Перспективи експорту української кукурудзи у 2025/26 МР неоднозначні. Одні традиційні імпортери зможуть збільшити імпорт, інші ж, навпаки, скоротять його.
Таку думку висловив Максим Харченко, аналітик зернового ринку та логістики компанії «УкрАгроКонсалт».
На його думку, найбільша інтрига стосується Туреччини.
«Минулого року вона закупила чверть усього експорту української кукурудзи, але цього року турецький попит може значно впасти. Міністерство сільського господарства США оцінює потребу Туреччини в імпорті кукурудзи в 3,3 млн тонн у сезоні 2025/26 (-2,4 млн тонн). Туреччина також збільшить внутрішнє виробництво кукурудзи. Крім того, посилюється конкуренція з боку Російської Федерації – російські виробники, маючи більший урожай кукурудзи, прагнуть витіснити Україну з турецького ринку, пропонуючи зерно за привабливими цінами CIF Marmara», – пояснив експерт.
Європейські країни — Італія, Іспанія, Нідерланди, Бельгія та інші — ймовірно, залишаться великими споживачами української кукурудзи, хоча можливості для зростання там обмежені, каже Максим Харченко. З одного боку, очікується, що ЄС матиме менший урожай кукурудзи у 2025 році (близько 58 мільйонів тонн, що на 2 мільйони менше, ніж минулого року через посуху).
«Це означає, що такі країни, як Італія та Іспанія, матимуть дефіцит фуражного зерна та продовжуватимуть покривати його за рахунок імпорту. Обидві країни мають сильні сектори тваринництва (птахівництво, свинарство), тому попит на кормову сировину залишається високим. Італія, наприклад, частково самозабезпечується вітчизняною кукурудзою, але все ще значно залежить від імпорту (насамперед для північних регіонів, де зосереджено тваринництво)», – додав він.
Для України це означає, що попит з боку європейських покупців залишатиметься стабільним, а за сприятливих умов може навіть зрости, прогнозує спеціаліст. З іншого боку, європейський ринок дуже конкурентний. Після війни ЄС значно збільшив закупівлі кукурудзи з Північної та Південної Америки.
Водночас Максим Харченко вважає, що Україна зможе хоча б зберегти, або навіть збільшити свою частку на ринку Єгипту – найбільшого імпортера кукурудзи (1,6 млн тонн з України минулого сезону). Це можливо, якщо єгипетський уряд забезпечить стабільне фінансування імпорту. Країна має високий попит на корми, але фінансова криза та девальвація фунта ускладнили для єгипетських компаній закупівлю зерна за іноземну валюту.
Крім того, Азія — насамперед Східна та Південно-Східна — виглядає привабливо, хоча й нелегкою мішенню, зазначає аналітик. До війни Китай був одним з основних покупців української кукурудзи: у 2020 році Китай імпортував понад 8 мільйонів тонн українського зерна, тобто майже третину свого імпорту. Однак останнім часом Пекін різко скоротив закупівлі. У 2024/25 МР Китай практично не купував українську кукурудзу, оскільки мав великий власний урожай та запаси, а загальний імпорт країни впав до мінімуму. На 2025/26 МР аналітики прогнозують поступове відновлення попиту Китаю на імпортну кукурудзу (близько 10 мільйонів тонн загалом з усіх країн).
«Інші країни Східної Азії також викликають інтерес. Південна Корея вже купує українську кукурудзу (0,82 млн тонн) і цілком може збільшити обсяги, якщо ціна буде конкурентною. Корейські кормові компанії традиційно диверсифікують своїх постачальників – значну частку займають США, але за сприятливих умов вони залучають партії з Чорноморського регіону», – пояснює Максим Харченко.
Японія, один з найбільших імпортерів кукурудзи у світі, досі закуповувала зерно переважно в Америці, але проблеми з постачанням у 2022 році показали, що японські компанії готові спробувати нові напрямки. За умови гарантування якості та термінів поставки, невеликі пробні партії української кукурудзи цілком можуть потрапити на японський ринок, вважає аналітик.
Південно-Східна Азія (В'єтнам, Індонезія, Малайзія, Філіппіни) – регіон зі зростаючим попитом на фуражне зерно. Наразі його активно постачає бразильська та аргентинська кукурудза, але розширення поставок з України може зацікавити місцевих імпортерів.
Источник: www.agroportal.ua
