Отже, маю надію, для багатьох це буде цікавим і повчальним для ознайомлення.
Існує велика кількість народних методів боротьби з мурахами: від пшона, що набухає в шлунку у комах (зовсім ні), до поливання мурашника кип’ятком (також не результативно).
Новітня хімія презентує спреї/гелі/пастки, деякі з них в принципі могли б бути дієвими, якщо б боротьба була зосереджена на вирішення першопричини, а не на тимчасове зняття ознак.
Формікарій як наочний посібник
Поміж господарів домашніх улюбленців існує специфічна група — шанувальники мурах. Вони утримують в оселях мурашині ферми. Так ось, для започаткування подібної ферми потрібна лише одна самиця і декілька робочих особин. Цього вистачить, щоб за лічені тижні/місяці колонія збільшилася до декількох сотень і навіть тисяч мурах.
Самка має здатність знову і знову відтворювати майже вщент знищену мурашину популяцію. Коли людина умертвляє та давить мурах, котрих зустрічає на шляху, вона ніби частково ліквідує симптоми, бо гинуть лише помічники матки — робочі особини.
Усувати робочих особин — безрезультативно, вони і так живуть недовго, а на заміну їм з личинок дуже швидко з’являються нові. Важливо добратися саме до самиці, оскільки вона єдина, хто відкладає яйця у великій мурашиній родині.
І ось тут постає основна проблема: самиця на поверхню не вилазить, вона схована глибоко в надрах підземного мурашника, який має вигляд як підземна лабораторія з фільму «Оселя зла».
Люди бачать тільки робочих мурах, котрі виходять на поверхню в пошуках їжі для всієї колонії. Вони — витратний матеріал у мурашиній родині.
Боротьба з робочими особинами не зовсім вже й безглузда. Коли мурашник стає великим, у ньому з’являються інші самиці, і кожна з них стає засновницею нової популяції.
Окремі майбутні самиці переселяються разом із «прислугою» в окремі кімнати в цьому ж мурашнику, інші переселяються на десятки і сотні метрів, таким чином повністю заселяючи садову площу або житло. Тому боротися з ними необхідно розпочинати одразу.
Що необхідно для винищення всієї колонії
Необхідно набратися витримки і неодмінно знищити самицю. Добратися до неї фізично майже нереально, оскільки її «апартаменти» розташовані глибоко в надрах підземного лабіринту, що може сягати двох метрів у глибину і мати сотні відгалужень.
Але це і не обов’язково. Просто беріть інсектициди та отруєні пастки з ефектом відстроченої дії, щоб робочі мурахи не гинули миттєво, а встигали повернутися в мурашник.
- При застосуванні контактних інсектицидів мурахи передадуть один одному отруту через дотики.
- У разі використання отруєної приманки — встигнуть нагодувати отрутою самицю і личинок.
І не варто зупиняти боротьбу, як тільки кількість мурах відчутно зменшилась, інакше популяція відновиться за декілька тижнів.
Навіть якщо мурах майже не залишилося, слід продовжувати замінювати підсохлу приманку на свіжу впродовж мінімум трьох тижнів, а краще 1-2 місяців. А при використанні контактних інсектицидів необхідно повторити обробку через 7-10-14 днів (зазвичай точний термін вказано на упаковці).
Для чого взагалі потрібно винищувати мурах?
Головна шкода садових мурах полягає в тому, що вони "доглядають" за популяціями попелиці, охороняють її від хижаків (сонечок, златоглазок) і переносять на нові рослини. Натомість вони отримують від попелиці солодкі виділення (падь). А попелиця висмоктує соки з рослин, деформує паростки та є носієм вірусних хвороб.
Крім того, будуючи свої підземні ходи, мурахи здатні підкопувати корені молодих рослин, що призводить до їхнього в’янення. Також деякі види мурах можуть поїдати солодкі ягоди (приміром, полуницю) та виїдати бутони квітів (півоній, троянд), щоб дістатися до нектару.
Задля справедливості, хочу додати, що мурахи приносять і користь: вони розрихлюють ґрунт, знищують гусінь та інших комах, розповсюджують насіння деяких рослин. А великі руді лісові мурахи взагалі є охоронцями лісу, нищення їхніх мурашників категорично заборонено і карається штрафом.
Поділитися