Через значний обсяг протеїну та жиру, а також посилену гігроскопічність зерен, соя при несприятливих обставинах (наявність органічного сміття, надмірна зволоженість) швидко погіршується. Навіть сухі зерна сої при наявності домішок здатні до самозігрівання.
Соя – неповторна культура, диво природи. Сьогодні це лідер серед культур в аграрному секторі світу, взірець досконалості та багатофункціональності в усьому рослинному світі. Соя відіграє ключову роль у розв’язанні проблеми білка та є досить прибутковою.
Зерно сої вміщує 38-42% протеїну, 18-23% жиру, 25-30% вуглеводів, а також ензими, вітаміни, мінеральні елементи. Завдяки насиченому та різноманітному складу, соя виділяється швидкими темпами розширення виробництва, здавна активно застосовується як всебічна харчова, кормова та олійна культура. Соя унікальна в арсеналі рослинних джерел за продуктивністю та якісним складом.
Післязбиральна обробка зерна сої.
Разом з тим, через великий вміст протеїну і жиру, а також підвищену гігроскопічність зерен, соя в несприятливих умовах (наявність органічного бруду, висока вологість) швидко портиться. Навіть сухе зерно сої при наявності домішок саморозігрівається. Тому існують конкретні особливості агротехніки вирощування і переробки сої в Україні. Так, одразу ж після завершення збору врожаю зерно сої максимально очищають від не обмолочених стручків, незрілого, пошкодженого та зморщеного зерна і при необхідності досушують до рівня вологості 12-14%.
Обсяг пошкодженого зерна, в залежності від умов збирання та сорту сої, варіюється від 2 до 16%, вологість може складати 17-20%, а в окремі періоди зростає до 30%.
Досить непрості умови для післязбиральної підготовки зерен сої виникають за несприятливої прохолодної та дощової погоди. Залишати зерно, зібране за таких погодних умов, у купах навіть на нічний період не можна, оскільки це може призвести до самозігрівання і, як результат, до погіршення якості та збільшення втрат. Тому основна задача післязбиральної обробки – якомога швидше очищення та просушування. А зважаючи на те, що зернова оболонка сої дуже делікатна, очищення потрібно проводити дуже обережно.
Цілісного зерна має бути щонайменше 95%, домішок насіння інших культур – не більше 15 шт./кг, зокрема бур’янів – не більше 5 шт./кг. Втрати цілісного насіння у відходи під час обробки насіннєвого матеріалу не повинні перевищувати 10%, а зерна продовольчого призначення – 2%. Наявність розколотого зерна допускається не більше 2%.
Післязбиральна підготовка врожаю сої відбувається на типових зерноочисних установках і комплексах, на автоматизованих лініях, укомплектованих низкою апаратів для очищення і транспортування та на індивідуальних мобільних насіннєочисних машинах. Відповідно до агротехнічних вимог до післязбиральної обробки, весь обсяг врожаю сої поділяється за насіннєвим режимом на наступні категорії:
- непридатні для використання та фуражні відходи,
- продовольче зерно,
- посівний матеріал.
В господарствах для очищення і сортування зерен сої зазвичай використовують будь-які наявні в господарстві агрегати. Однак високий рівень підготовки здатна забезпечити не кожна машина, тому що не вся зерноочисна техніка розрахована на обробку насіння сої. Соєва маса містить, в основному, важко відокремлювані домішки: пошкоджене, розбите зерно та насіння бур’янів. Для їх вилучення необхідні більші швидкості потоку повітря, точний вибір решіт і ретельне дотримання певної черговості у виконанні технологічних процесів. Окрім цього, соя легко травмується робочими частинами, особливо при вологості зерен нижче 10%. Тому до вибору обладнання потрібно підходити виважено і детально здійснювати його налагодження.
Обробку соєвої маси найкраще проводити на зерноочисних установках типу ЗАВ, КЗС, «Алмаз», які після відповідного переобладнання гарантують отримання висококласного насіннєвого матеріалу при мінімальних відходах насіння сої.
З інших зерноочисних апаратів позитивні результати під час очищення та сортування насіння сої досягаються при застосуванні ОВА-1 та «Петкус-Гігант». Вони мають достатньо потужну аспіраційну систему і потрібний комплект решіт. Для очищення насіннєвого матеріалу сої швидкість повітряного потоку в аспіраційних каналах машини збільшують до 12-13 м/с, частоту коливань решітної площини за хвилину доводять до 380-400. Решета вибирають таким чином, щоб їх асортимент включав: видовжене з круглими отворами діаметром 7-7,5 мм, зернове з круглими отворами діаметром 7,5-8 мм і підсівне з прямокутними отворами розміром 4,5-5 мм.
