У європейському виноградарстві зростає зацікавленість у вирощуванні старих та малопоширених сортів. Ці сорти відзначаються довшим циклом розвитку та кращою стійкістю до спеки.
Багато традиційних універсальних сортів винограду в умовах кліматичних змін дозрівають надто швидко. Це призводить до втрати кислотності та ароматичних властивостей. Натомість сорти з пізнішими термінами дозрівання, які раніше вважалися менш перспективними, тепер демонструють значні переваги.
Оцінку таких сортів проводили в межах міжнародного дослідницького проєкту VITISAD у Франції та Іспанії.
«Частина з них мала довший цикл розвитку та пізніше проходила основні фази дозрівання. У сучасних умовах це дає змогу винограднику уникати найгірших періодів літнього перегріву і повільніше накопичувати цукор», — зазначається у статті.
Тенденція до пошуку та адаптації місцевих старих форм винограду стає актуальною і для України. Це особливо стосується господарств Закарпаття, Одещини та інших південних регіонів, де температурні умови стають дедалі жорсткішими.