Горох – культура, яка посідає важливе місце у сівозміні. За своїм поживним складом горох займає одне з лідируючих місць серед продовольчих і фуражних культур. Досвід доводить, що для досягнення максимального врожаю необхідно запроваджувати нові сорти гороху та інтенсивні технології його вирощування.
Горох, насичений рослинним білком, не лише не виснажує ґрунт, а й збагачує його азотом, оскільки після збору врожаю в ґрунті залишається понад 50 кг азоту. За умови дотримання належної агротехнології горох демонструє досить високу урожайність. Передові господарства невпинно удосконалюють аспекти технології змісту цієї культури, щоб досягнути ще вищих результатів. Завдяки високим стандартам агрономії та якісному сортооновленню продуктивність культури може істотно підвищуватися.
У тваринництві горох є цінним концентрованим кормом. Один кілограм зерна відповідає 1,17 кормових одиниць і містить 191 г перетравного протеїну. Після збору врожаю, в залежності від його рівня, у ґрунті залишається від 50 до 100 кг азоту на гектар, що еквівалентно 2,5–5,0 центнера мінеральних добрив.
Горох також використовують для годування тварин у вигляді зеленої маси, силосу та концентрованих кормів — насіння та горохового борошна. Горохова солома, якщо вона не зіпсована і не підлягає грибковим захворюванням, є живильним і якісним кормом: вона м’якша за солому злакових культур, містить понад 80 % білка та близько 34 % безазотистих екстрактивних речовин.
Зелена маса (гілки) містить до 22 % протеїну (в перерахунку на суху речовину). Вегетативна маса овочевого гороху, при урожайності 10–20 т/га, забезпечує 250–400 кг/га перетравного білка.
Умови вирощування гороху
Сходи гороху здатні витримувати навіть негативні температури, а насіння проростає за знижених температур. Горох досить чутливий до вологи, особливо в періоди проростання насіння, цвітіння та наливу зерна. Найбільш критичним для нестачі вологи є початок формування генеративних органів.
Горох є вимогливим до ґрунту. Найбільш придатними для його вирощування є середні за в’язкістю ґрунти з достатньою кількістю вапна. Деякі види гороху (гілки) добре зростають на легких піщаних ґрунтах. Дослідження наукових установ свідчать, що оптимальні врожаї можливо отримати на чорноземах, багатих на вологу, окультурених дерново-підзолистих і деградованих чорноземах. Непридатними для цієї культури є солонцюваті ґрунти, сильно кислі та заболочені.
Досвід господарств показує, що горох не потребує дорогих азотних добрив, здатний забезпечувати високі врожаї на великих площах завдяки родючості ґрунтів та оптимальним нормам добрив або комбінації симбіотичного і мінерального азоту.
Маючи відносно короткий вегетаційний період, горох потребує значної кількості поживних елементів
Маючи відносно короткий вегетаційний період, горох вимагає значну кількість елементів живлення.
Деякі дослідники зазначають, що на формування 1 ц зерна горох видаляє з ґрунту понад 4 кг азоту, до 2 кг фосфору та понад 3 кг калію. Варто зауважити, що надмірна кількість азоту призводить до перевищення маси і знижує урожайність, затримує достигання зерна, сприяє виникненню захворювань гороху. Насіння бур’янів, яке зберігає свою схожість, спричиняє забур’яненість посівів. Внесення вапна, розрахованого на пів норми за гідролітичною кислотністю, підвищувало врожайність гороху на 11–54 % і покращувало якість, в той час як подальше підвищення вапнових норм мало незначний вплив на урожайність.
Дослідження, проведені Івановим Н. Р., підтверджують доцільність застосування глибокої оранки (30–32 см) на темно-каштанових ґрунтах. Приріст урожаю зерна за 4 роки зріс на 1,5 ц/га.
Особливо слід зазначити, що нерівномірність гороху за забарвленням і формою насіння, а також велика засміченість посівів значно знижують його цінність. Тому надзвичайно важливими є селекція сортів гороху та ретельне очищення і сортування зерна, що істотно підвищує його якість. Сорти гороху відрізняються за розмірами насіння. У стадії технічної стиглості зерно значно змінює свій хімічний склад.