Відразу ж після завершення збору врожаю рекомендовано здійснювати первинне очищення маси на машинах для очищення вороху ОВП-20, ЗАВ-10, ЗАВ-20А, КЗС-10Ш. Затримка даної операції суттєво знижує посівні характеристики насіння. При потребі зерно сої підсушують до вологості 12-14% на відкритій ділянці методом активної вентиляції або підігрітим повітрям до 32…35°С. Сухе зерно сої піддають повторному очищенню на апаратах «Петкус-Гігант», ЗАВ-А з приставками СП-10 і закладають на зберігання.
Видалення сміттєвих домішок у непридатні відходи оптимально проводити на першому етапі обробки маси на апаратах попереднього та первинного очищення: ЗД-10000, ОПВ-20А, ЗВС-20, ЗАВ-10, К-527А та ін. Верхні решета встановлюють з круглими отворами діаметром 7-10 мм, нижнє – діаметром 5-6 мм з видовженими отворами шириною 4-4,5 мм. Швидкість руху повітря в сепарувальних каналах – 11-13 м/с. Трієрні блоки в автоматизованих лініях застосовують за наявності домішок дурману та інших важко відокремлюваних бур’янів. Повнота вилучення на цих апаратах частин стебла, стручків та інших домішок – 75-90, насіння дурману – 40-65%.
На машинах вторинного очищення СВУ-5 виділяють пошкоджене і неповноцінне зерно, зіпсоване насіння – на пневмосортувальному столі ПСС-2,5.
Якісне насіння сої забезпечують також насіннєочисні машини К 531/1 та «Супер-Петкус». При регулюванні швидкості потоку повітря встановлюють такий режим, щоб одночасно з важко відокремлюваними домішками у відходи відходило не більше 1-2% насіння сої. Це забезпечує видалення органічних домішок і значної кількості дефектного та травмованого зерна. Для ретельнішого вилучення домішок, що залишились після аспірації, верхнє решето має бути з отворами круглої форми діаметром 8-9 мм, а підсівне і сортувальне – мати прямокутні отвори. Ширина отворів сортувального решета – в межах 3,5-4,5, підсівного – 3-3,5 мм.
Сушіння зерна сої
Процес сушки насіння сої залежить, перш за все, від напрямку його майбутнього використання. Сушка продовольчого і кормового зерна відрізняється від сушки посівного матеріалу. Весь процес – це комплекс дій, що потребує обдуманого і креативного підходу до їх виконання.
Продуктивність зерносушарки збільшується з ростом температури повітря, що застосовується для сушіння, проте будь-яке порівняльне оцінювання продуктивності зерносушарок різних конструкцій враховує затрати енергії, передбачає суттєві температурні обмеження, що, в свою чергу, зумовлене біологічною шкодою, якої завдає тепло зерну, і яка має бути мінімальною. Теплове пошкодження бобів сої веде до зменшення схожості, погіршення харчових якостей. Разом з тим аналогічних специфічних критеріїв для оцінки можливої теплової дії на якість фуражного зерна не існує.
Вплив тепла на такі властивості насіння, як схожість тощо, залежить від декількох показників, серед яких – температура, вміст вологи і період впливу тепла на зерно (і які необхідно враховувати при розгляді специфічного впливу системи сушки окремо від впливу інших факторів). З-поміж цих показників важливу роль відіграє температура повітря. Її оптимальне значення може бути визначене лише з врахуванням заощадження енергії.
Специфіка процесу сушки зерна сої полягає в тому, що її зернівка повільно вивільняє вологу (0,5-0,8%/год) і дуже легко пошкоджується від механічної дії. Крім того, оболонка зерна висихає швидше, ніж внутрішня частина із сім’ядолями і зародком, починає збільшуватися і під впливом ядра розривається, внаслідок чого сім’ядолі розходяться.
Кращі результати досягаються, коли сою сушать у вентильованих бункерах. Зерно сої вважається сухим, коли показник вологості не перевищує 12%, середньої сухості – 12-14, вологим – 15-16 і сирим – понад 16%.
Вологий насіннєвий матеріал впродовж перших 4-6 годин сушать при температурі теплоносія (повітря) 25…30°С, а зерно продовольчого і фуражного призначення – 60…70°С (табл. 1). Потім її поступово збільшують для насіння до 35°С і підтримують протягом 6-8 годин. Коли вологість зерна зменшиться до 16%, сушіння продовжують при температурі 45°С. При вологості насіння 16-18% температура теплоносія не має перевищувати 40°С. За один температурний цикл вологість зерна має зменшуватися не більше, як на 4%.
