Біла іржа на соняшнику та ріпаку: загрози, профілактика, контроль

За останні кілька років значно зросло поширення білої іржі соняшнику (альбуго). У сезоні 2026 року агровиробники відзначають появу симптомів цієї хвороби на посівах соняшнику в південних регіонах. Це маловідома до цього часу в Україні недуга, яка, проте, уражує в світі посіви багатьох культур — від ріпаку та капусти до васабі (японського хрону) та новозеландського крес-салату.

SuperAgronom.com пояснює, що собою являє біла іржа, чим вона небезпечна та як контролювати цю хворобу.

Біла іржа, або біла пухирчаста іржа, чи альбуго — це загальноприйнята назва хвороби, що уражує широкий спектр сільськогосподарських культур та звичайні бур’яни. Збудником є нижчий гриб класу ооміцетів Albugo candida (Pers.), облігатний паразит вищих рослин. Власне, тому назва «біла іржа» є дещо помилковою, оскільки хворобу викликають не іржасті гриби (Pucciniales), а ооміцетний гриб, більш споріднений зі збудниками пероноспорозу.

Цікавий факт: групу ооміцетів традиційно відносили до грибів і довго вивчали мікологи. Однак дані ДНК показують, що ооміцети більше пов’язані з бурими водоростями, ніж з грибами чи зеленими рослинами.

Згідно з дослідженнями, що проводилися, починаючи з 1989 року, біла іржа уражує рослини 64 родів, як окультурених, так і диких, з них 29 родів належать до хрестоцвітих.

Особливості білої іржі

Хвороба проявляється на всіх надземних органах рослин, проте найчастіше страждають листки, значно рідше — стебла. На уражених ділянках з’являються білі або блідо-жовті опуклі плями (пустули). Згодом плями збільшуються, стають яскраво-жовтими, а їх центр — коричневим. На нижній стороні листка на цих плямах розвиваються пустули. Сильно уражені листки, як правило, передчасно відмирають, і рослини виглядають немов обпалені. Хворе листя часто закручується донизу. На квітках ураження спостерігається у вигляді некротичної крапковості. Уражені стебла, квітконіжки та стручки деформуються, викривляються, тканина розростається. При сильному ураженні рослин спостерігається в’янення, а потім усихання центральної частини стебла. Згодом наліт гриба стає коричневим.

Пустули можуть локалізуватися на будь-якому органі рослини (листі, стеблах, квітах чи плодах), або виникати як великі суміжні пустули по всій рослині. Крім того, так звані «оленячі головки» деформованих, стерильних суцвіть свідчать про системну хворобу, яка часто серйозно впливає на розмноження рослин.

Сильний розвиток хвороби зазвичай спостерігається в роки з холодною, затяжною весною, а іноді й восени.

Читати також: Факти про 10 найбільш поширених хвороб соняшника

Джерела інфекції — це ооспори у ґрунті, що викликають первинне (найбільш шкідливе) ураження рослин із деформаціями та затримкою розвитку, а також зооспори, що утворюються на уражених органах рослин і спричиняють вторинне аерогенне локальне ураження (окремі плями на листках).

Деякі дослідження призвели до гіпотези, що A. candida зазвичай викликає системні безсимптомні інфекції, які є латентними протягом тривалих періодів часу. Якщо це правда, то такі невизначені латентні інфекції суттєво розділяють в часі зараження патогеном та прояв симптомів. Виявити, які саме параметри навколишнього середовища впливають на безсимптомний перебіг хвороби, поки що не вдалося. Це додає складності у визначенні стану рослин та причин зниження продуктивності.

Біла іржа зустрічається практично на всіх культурах, включаючи буряки, брюссельську капусту, цвітну капусту, хрін, білу капусту, салат, гірчицю, пастернак і редьку. Крім того, цьому грибу піддаються багато спільних бур’янів та трав’янистих декоративних рослин. В Україні серед польових культур найбільше поширення має біла іржа ріпаку, проте періодично відзначаються спалахи хвороби у посівах соняшнику.

