Українські аграрії виявляють все більший інтерес до культивування високоякісного товарного часнику, оскільки цей напрямок агробізнесу обіцяє значні фінансові здобутки, особливо за умов підвищення коефіцієнта розмноження.
Наприклад, стандартний метод розмноження озимого часнику сорту Любаша зубоком на одному гектарі дозволяє наступного року розширити посівні площі лише до 5–7 гектарів. На противагу цьому, використання всього врожаю повітряних цибулинок з 1 гектара (в експериментальних умовах можна отримати до 80 мільйонів одиниць) для вирощування однозубки дає можливість через рік збільшити площу під товарним врожаєм до 400 гектарів.
Зростаючий ринковий попит на посадковий матеріал часнику задовольняється пропозицією як зубків, так і повітряних цибулинок та однозубок. Однак, не всі сорти часнику здатні забезпечити такий широкий спектр репродуктивного матеріалу. Деякі з них (зокрема, усі ярі та певні озимі сорти) не формують квітконосу під час вегетації, тому розмножуються виключно зубоком. До цієї групи належить єдиний український нестрілкуючий озимий сорт Лідер, а також низка зарубіжних аналогів, таких як Мессідор, Гермідром, Сабадром та інші.
Зеновій Сич, д-р. с.-г. наук, професор
Стрілкуючі сорти формують квітконос із суцвіттям, у якому розвивається до 100–200 повітряних цибулинок різного розміру. Останніми роками стрімко набирають популярності стрілкуючі сорти: Любаша, Прометей, Софіївський, Дюшес, Мереф’янський білий, Харківський фіолетовий, Спас та Лідія. Їхня здатність формувати різну кількість повітряних цибулинок залежить від генетичних характеристик, розміру садивного матеріалу, щільності посадки та кліматичних умов. Наприклад, у Степу, через часті посухи, продуктивність одного суцвіття часнику різних сортів при щільності рослин 150 тис./га в середньому становить:
- Любаша: 110–200 шт. при середній вазі однієї цибулинки 70 мг;
- Прометей: 190 шт. і 55 мг відповідно;
- Софіївський: до 120 шт. і 21 мг;
- Мереф’янський білий: до 140 шт. і 27 мг;
- Дюшес: до 50 шт. і 90 мг;
- Спас: до 160 шт. і 22 мг;
- Лідія: до 50 шт. і 82 мг.
У більш вологих роках ці показники були на 20–30 % вищі. Наприклад, навіть у умовах без зрошення Степу, за схемою вирощування «сівба повітряних цибулинок — вирощування однозубки без викопування — вирощування повітряних цибулинок при щільності стояння рослин 700 тис./га» в досліді вдалося отримати 4830 кг повітряних цибулинок із середньою масою 1000 шт. – 63 г.
Мінливість розміру і забарвлення однозубки у різних сортів часнику озимого
Сортове різноманіття та вихідний матеріал
Аналіз сортового різноманіття демонструє широкий діапазон мінливості розміру повітряних цибулинок, що є вихідним матеріалом для формування посівного матеріалу. До групи з дрібними цибулинками (через зовнішню схожість з насінням вівса їх називають «вівсянкою») належать сорти Софіївський, Мереф’янський білий та Спас. Середня маса повітряної цибулинки у них варіюється від 20 до 40 мг, а в 1 кг посівного матеріалу міститься до 30–50 тис. цибулинок. Натомість сорти Любаша, Прометей, Дюшес та Лідія відрізняються великими повітряними цибулинками, які за формою нагадують зернівки кукурудзи, мають середню масу від 50 до 100 мг, а окремі цибулинки можуть бути ще більшими. В 1 кг таких «кукурудзянок» можна нарахувати від 10 до 20 тис. повітряних цибулинок. Існують також певні відмінності у забарвленні (особливо у «вівсянок») — від солом’яно-жовтого до коричнево-рожевого.
Традиційно озимий часник розмножують за однією з трьох технологій:
Отже, у перших двох схемах вихідною та кінцевою точками є головка, яка має повний комплекс апробаційних ознак. Лише з неї можна отримати повноцінну супереліту та еліту. Друга та третя схеми мають дві додаткові ланки — повітряну цибулинку та однозубку. При цьому надзвичайно важливим показником для вирощування однозубки є розмір повітряних цибулинок. Вони містять стартовий запас для формування високоякісної однозубки, а їхнє забарвлення дає можливість контролювати сортову чистоту та не допускати змішування сортів на різних етапах виробництва.