Яких добрив потребує горох
Дослідження проводилися на базі СВК «Ружинський» Житомирської області, яка знаходиться в Лісостеповій зоні. Ґрунт — опідзолений чорнозем на лесі. Площа дослідних ділянок 50 м2. Повторність триразова. Досліджували сорт гороху Девіз.
Схема досліду:
Фактор А – варіанти удобрення:
- А-1). Без добрив (контроль);
- А-2). N45P60K60;
- А-3). N60P60K60.
Попередником для гороху в досліді були цукрові буряки. Глибоку оранку проводили восени на глибину 26 см. Зоране поле залишали на зиму необробленим, а навесні, після попереднього оброблення, обробляли культиваторами з наступним боронуванням. Мінеральні добрива вносили відповідно до схеми досліду. Калійні та фосфорні добрива вносили восени під оранку, азотні – під культивацію та пізніше протягом вегетації відповідно до дослідження.
Добрі результати при вирощуванні гороху було досягнуто завдяки застосуванню бактеріального препарату «Преміум», який містить культуру бульбочкових бактерій. Найбільш ефективний спосіб внесення препарату – обробка ним посівного матеріалу.
Для сівби використовували насіння сорту Девіз – досить великі, очищені й відсортовані. Сіяння проводили дуже рано – у першій декаді квітня. Ранні строки посіву є вкрай важливими, оскільки насіння гороху потребує значної кількості вологи для проростання, та молоді посіви менше піддаються ураженню хворобами та шкідниками.
Горох сіяли звичайним рядковим методом. Після сівби здійснювали коткування кільчасто-шпоровими котками. Норма висіву становила 1,3 млн схожих насінин на гектар.
Догляд за посівами складався з внесення гербіцидів від бур’янів та боротьби з захворюваннями і шкідниками.
Горох достигає нерівномірно: коли одні боби достигають, в цей же час формуються нові, особливо у разі дощової погоди. Тому, збір починають, коли достигають нижні боби, не чекаючи достигання всіх бобів, тому що в іншому випадку можуть бути значні втрати від осипання найбільш великих зерен. Передчасний збір також небажаний, оскільки в цьому випадку може утворитися зморшкувате зерно.
Збір врожаю проводили на дослідних ділянках із зерновим комбайном Сампо.
Вплив на розвиток рослини
Варто зауважити, що висота рослин у стадії цвітіння змінювалася в залежності від варіантів досліду. Найбільша висота рослин гороху 74,0-84,0 см була на удобрених варіантах (середнє за роками), що більше до контролю на 14,9-24,9 см.
Максимальна висота рослин гороху 84,0 см була за варіантом з удобренням (N60P60K60). Позитивний вплив добрив забезпечив приріст до 24,9 см. На варіанті з добривами (N45P60K60) рослини гороху були меншими, але більшими до контролю на 14,9 см. Прирости по варіантах дослідження були суттєвими. Низька висота рослин гороху спостерігалася в варіанті без добрив. Вона становила в середньому за роки досліджень 59,1 см. Таким чином, максимальні показники висоти рослин 84,0 см гороху забезпечив варіант, де вносили добрива (N60P60K60). Рослини на цьому варіанті мали значний приріст 24,9 см від контролю.
У дослідженнях ми провели облік площі листкової поверхні гороху у стадії цвітіння. Найбільшу асиміляційну поверхню мали варіанти з внесенням добрив. На контролі (без добрив) площа листкової поверхні становила 31,6 тис.м2/га (середнє за роками). При використанні добрив в нормі (N45P60K60) та (N60P60K60) рослини мали більшу площу, з приростом 14,3-16,5 тис.м2/га.
Ми зафіксували максимальну асиміляційну поверхню 45,9–48,1 тис.м2/га на варіантах з добривами (N45P60K60) та (N60P60K60). Найбільша асиміляційна поверхня проявляється у варіанті з добривами в нормі (N60P60K60). У дослідженнях спостерігається чітка залежність між варіантами, на користь збільшення площі листкової поверхні, яку забезпечують добрива.
Структуру врожаю гороху визначали на основі обліку кількості бобів з 1 рослини, маси насіння з 1 рослини та маси 1000 насінин.
За два роки досліджень відзначено, що у варіанті без добрив (контроль) кількість бобів на 1 рослині становила 3,4 шт., маса насіння з 1 рослини була 2,5 г, а маса 1000 насінин мала 215 г.
