Заступник міністра аграрної політики Польщі М. Колодзейчак підтвердив, що дані польських фермерів про те, що в їхній країні залишається «українське зерно», є неправдивими. Водночас міністр цього ж міністерства заявляє, що польські фермери «доведені до відчаю».
Тож, звідки цей дисонанс? Питання складне, але ви наполегливо хотіли почути відповідь. Щоб розібратися комплексно, йтимемо від загального (ЄС) до конкретного (наш кордон).
Шар 1 (Основа)
Фермерські протести — це європейський тренд. Дотації сільському господарству в ЄС — окрема велика тема. Зазначу, що концепція «рівня життя в ЄС» десятиліттями базувалася на мінімізації розриву в доходах між містом і селом. Саме з цією метою розроблялися програми дотацій в агросектор, що мало успіх, але поступово призвело до «звички» та слабкої адаптивності європейського фермера до змін.
Зараз протести фермерів охопили щонайменше 12 країн ЄС, від Польщі до Франції. Варто зазначити, що всередині Європи фермери також блокують один одному кордони, хоч і не з таким розмахом, як у Польщі, та з меншим порушенням закону.
Поштовхом до протестів стали два фактори:
- Частина країн почала скорочувати національні програми дотацій, що пов’язано з безпековими викликами та необхідністю переспрямування фінансування.
- Другий фактор — програма «Від ферми до виделки», яка в межах «зеленої угоди» змушує європейських фермерів дотримуватися додаткових екологічних норм, що підвищує витрати на виробництво сільськогосподарської продукції.
До чого тут Україна? Чому не тільки в Польщі, але й у Франції, Бельгії, Італії лунали заклики проти українського збіжжя? Бачу дві причини.
Перша (емоційна) — коли, на думку європейського фермера, все було добре? Коли не було України та української продукції, яку Єврокомісія спрощено дозволила завозити до Європи, щоб підтримати нашу економіку. Сільські/фермерські спільноти дуже схильні до емоційного реагування та відповідних маніпуляцій, і Європа не виняток.
Друга причина (раціональна). Мені так до кінця і не вдалося розібратися, чи це правда, але від нових екологічних нововведень, проти яких протестують європейські фермери, поки що звільнено український агроекспорт, оскільки це стосується внутрішнього ринку. На думку європейських фермерів, це робить українську агропродукцію надконкурентною. Проте, ще раз, точно розібратися з цим пунктом мені не вдалося, тому прошу доповнити тих, хто краще обізнаний.
Ну і третя причина — «брати в заручники Україну» для війни з Єврокомісією європейським фермерам просто цинічно, але з інформаційної точки зору вигідно, і вони відверто про це говорять.
Шар 2 (Бездіяльність ЄС)
Всіх хвилює питання, чому Єврокомісія нічого не робить, зокрема щодо захисту законності українського агроекспорту. Причина — вибори. У червні мають відбутися вибори до Європарламенту, де праві популістичні рухи Європи (на кшталт AFD, «Народного фронту» та інших) можуть здобути солідний результат. ЄК намагається зупинити цей тренд впровадженням жорсткішої міграційної політики та низкою інших нововведень. Сільська місцевість та європейське фермерство — це основа правопопулістичних рухів. Тому, з одного боку, ЄК не може стратегічно піти проти фермерів, а з іншого — не може покинути Україну та ввести проти нас той рівень правил, який діяв до 24 лютого.
Так само в ступорі й національні уряди країн-членів ЄС. Їхні національні політичні тренди відповідають загальноєвропейським. Тобто, тренд зростання популярності правих рухів, де разом зі звичайними правими ростуть і праві популісти чи радикали.
Виходить, національні уряди чекають рішень від Європейської комісії, Європейська комісія чекає підтримки та рішень від національних урядів. І в результаті всі дивляться один на одного й чогось чекають, чекають, поки фермерам набридне, і все якось само собою розсмокчеться.
Шар 3 (Московське втручання)
У 2022/23 роках Москва робила ставку на підрив Європи зсередини через енергоносії. Цього не сталося, але випадок (фермерські протести) подарував нову стратегію втручання. Особливо, коли «канал входу для московії» — це праві популісти, які в багатьох випадках толерують Москву.
Найкращі гібридні дії — ті, що базуються на реальній проблемі, а далі технологіями/підкупами роздмухуються емоційно, вкидаються фейки тощо. Москва намацала слабке місце і тисне на нього. Про московський слід у протестах (але не всі протести організовані виключно Москвою) говорили президент Чехії, міністри Німеччини, різні видання з посиланням на спецслужби країн.
Шар 4 (Польща та кордон)
Польські фермери поділяються на три групи:
- Перша — це відображення загальноєвропейського тренду (див. Шар 1).
- Друга частина (історична пропаганда) — просто зробити українцю зле на основі історичного польського шовінізму.
- Третя частина — прямий наслідок московських спецслужб (куплені політики, проплачена маса за злотий і так далі).
Сукупно ці три групи ми легко об’єднуємо під поняттям «польський фермер», але насправді мотиви та механізми їхнього формування різні. Для першої потрібні дії ЄК, для другої та третьої — дії правоохоронних органів. Але для цього 2-3 групи мають позбутися прикриття, яке дає наявність першої групи.
Тепер питання: Чому уряд Польщі нічого не робить?
Давайте для початку окреслимо межі. Мені теж болить, як висипають українське зерно, в мене теж проблеми з логістикою волонтерки та в рази більше пригод «на п’яту точку», але якщо дійсно хочемо розуміти ситуацію, а не гратися емоційними закидами, то треба посилатися на 4 шари, описані вище.
Чи докладав уряд Туска зусиль для розблокування? Начебто так. Кордон було розблоковано, уряд вів переговори як з перевізниками, так і з фермерами. Що сталося далі? Фермерський вибух у Німеччині, Франції, Італії та інших країнах, що знову «розбудило та легітимізувало дії польських фермерів у рамках європейської фермерської спільноти».
Уряд Туска так само сидить і відверто чекає рішень від ЄК, як і німецький чи французький. Просто в поляків з нами спільний кордон, а в тих — ні. Окремо додаємо контекст, що коаліція Туска — це збірна солянка, і виштовхни одну складову, то посиплеться все.
Слабке місце — це Селянська партія, яка є складовою уряду і від якої є міністр аграрної політики Польщі та вся відповідна вертикаль. Це той, хто «співчуває фермерам». Тому агроміністр не піде проти своєї політичної основи — виборця сільської місцевості, а Туск не може піти проти свого міністра, бо наслідком може стати розвал коаліції. Ось і причина. