю неофіційно зайнятих в Україні – у 2021 році офіційна зайнятість становила 0,58 млн осіб проти 1,46 млн осіб за даними Держстату. Враховуючи історично значну частку неофіційно зайнятих, важко спрогнозувати, як зміниться це співвідношення у 2023 році. Проте, логічно припустити, що неофіційна частка збільшиться.
ВПЛИВ ВІЙНИ НА ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ КОМПАНІЙ
Падіння внутрішніх цін на продукцію разом із збільшенням собівартості виробництва негативно вплинуло на прибутковість у поточному році.
В окремих виробників збитковими є лише окремі культури – в більшості випадків зернові.
Натомість олійні та ріпак все ще залишаються прибутковими. Однак прибутковість також сильно залежить від географічного розташування компанії.
За результатами дослідження, експерти визначили основні фактори, які допоможуть запобігти такому розвитку подій, насамперед, це:
1. Поступове скасування валютних обмежень та відновлення плаваючого валютного курсу;
2. Відновлення нормальної роботи механізму автоматичного відшкодування ПДВ;
3. Покращення доступу до фінансування, в тому числі для великих учасників ринку за сприяння міжнародних фінансових організацій.
Водночас, міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський підкреслив, що ситуація досить нерівномірна відповідно до регіонів, тому й підтримка областей, які найбільше постраждали від війни, має бути значнішою.
Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський
«Однак, як комерційні, так і державні банки поки що діють відповідно до певних механізмів, не враховуючи особливості регіонів. Також існують деякі цільові програми, які скоро будуть запущені та матимуть пріоритети для звільнених територій: це першочергова компенсація за генератори, переведення елеваторів на твердопаливні котли чи LPG. У планах – зробити більш комфортною співпрацю «Укрзалізниці» та регіонів на сході та півдні, над цим постійно ведеться робота», – зазначає Микола Сольський.
Держава, незважаючи на кризу та катастрофічну нестачу джерел фінансування, продовжує роботу в напрямку матеріальної підтримки аграріїв. Так, голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев відзначає результативність програми доступних кредитів 5-7-9%, за якою 38 тис. аграріїв отримали кредити на понад 81 млрд грн, що становить 53% наданих кредитів за цією програмою.
Голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев
«Ще однією програмою, якою можуть скористатися аграрії, є програма на створення теплиць та садів. Також маємо міжнародну фінансову підтримку за багатьма напрямками. Якщо ж говорити про відшкодування ПДВ, то через те, що значна частина коштів з казначейства йде на армію та соціальну підтримку, ми маємо затримки з виплатами на 3-4 тижні. Крім цього, ведуться активні роботи над затвердженням переліку територій, які постраждали від військових дій», – пояснює Данило Гетманцев.
«Якщо агробізнес хоче повернутися до прибутковості, то, насамперед, необхідно зрозуміти, що всі сьогоднішні умови – це нова реальність, з якою доводиться жити, й очікувати, що вони швидко зміняться, – не варто. По-друге, сільгоспвиробникам треба виходити за межі їх традиційної діяльності – вирощування, й шукати рішення в розширенні ланцюгів створення доданої вартості, тобто, включення до портфелю діяльності ще й переробку. Бо в такому випадку одразу суттєво зменшується вартість логістики, адже об’єм експорту в тоннах скорочується, а заробіток виробника в доларах – зростає», – зазначає перший заступник Міністра економіки України Денис Кудін.
Натомість, міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014—2016) Айварас Абромавичус вважає: «Сьогодні, в ситуації зі стрімким скороченням посівних площ та перспектив врожаю, для аграріїв створення сприятливих умов для переробки більш актуальне в довгостроковій перспективі, а зараз потрібні інші швидкі заходи – скорочення термінів перевірок накладних, оптимізація черг на кордоні, зменшення вартості логістики. Увага має бути на відновленні рівня врожаю та стабільності агросектору, а тільки потім має йти мова про переробку».
Міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014—2016) Айварас Абромавичус ПЛАНИ ТА ОЧІКУВАННЯ НА 2023 РІК
Компанії очікують як на зростання вартості засобів виробництва, так і на збільшення цін на зернові у 2023 році.
Найбільш очікуваними кроками з боку держави є розширення доступу до фінансування, мінімізація курсових коливань, вирішення питання неповернення ПДВ, а також дерегуляція.
З думкою Айвараса Абромавичуса погоджується й голова ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Андрій Дикун, додаючи, що дрібна та мала переробка не врятує українських фермерів. «Такі українські виробники будуть неконкурентоспроможними в ЄС. Наша майбутня додана вартість має базуватися на великих індустріальних переробках. Для їх запуску потрібні значні інвестиції. Тому паралельно з пошуком фінансування зараз необхідно докладати зусиль до вирішення питань логістики», – зазначив Андрій Дикун.
Генеральний директор ІМК, Президент УКАБ (2007-2021) Алекс Ліссітса
«Зараз питання ліквідності є першочерговим як у короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі. Зворотний відлік вже почався – у нас є три-чотири місяці до посівної кампанії, оскільки вже в березні аграрії повинні зрозуміти, що робити далі. Йдеться про десятки мільярдів гривень, а доступні на сьогодні програми не покривають такі витрати. І якщо не знайти ці кошти, то сільгоспвиробники не відсіються навесні 2023 року, що означатиме втрату Україною позицій на найближчі роки як на світових ринках, так і технологічно», – сказав генеральний директор ІМК, Президент УКАБ (2007-2021) Алекс Ліссітса.
Із результатами дослідження знайомив О. Єрмоленко
Детальніше — https://www.youtube.com/watch?v=LvUay2D-aCw
Дивитись YouTube Video