Горох залишається однією з ключових зернобобових культур України, основні площі його вирощування зосереджені в степових та лісостепових регіонах. Наприкінці минулого століття площа посівів цієї культури в країні сягала 1,5 млн га, а сукупний обсяг врожаю перевищував 3,5 млн тонн. Проте у поточному столітті ці показники різко знизилися через масове розширення посівів сої, яка має вищу економічну ефективність. Додатково негативний вплив справили кліматичні зміни: частими стали весняно-літні посухи, що призвели до падіння продуктивності. Це порушило традиційні сівозміни, адже горох є оптимальним попередником для багатьох сільськогосподарських культур, зокрема озимої пшениці.
Наукові дослідження та господарський досвід підтверджують, що використання гороху як попередника дозволяє підвищити врожайність пшениці на 1,0–1,5 т/га. Такий ефект досягається завдяки здатності рослин акумулювати 100–120 кг/га атмосферного азоту через біологічну фіксацію. Кореневі системи стимулюють розвиток мікоризних грибів, які трансформують мінеральні сполуки у доступні для рослин форми. Це сприяє формуванню корисного мікробіому в ґрунті, що витісняє патогенні мікроорганізми та покращує стан грунту.
Незважаючи на скорочення посівних площ, Україна увійшла до топ-10 світових держав за обсягами виробництва гороху. Врожайність культури залишається високою, але суттєво коливається між роками. Головними обмежуючими факторами виступають дефіцит ґрунтової вологи та підвищені температури під час вегетації. Вирішенням може стати підзимовий посів спеціальних холодостійких сортів. У степовій зоні ранньою весною ґрунт містить 130–150 мм вологи, а в окремі роки – до 160 мм. Цього достатньо для формування стабільного врожаю, особливо при використанні технологій збереження вологості.
У 2017–2024 роках на території Одеської області було реалізовано дослідження осіннього висіву гороху з використанням морозостійких сортів – сербського Мороз та французьких Ендуро і Баллтрап. Результати довели переваги підзимової технології: накопичення вологи в осінньо-зимовий період при мінімальному випаровуванні, уникнення впливу спеки на формування бобів та наповнення насіння у травні-червні. Це забезпечує стабільність урожаїв і захищає ґрунт від ерозії завдяки раннім сходам.
Ранньовесняне внесення КАС-32 сприяє відновленню надземної біомаси, активізації кореневої системи та формуванню бічних пагонів
Сучасні кліматичні зміни сприяють поширенню підзимового висіву. Пом’якшення зим, підвищення осінніх температур та рання весна прискорюють дозрівання культури на 15–20 днів у порівнянні з весняними посівами. Це забезпечує оптимальний вологозапас для подальшої сівби озимих. Терміни дозрівання залежать від стадії розвитку рослин перед зимівлею: формування 3–4 листків гарантує стиглість на початку червня, тоді як наявність лише бруньки відсуває збирання до середини місяця.
Досвід показав, що оптимальним терміном висіву є друга половина жовтня – незалежно від вологості ґрунту. Наприклад, у 2018 році висів у сухий ґрунт 20 та 30 жовтня не дав осінніх сходів через посуху. Проте рання та тривала весна 2019-го забезпечила дружні сходи з польовою схожістю на рівні 80%, незважаючи на тривале перебування насіння в ґрунті.
Прискорене дозрівання підзимових посівів на 15–20 днів забезпечує кращі умови для накопичення вологи під озиму пшеницю
Для підвищення ефективності вегетації рекомендується ранньовесняне внесення КАС-32, яка активізує відновлення рослин. Додатково позитивний ефект дає обробка посівів мікродобривами з молібденом, кобальтом (на ранніх етапах) та бором у фазі бутонізації. Інокуляція насіння бульбочковими бактеріями перед посівом підвищує ефективність азотфіксації.
Селекційний прорив у цій галузі здійснив Селекційно-генетичний інститут, створивши сорт Фенікс одеський. Він відрізняється підвищеною зимостійкістю, стійкістю до вилягання та осипання насіння, що робить його ідеальним для підзимової технології.
В. Січкар, Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення
Источник: www.propozitsiya.com