Для сушіння насіння застосовують установки активної вентиляції, зокрема бункери, що вентилюються БВ-12,5 і БВ-25, а також відділення даних бункерів ОБВ-100. У бункерах замінюють вентилятори Ц4-70 № 5 на Ц4 № 6 і збільшують потужність калорифера від 12 до 24 Вт. Товщина шару насіння в бункері має бути 60 см, а місткість – 10 т. Насіння можна сушити на лоткових сушарках, котрі при наявності повітронагрівача, стрічкового конвеєра і норії можна виготовити в кожному господарстві. В такому випадку товщина шару насіння – 0,4-0,5 м. Дана сушарка складається з двох лотків об’ємом 15 т кожна, повітронагрівача ВПТ-600, стрічкового конвеєра і бункера для підсушування насіння. Її продуктивність – 30-40 т/добу при зниженні вологості на 6-8%.
На ділянках активної вентиляції насіння сої можна сушити і у звичайних мішках при температурі теплоносія не більше 30…35°С. Для цього їх на 2/3 об’єму заповнюють насінням, зав’язують і складають з таким розрахунком, щоб висота шару насіння сої не перевищувала 0,25 м. Для досягнення більш рівномірного сушіння мішки через кожні 6-8 год перевертають.
В сушарках, а також на ділянках активної вентиляції, де теплоносій подає тепло лише знизу вгору, доцільно через кожні 4-6 годин його дії робити перерви на 4-6 годин, а на ділянках із застосуванням пересувних нагрівачів повітря – через кожні 2-3 години. При таких режимах сушіння насіння сої висихає за 8-16 годин в залежності від початкової вологості.
Після сушіння насіння сої поступово охолоджують, розкладаючи його тонким шаром в закритому приміщенні. Товарне зерно сої можна сушити при температурі, вищій на 5…10°С, ніж для насіннєвого. Штучне сушіння надає можливість збирати сою дещо раніше і при будь-якій погоді.
За природних умов сушіння насіння (під сонцем) за сприятливої погоди його розсипають на току (шаром 0,1-0,15 м) смугами шириною 1-1,5 м з проміжками 0,4-0,5 м. Насіння сої перемішують не рідше, ніж через 2 години, а при високій вологості – частіше. На ніч його збирають в купи і накривають брезентом, оскільки воно дуже гігроскопічне. Не можна поєднувати сухе і вологе насіння!
Зберігання зерна сої. Вологість сої при зберіганні.
Як вже підкреслювалося, головна умова безпечного зберігання зерна сої – зниження показника вологи в ньому до дозволеного рівня, який залежить від терміну зберігання і температури навколишнього середовища. Таким чином можна попередити шкідливу дію мікроорганізмів і грибів, а також зменшити газообмін зерна. Відповідно, при нетривалому зберіганні виділення тепла в результаті газообміну можна не брати до уваги. Проте ним не можна нехтувати під час закладання зерна сої на тривале зберігання (більше трьох-чотирьох тижнів).
Оскільки зерно сої характеризується дуже низькою теплопровідністю, теплова енергія виділяється в центрі бункера і дуже повільно переміщується на поверхню. У випадку, коли зерно зберігається у великій елеваторній вежі, тепло буде поступово нагромаджуватися до моменту, коли температура в центрі вежі не досягне достатньо високого рівня для теплообміну з навколишнім середовищем через стінки елеваторної вежі. Зокрема, в спекотних кліматичних умовах такий стан рівноваги може ніколи не встановитися, оскільки температура зерна сої буде продовжувати збільшуватися під впливом самопідтримувального механізму, перевищивши рівень у декілька градусів вище температури навколишнього середовища.
В таких умовах потрібно не лише висушити зерно сої для зниження газообміну (до 13-14%), але й охолодити його до мінімально можливої температури безпосередньо перед закладанням на зберігання: якщо вийде досягти температури, нижчої за температуру навколишнього середовища, то, завдяки теплоізоляційним характеристикам зерна, сповільнюється проникнення тепла в нього із зовнішнього середовища. Отже, для надійного зберігання сої потрібно підтримувати досить низьку температуру повітря міжзернового простору, щоб стримувати розвиток грибів і запобігати самозігріванню.
Основна причина погіршення якості сої під час зберігання – розмноження грибів. Так, при зберіганні впродовж року зерна сої вологістю 11-12,5% незначний розвиток грибів спостерігається лише на завершення його зберігання. Гриби також були відсутні впродовж 270 днів зберігання при вологості насіння 14-14,5% і температурі зберігання 5°С. Вони погано розмножуються або зовсім не розмножуються при температурі 4,5°С, не розмножуються при вологості повітря 65% і нижче та в межах вологості насіння від 11 до 12%.