На соняшнику симптоми білої іржі виглядають як підняті над листовою поверхнею білі хлоротичні пустули діаметром до 1 см на верхній частині листка, і спори на нижній частині листка навпроти хлоротичних пустул. Часом пустули зливаються між собою, утворюючи обширні білі плями. Такі симптоми здебільшого спостерігаються в одному горизонтальному шарі листя поперек листового покриву. Прояви білої іржі можна сплутати з проявами несправжньої борошнистої роси (пероноспорозу). Найчастіше ураження соняшника білою іржею спостерігається у фазах розвитку V8-R5 (до початку цвітіння).

Контроль білої іржі

Через високу мінливість серед ізолятів A. candida не існує єдиного підходу для розуміння різноманітного спектру симптомів хвороби. За відсутності джерел стійкості до патогену, повторне культивування генетично подібних сортів на одному місці має тенденцію приваблювати патоген ооміцету, що призводить до значних втрат врожаю.

Покладатися лише на фунгіцидний захист є хибною стратегією. Причиною різкого зниження ефективності захисних обробок стали точкові генетичні зміни в ДНК ооміцетів, спровоковані багаторічним пресингом тих самих діючих речовин. Наприклад, у збудника мілдью винограду (Plasmopara viticola) дослідники виявили повсюдне закріплення мутації G143A. Ця мікроскопічна зміна в геномі зробила гриб абсолютно невразливим для стробілуринів.

Читати також: Захист соняшника в умовах трьох змінних: клімат, резистентність шкідливих організмів, євроінтеграція

Ситуація посилилася тим, що на полях було підтверджено випадки перехресної та множинної стійкості. Нові штами навчилися одночасно протистояти не лише стробілуринам, а й карбоксамідам.

Міжнародний комітет з дії на стійкість до фунгіцидів (Fungicide Resistance Action Committee, FRAC) підтвердив, що специфічна мутація в гені целюлозосинтази робить марними цілі лінійки сучасних фунгіцидів, викликаючи повну втрату контролю над ооміцетами навіть при максимальних дозах.

Ця криза змушує світове агрономічне співтовариство переглянути підходи до захисту рослин. Фітопатологи одностайно стверджують, що ера безконтрольного застосування монокомпонентних системних фунгіцидів добігла кінця. Щоб стримати еволюцію патогенів, виробникам слід переходити на багатокомпонентні бакові суміші та впроваджувати жорстку ротацію діючих речовин із принципово різними механізмами дії, а також розглядати біопродукти.

Великі надії покладаються на нові захисні комплекси, що поєднують мідь та цинк у мінімальних дозах, а також натуральні полімери у вигляді хітозану. Ці речовини не вбивають патоген безпосередньо, а активують власний імунітет рослини та створюють на поверхні листа фізично непереборний бар’єр для спор.

Проте найбільш надійним захистом від білої іржі ріпаку та соняшнику на даний момент є профілактика:

Контроль хрестоцвітих бур’янів (грицики) та складноцвітих бур’янів (амброзії, козельців і т.д.).
Оптимальні терміни висіву культур.
Знищення рослинних залишків, оскільки ооспори можуть зимувати на хрестоцвітих бур’янах та уражених пожнивних рештках.
Повернення культури на колишнє місце не раніше ніж через 3 роки.
Протруювання насіння фунгіцидами проти ооміцетів (металаксил-М, тирам, тощо). Слід враховувати, що збудник білої іржі може зберігатися на насінні уражених рослин (ріпак, соняшник).

За необхідності варто провести фунгіцидні обробки комбінованими препаратами, до складу яких входять металаксил-М, манкоцеб, азоксистробін. Оптимально поєднувати кілька діючих речовин різних груп з різними механізмами дії. Тільки комплексний підхід, що поєднує гігієну полів, селекцію стійких сортів і перегляд хімічних шаблонів, дозволить аграріям перехопити ініціативу в боротьбі з ооміцетами та хворобами, які ці гриби провокують.