Перша технологія універсальна та використовується для всіх сортів — ярих та озимих, нестрілкуючих та стрілкуючих. Її перевагами є простота застосування та коротший цикл товарного виробництва. Водночас вона супроводжується проблемою фузаріозних, бактеріальних та нематодних гнилей зубків, донця та кореневої системи. Це призводить до зниження зимостійкості та вирівняності за густотою, неоднорідності товарних головок за калібром, зменшення здатності до тривалого зберігання і, зрештою, до виродження сорту.
У стрілкуючих сортів є суттєва перевага, яка полягає у можливості використання другої та третьої технологій з вирощуванням оздоровленої однозубки, з якої отримують високоякісні товарні головки.
Технологічні переваги однозубки
Однозубка як садивний матеріал на порядок цінніша за зубок, оскільки має кілька технологічних переваг. Незважаючи на різний розмір, вона округла, її центр маси співпадає з центром, тому вона краще самоорієнтується у ґрунті. Зубок же, як відомо, видовжений, його центр маси зміщений до донця, і самоорієнтується він значно гірше. Отже, при механізованому висаджуванні без орієнтації «верх — низ» однозубка має більше шансів для самоорієнтації.
Це також визначається характером відростання коренів. У зубка вони відростають «борідкою» лише з ширшої частини донця, а в однозубки — рівномірно по всьому його периметру, швидко тягнучи її на глибину. Через це однозубка більш придатна для механізованої сівби сівалками. Крім того, завдяки округлій формі її легше калібрувати, щоб висівати чи висаджувати різні фракції на окремих ділянках.
Ці переваги однозубки широко використовують передові господарства — хоча для її отримання потрібен додатковий рік на тлі високих витрат на збирання, це цілком виправдовує себе високоякісним врожаєм товарних головок.
Втім, вирощування однозубки лише на перший погляд здається легкою справою — не кожен, хто намагається впровадити цю технологію, одразу досягає успіху. Аналіз таких спроб у господарствах з різних ґрунтово-кліматичних зон України свідчить про різноманітність проблем, з якими стикаються виробники.
Передусім, не всім вдається механізувати збирання врожаю однозубки — у багатьох господарствах західних областей цього року цьому перешкоджали періодичні дощі. Були помилки у системі контролю забур’яненості — на деяких полях бур’яни переростали, і гербіциди не приносили користі. Багато фермерів зрозуміли й те, що вихідною умовою успіху є якість повітряних цибулинок, які мають бути чітко відкалібровані та належним чином збережені до сівби. Та й сіяти краще восени, а не навесні. Загалом, усе повинно починатися з чіткого планування кінцевого результату.
Технології вирощування
Однозубку з повітряних цибулинок вирощують за такими технологіями:
Кожна з них має певні особливості. В усіх випадках повітряні цибулинки висівають восени, наприкінці жовтня — на початку листопада, хоча на півдні можливі й пізніші терміни. А головні відмінності у технологіях формуються за рахунок густоти рослин, ширини міжрядь та системи контролю бур’янів.
За технології з викопуванням густота може бути різною. Найдоцільніше мати 2–4 млн рослин на 1 га, проте за умови рівномірного розміщення культура може витримувати й більші густоти — теоретично до 5 млн/га. Схеми сівби також можуть бути різні залежно від ширини виробничої колії трактора та застосування краплинного зрошення, однак оптимальними є стрічкові, або смугові. Контроль забур’яненості починається перед сівбою та закінчується перед збиранням врожаю.
Врожай однозубки за цієї технології за будь-яких умов слід викопати, просушити та відкалібрувати. Саме викопування (неважливо, ручне чи механізоване) збільшує собівартість продукції, оскільки вимагає значних витрат. На великих площах його нерідко проводять за допомогою підкопувачів чи переобладнаного комбайна для збирання цибулин тюльпанів, але вибирають однозубку з поверхні ґрунту все одно вручну. Подібно до вирощування цибулі ріпчастої на сіянку, дехто практикує використання комбайна з одночасним навантаженням зібраної суміші, яку промивають водою від грудочок землі з наступним просушуванням.