Вологість – ключовий фактор зберігання, при чому для сої він має важливіше значення, ніж для інших культур. Важливо також брати до уваги, що для насіннєвої сої, щоб зберегти схожість, її необхідно зберігати при вологості, на 1% нижчій, ніж для тієї, що зберігається для реалізації та переробки.
У північному прохолодному регіоні для тривалого зберігання максимальна вологість має бути 11-11,5%, у південному – 10-10,5%. Безпечні показники вологості для зберігання зерна сої залежать від температури повітря, обсягу партії, а також від цільового призначення зерна: на переробку, на корм або ж на насіння .
Під час зберігання сої у великому обсязі тривалий час за теплої погоди необхідно передбачити провітрювання для запобігання розвитку плісняви і «горінню», навіть коли вміст вологи невисокий. Без провітрювання зерно може згіркнути та втратити колір, що знизить його якість. Для кращого провітрювання зерно сої повинно бути чистим від рослинних залишків, а кількість травмованого, розтрісканого насіння – мінімальною.
Вплив вологості зерна сої на зберігання ускладнюється тим, що волога в сушильному бункері переміщується. В прохолодний період холодне повітря біля зовнішніх стінок бункера опускається, а тепле – піднімається центром бункера, захоплюючи з потоком вологу. Під час цього процесу волога накопичується в центральній верхній частині бункера. Так, в бункерах при середній вологості зерна 12-13% у верхній його частині вона зростає до 16-17%, що може погіршити якість зерна сої.
Умови зберігання сої. Основні вимоги якісного зберігання сої: вологість – 10-10,5%, відносна вологість повітря – нижче 60%, температура – 5…-5°С. Приміщення для зберігання насіння сої очищують, знезаражують і добре провітрюють. Зберігають насіння сої в металевих бункерах, закритих складських приміщеннях, у мішках штабелями висотою 1,5-2,5 м, а товарне – в металевих бункерах і насипом.
Новий, прогресивний та економічно вигідний спосіб зберігання зерна сої – застосування поліетиленових мішків, котрі зберігають на відкритій території (на полі чи на майданчику). Мішок складається з трьох шарів поліетилену і має довжину 60-75 м та місткість – 150-250 т. Надійне зберігання сої в них забезпечує висока герметичність упакування, що не дає можливості розвиватися мікроорганізмам, грибкам і шкідникам. Переваги такого методу зберігання сої: економія витрат на 35%, порівняно із зберіганням у складських приміщеннях чи бункерах; зберігання розподілене за якістю; мінімізація впливу умов зовнішнього середовища на якість зерна. Найбільш придатне зберігання сої в поліетиленових мішках для зерна в сухому стані і того, що застосовують на продовольчі та кормові потреби. При довготривалому зберіганні насіннєвого матеріалу сої при даному способі може відбуватися зменшення схожості, особливо при підвищеній початковій вологості самого насіння сої.
Протягом усього періоду зберігання постійно спостерігають за станом насіння сої (не менше, ніж два-три рази за зиму), визначають його вологість, температуру, наявність шкідників, спостерігають за зовнішнім виглядом, зміною кольору, запаху. Зміна кольору насіння та поява нових, не характерних для зерна, запахів свідчить про протікання мікробіологічних процесів в насінні або про розмноження шкідників. Таке насіння сої одразу ж підсушують чи охолоджують. Температура зберігання насіння сої змінюється по-різному в різних мішках, а при зберіганні насипом – і на різній його глибині: на 20, 30 см від поверхні, в середині і знизу. Якщо температура повітря не змінюється, а в зерні починає збільшуватися, то це вказує на початок процесу самозігрівання. В такому випадку потрібно вдатися до вжиття відповідних заходів: швидкого охолодження активною вентиляцією, застосовуючи конвеєри та зерноочисні машини. Навесні насіння охолоджувати краще рано-вранці. Після цього його обов’язково просушують (за можливості – на сонці або ж сушарками), а потім визначають рівень вологості сої та наявність шкідників.
Вологість насіння сої перевіряють окремо для кожної партії. Схожість систематично контролюють для кондиційних партій не рідше одного разу в чотири місяці, а в партіях із насінням сої підвищеної вологості – не рідше одного разу в місяць. Не пізніше 10-12 днів до висіву ще раз перевіряють все насіння сої на схожість. Постійно визначають стан насіння сої щодо пошкодження шкідниками та гризунами і, при потребі, вживають термінові заходи: планове чи позапланове очищення та провітрювання насіння сої, дегазація, закладання отруйних принад для гризунів тощо. Дані заходи дозволяють зберегти зерно і отримати якісні соєві продукти з нього.
Н. Ящук, канд. с.-г. наук, асистент, НУБіП України