Максимальні показники висоти рослин 84,0 гороху забезпечив варіант де вносили добрива (N60P60K60). Рослини на цьому варіанті мали суттєвий приріст 24,9 см до контролю
Максимальні показники структури врожаю відмічені на варіанті з внесенням добрив у нормі (N60P60K60). При дії добрив (N60P60K60) кількість бобів зросла до 6,4 шт. з 1 рослини, і маса насіння була 4,9 г з масою 1000 насінин 237 г.
Показники на варіанті (N45P60K60) були трохи нижчими в порівнянні з варіантом, де вносили добрива в нормі (N60P60K60). Вони становили: кількість бобів 5,2 шт., маса насіння з 1 рослини 3,4 г і маса 1000 насінин 228 г.
Кожен з цих удобрених варіантів (N45P60K60), (N60P60K60) мали за основними показниками певне підвищення до контролю, яке становило кількість бобів 1,8-3,0 шт., маса насіння з 1 рослини 0,9-2,4 г, маса 1000 насінин 13-22 г.
Отже, на варіанті з внесенням мінеральних добрив у нормі (N60P60K60) показники структури врожаю гороху досягли максимального значення, і становили: кількість бобів на 1 рослині 6,4 шт., маса насіння з 1 рослини 4,9 г, маса 1000 насінин 237 г.
Максимальний ефект ми отримали від внесення мінеральних добрив. Ефект від використання мінеральних добрив сильно вплинув на формування кількості бульбочок гороху. У фазі бутонізації кількість бульбочок становила в межах 20,1-29,2 шт./росл. Збільшилися показники у стадії цвітіння. Межі їх коливались від 24,0-34,8 шт./рос. Майже вдвічі вони зменшилися на етапі «повна стиглість». Їх межі варіювали від 10,6–20,1 шт./росл.
Максимальну врожайність зерна гороху, а саме 3,38 т/га, отримали саме у варіанті з внесенням мінеральних добрив N60P60K60
Активно проходив процес азотфіксації, і створювались сприятливі умови для рослин гороху саме на удобрених варіантах. Найбільша кількість бульбочок 34,8 шт./росл. сформувалася на кореневій системі гороху у фазі цвітіння у варіанті з нормою добрив (N60P60K60) (середнє за роками).
Мінімальна кількість бульбочок гороху спостерігалася в варіанті без добрив у всі фази вегетації. Вони були: фаза бутонізація – 20,1, цвітіння – 24,0, повна стиглість – 10,6 шт./росл. Кількість бульбочок зросла завдяки внесенню добрив у варіанті (N45P60K60). За етапами вегетації їх показники становили 26,9, 30,2, 19,8 шт./росл.
Отже, внаслідок внесення мінеральних добрив у нормі (N60P60K60) максимально збільшилися показники кількості бульбочок гороху у фазі цвітіння до 34,8 шт./росл.
Протягом років досліджень середня врожайність насіння гороху на контрольному варіанті становила 2,71 т/га, проте показники варіювали від 1,63 у 2019 році до 1,90 т/га у 2020 році.
Важлива роль удобрення
У наших дослідженнях значний вплив на формування врожайності зерна гороху мали мінеральні добрива.
На основі отриманих даних, сприятливі умови для росту рослин гороху спостерігались у варіанті з удобренням (N60P60K60). В середньому за роки досліджень показники (фаза цвітіння) становили 84,0 см.
Найбільша асиміляційна поверхня 48,1 тис.м2/га спостерігалася у варіанті, де вносили добрива в нормі (N60P60K60).
У варіанті з внесенням мінеральних добрив у нормі N60P60K60 показники структури врожаю гороху зросли: кількість бобів — 6,4 шт., маса насіння з однієї рослини — 4,9 г, маса 1000 насінин — 237 г. У фазі цвітіння кількість бульбочок зросла до 34,8 шт. на рослину завдяки внесенню добрив за цією ж нормою.
Максимальну врожайність зерна гороху, а саме 3,38 т/га, отримали саме у варіанті з внесенням мінеральних добрив N60P60K60. Найвищий умовно чистий прибуток в 20 581 грн/га (за даними 2020 року) та рівень рентабельності 260 % також забезпечив удобрений варіант із нормою N60P60K60.
Ярослав Милий, Поліський національний університет
Источник: www.propozitsiya.com