Часник озимий Любаша — однозубка дрібна фракція менше 10 мм
Часник озимий Любаша — однозубка середня фракція
Часник озимий Любаша — однозубка велика фракція
Часник озимий Любаша — однозубка екстра фракція
За другої технології терміни сівби повітряних цибулинок аналогічні, але густота рослин повинна відповідати прийнятій для товарного виробництва — від 150 до 200 тис./га у неполивних умовах і дещо більше у поливних. Це один із найбільш відповідальних моментів, адже перевірити польову схожість цибулинок перед сівбою неможливо. Наші спостереження свідчать, що їх схожість коливається у межах 60–90% і залежить від калібру (за меншого діаметру — менша), термінів збирання врожаю суцвіть, способів їх дозарювання, термінів обмолочування та умов зберігання до сівби. Великі втрати схожості спостерігаються у випадку передчасного обмолочування суцвіть та запарювання повітряних цибулинок у тарі. Крім того, протягом двох зим частина висіяного може вимерзнути: у першу — ослаблені повітряні цибулинки, а у другу — залишена у ґрунті однозубка. З метою зменшення цих ризиків норму висіву збільшують на 20%.
Контроль бур’янів за цієї технології продовжують після засихання листків у невикопаної однозубки та впадання її у стан спокою, який триває до середини жовтня. Наступного року залишена у ґрунті однозубка відростає і після обривання суцвіть формує високоякісну товарну головку. Ця схема дешевша за першу. До того ж, залишена у ґрунті однозубка не пересихає і не втрачає поживних речовин.
Другу технологію з успіхом можна модифікувати під третю з метою отримання високоякісного врожаю повітряних цибулинок. Для цього кінцеву густоту рослин залишають у межах 700–800 тис./га, а суцвіття не прищипують. Звісно, за такої густоти головки утворюються дуже маленькі (до 20 г), зате урожайність повітряних цибулинок може бути понад 4 т/га!
За всіх технологій важливим є правило використання для сівби лише відкаліброваних повітряних цибулинок, інакше виникає проблема «культурних бур’янів»: з великих цибулинок виростають сильніші рослини, які пригнічують ріст слабших. Крім того, під час збирання врожаю однозубки важко відрегулювати збиральні агрегати для одночасного збирання всіх фракцій.
Підготовлені для сівби повітряні цибулинки калібрують на такі фракції:
- Для «кукурудзи»: від 3 до 4 мм, від 4 до 5 мм і від 5 до 6 мм. Менше 3 мм, як правило, бракують.
- Для «вівсянки»: від 2 до 3 мм і від 3 до 4 мм.
У сортів з повітряними цибулинками типу «кукурудза» використання дуже великого калібру (понад 6 мм) супроводжується ризиком передчасного поділу однозубки (у перший же рік). Наприклад, у сорту Любаша до 5% рослин з повітряних цибулинок діаметром понад 6 мм дають стрілки та маленькі головки (10–15 г з 4–5 зубками). Добре, що ці рослини добре видно, і їх можна вибракувати. Але поряд з ними ще 5–7% великих однозубок мають невидимий, «таємний» поділ на зубки, що зменшує їх цінність як садивного матеріалу.
Ще одне застереження пов’язане з тим, що на полях, де вирощувалася однозубка, може залишатися падалиця. Саме тому в господарстві, де однозубку планують вирощувати як садивний матеріал, небажано садити два і більше сортів.
Зберігання однозубки
Після викопування врожаю однозубки її потрібно підготувати до реалізації чи майбутнього висаджування на товарну продукцію. При цьому варто звернути увагу на ряд важливих технологічних аспектів.
Після викопування однозубка впадає у природний стан спокою, який регулюється температурним режимом. Протягом місяця її просушують за природного режиму температури липня — серпня, а надалі найкраща температура для зберігання до висаджування — в межах 10±5°C. За таких умов навколо точки росту формуються 2–3 зачаткові листки, а крохмаль перетворюється на доступні енергетичні сполуки для успішного передзимового укорінення. Якщо температура зберігання нижча або вища, однозубка передчасно виходить зі стану спокою, хоча оптимальний час для цього — середина жовтня.
У зв’язку з цим часто виникає проблема щодо місця зберігання врожаю однозубки. Найкраще зберігати його у прохолодному сухому сховищі чи звичайній коморі з добрим вентилюванням у сітчастих пластикових ящиках місткістю до 10 кг або насипом на стелажі шаром 5–10 см. Природні втрати маси у сховищах без штучного охолодження, але за умови інтенсивного вентилювання можуть становити: за серпень і вересень — до 3,5%, за жовтень — 2,1%, за листопад — 1,5%. Звичайно, це середні показники, і вони залежать від багатьох чинників. Зокрема, швидко всихає передчасно викопана однозубка.
