Заглиблення в ринок зернових та олійних культур після блокади портів виявляє складну картину з двома реаліями: світовим ринком з адекватними цінами та українським ринком, де логістичні перешкоди призводять до дисбалансу попиту та пропозиції.
Глибоководні порти України фактично зупинили свою роботу, що створює значні труднощі для експорту. Попри дипломатичні зусилля, вирішення ситуації найближчим часом не прогнозується, що призведе до складних умов для торгівлі. Внутрішній ринок, як наслідок, стає затовареним.
Що з ліквідністю?
Ліквідність ринку суттєво змінилася. Глибоководні порти практично стоять, а торгівля через них носить епізодичний характер, із застереженнями покупців про можливість відмови від поставки через військові ризики. Системної роботи немає.
FOB POC також майже мертвий, оскільки ніхто не бажає купувати товар з такими ризиками.
CIF-ринок функціонує, але імпортери вкрай обережні, усвідомлюючи потенційні проблеми з відвантаженням. Тендери останніх днів містили умову: продавець не може посилатися на форс-мажор і зобов’язаний поставити товар. Відмови від військових ризиків більше не працюють.
Торгівля зосереджується на тих базисах, де товар можна фізично вивезти з країни: Дунай та DAP на західних кордонах. На елеваторах також спостерігається торгівля, але, за словами трейдерів, це радше за інерцією, без чіткого розуміння, що робити з товаром. Купують дешево. У переробників також є угоди.
Коли на якомусь базисі з’являється ліквідність, покупці одразу знижують ціну, розуміючи обмежений вибір продавця. Таким чином, мала вода та кордони не рятують ринок, а виступають аварійним клапаном.
Логістика є ще одним важливим моментом. Усі, хто може, прямують на Дунайські термінали, бронюють вагони, шукають автологістику, розглядають FOB на малій воді. Однак, якщо глибоководна вода не запрацює, всі робочі напрямки будуть забиті. Це може повторити ситуацію з ріпаком, але в десятеро гірше.
Якщо глибоководні порти не запрацюють, виникне класична ситуація: товар є, попит десь теж, але логістика не вивозить. Таким чином, питання не лише в ціні, а й у фізичній спроможності вивезти зерно чи продукцію переробки з країни.
Пшениця і ячмінь
Ці культури критично залежні від морського транспорту. Вагонами та автівками далеко не відвезеш. Тому за закритих портів очікується дуже слабка ліквідність, ціна буде на рівні плінтуса, а основний сценарій — чекати кращих часів.
Можливі два варіанти:
- Продавець (фермер чи холдинг) значно знизить ціну, оплативши логістику. Орієнтовно, це ще $50–60/т. Тоді пшениця коштуватиме $125–110 за тонну (продовольча та фуражна відповідно), а ячмінь — $110–115/т, CPT-порт.
- Імпортери почнуть “нагинати”, і вони оплачуватимуть дорогу логістику.
Поки що ринок схиляється до другого сценарію: “немає ручок — немає конфетки”, або, простіше кажучи, хочеш їсти — плати більше.
Ситуація зі світовою пшеницею також непроста. Були надії на український та російський урожай, але тепер виникли проблеми з вивезенням.
Ріпак
З ріпаком буде робота, оскільки олійну культуру реально тягнути вагонами та автівками до ЄС. Олію та шрот також можна спробувати постачати туди. Попит може мати тимчасові проблеми, але все вирішується ціною.
Зараз ринок перенасичений пропозицією, заводи набрали сировини й грають на зниження ціни. Це спричинить певний дискомфорт щодо ріпаку. Якщо порти не відкриються, ріпак піде на кордони та на переробку. Це не ідеальний, але робочий варіант.
Кукурудза
Попит з боку ЄС буде, і торгівля вагонами реальна. Однак головний ризик – вал виробництва. Очікується рекордний урожай, а також плюс 3–4 млн т залишків. Якщо зберемо великий урожай, а порти стоятимуть, ринок буде перенасичений.
Старий урожай ще можна реалізувати по кордонах та переробниках, а от новий може сильно вдарити по ціні. Тому щодо кукурудзи варто заздалегідь думати про фікси на кордонах, особливо якщо потрібно продавати восени.
Соняшник
Саме насіння менше переймається закриттям портів, але олія — так. Олію можна тягнути автівками та залізничними цистернами до ЄС.
Якщо порти довго стоятимуть, переробка почне буксувати. Без портів ми не зможемо проштовхнути великі обсяги олії та шроту. А якщо переробка не зросте, соняшнику також не потрібно багато — ціну можуть просто розвалити.
Тому щодо соняшнику краще вже зараз думати про підстраховку на вересень-жовтень. Або — на склад до кращих часів.
Соя
Соя виглядає найспокійніше. Буде і внутрішній попит, і експортний напрямок до ЄС, і логістика щодо неї гнучкіша. Тому бобами реально можна гратися.
Новий урожай може трохи натиснути на ринок, але глобально соя виглядає як одна з найбільш живих культур у сценарії закритих портів.
Дві реальності зернового ринку
Підсумовуючи, ринок не помре повністю, але буде існувати у двох реальностях:
- Світовий ринок з адекватними та смачними цінами.
- Український ринок, де через неможливість логістики проштовхнути обсяги, ймовірно, виникне жорсткий дисбаланс між попитом і пропозицією, що призведе до низьких цін.
З деякими культурами (наприклад, соя, соняшник) можна буде пережити закриті порти: зловити вагони, відвантажитись і отримати гроші. З іншими — доведеться просто сидіти й чекати.
Форварди останніми днями виглядають геть інакше. Все залежить від вашої схильності до ризику.
Може бути важко, але коли аграріям було легко? Якби не закриття глибоководних портів, знайшлася б інша проблема, можливо, навіть гірша.
Найголовніше — бути готовими до найгіршого. А там, дивись, і якесь світло з’явиться в кінці тунелю…