Здоровий спосіб життя неможливий без збалансованого харчування. Багато українців уважно ставляться до вибору продуктів, тому напис «Виготовлено із натуральних інгредієнтів» привертає їхню увагу.
Проте, що саме дозволено називати натуральним продуктом згідно з чинним законодавством України? Відповіді містяться в Законі України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».
Інгредієнт харчового продукту може вважатися натуральним, якщо він відповідає всім наступним вимогам:
1) вироблений виключно з рослин, водоростей, грибів, харчових продуктів тваринного походження, мікроорганізмів, природної мінеральної води, морських мінеральних відкладень, морської води;
2) вироблений виключно із застосуванням одного або декількох процесів:
- фізичного (включно з екструзією, пастеризацією, стерилізацією), мікробіологічного, ферментативного. Заборонено використовувати ферментативний та мікробіологічний процеси для виробництва речовин, які не зустрічаються в природі;
- використання та/або додавання питної води;
- видалення одного або декількох компонентів;
- коригування рівня pH.
Якщо всі інгредієнти харчового продукту відповідають зазначеним вимогам, у назві такого продукту може міститися формулювання «виготовлений з натуральних інгредієнтів» або похідні від нього.
Слово «натуральний» може використовуватися разом із зазначенням харчового продукту, категорії харчового продукту або вихідного матеріалу рослинного або тваринного походження, з яких виділений ароматизатор, лише за умови, що його ароматичний компонент виділений повністю або щонайменше на 95% (за масою) із зазначеного вихідного матеріалу. У такому разі ароматизатор позначається словами «натуральний ароматизатор (назва харчового(их) продукту(ів), категорії харчового продукту або джерела, з яких виділений цей ароматизатор)».
Вимоги до процесів, із застосуванням яких здійснюється виробництво натуральних харчових інгредієнтів, натуральних харчових продуктів та/або їх окремих видів, затверджує Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за зверненням заінтересованих осіб (на основі наукового обґрунтування та/або відповідних положень законодавства Європейського Союзу, документів відповідних міжнародних організацій).