При закладенні на зберігання допускається наявність до 2% однозубки з механічними пошкодженнями та оголених.
Калібрування та висаджування
Важливою складовою підготовки однозубки до висаджування є її калібрування за поперечним діаметром, адже маса садивного матеріалу має великий вплив на ступінь розвитку майбутньої рослини. Чим більша цибулинка, тим рослина росте інтенсивніше, тож діаметр їх у одній партії має різнитися не більше, ніж на 1–2 мм. Якщо використовується дрібна і дешева однозубка, вона також повинна бути ретельно відкалібрована.
На цьому технологічному етапі можуть бути різні рекомендації, але оптимальними вважаються наступні розміри однозубки у поперечному діаметрі:
- До 5–7 мм — низькотоварний калібр для отримання майбутньої товарної головки. Таку однозубку краще використати для повторної сівби на однозубку за густоти рослин до 1 млн/га.
- 8–10 мм — низькотоварний калібр для сівби з метою отримання невеликих головок (30–40 мм) або повітряних цибулинок за густоти рослин до 500 тис./га. Таку однозубку висівають механізовано.
- 11–12 мм — товарний калібр другого ґатунку для отримання порівняно великих товарних головок (у межах 40–45 мм). Висівають механізовано.
13–15 мм — калібр першого ґатунку для отримання високотоварних головок (50–60 мм у діаметрі). Таку однозубку висівають механізовано, але вона зручна і для ручного висаджування з повним орієнтуванням на дні борозни. - 15–20 мм — калібр вищого ґатунку для вирощування високотоварних головок з діаметром понад 60 мм. Найкраще висаджувати вручну з орієнтуванням.
- Понад 20 мм — екстра-ґатунок для отримання виставкових головок.
-
Доцільно висаджувати тільки вручну з повною орієнтацією, хоча з економічної точки зору це найбільш затратний спосіб щодо норм висаджування.
Висаджування
Норми висаджування однозубки залежать від запланованої густоти рослин, яка є вихідною точкою у технології вирощування товарних головок часнику. Тут важливим показником, окрім діаметру, є маса 1000 однозубок, що дає можливість розрахувати норму висаджування на 1 га. У кожного сорту і ця маса може бути різною, але орієнтовно для фракцій від 15 до 20 мм вона складає 2,5 кг, від 10 до 15 мм — 1,250 кг, а для дрібних фракцій менше 10 мм — 0,7 кг.
Не менш важливою для «часникової арифметики» є кількість однозубок у 1 кг. За діаметру менше 10 мм вона буде понад 1500 шт., 10–15 мм — від 700 до 800, 15–20 мм — від 500 до 600 штук. Ці показники повинні бути висвітлені у супровідних документах. При цьому варто звернути увагу, що маса однозубки зменшується залежно від тривалості та режиму зберігання.
Розмір садивного матеріалу враховують і для регулювання глибини висаджування — дрібні фракції висаджують на меншу глибину, а великі — глибше. І тут доречно нагадати, що менша глибина пов’язана з більшими ризиками випирання однозубки з ґрунту та її вимерзання протягом зими.
Передпосадкову обробку однозубки фунгіцидами проводять безпосередньо перед висаджуванням або завчасно, за 3–4 тижні. Найкраще намочувати її у розчинах препаратів, дозволених до використання в Україні, протягом двох годин із наступним просушуванням у затінку чи під навісами. Втім, враховуючи високий ступінь природного оздоровлення однозубки, вона добре підходить для вирощування високоякісного товарного часнику за технологіями органічного виробництва.Отже, враховуючи всі можливості і ризики, вирощування однозубки є економічно вигідним, але вимагає ретельної підготовки та вчасного проведення всіх технологічних операцій. Перш ніж запроваджувати такі технології, варто уважно оцінити погодні можливості (особливо у період збирання врожаю), гранулометричний склад ґрунту, наявність робочої сили для збирання врожаю, приміщень для просушування, калібрування та зберігання. Передові господарства вже навчилися вирощувати до 8–10 т/га і збирати цей урожай з частковим чи повним використанням механізованих засобів. Тільки за таких умов можна стверджувати про успіх у цій царині часникових технологій.
Зеновій Сич, д-р. с.-г. наук, професор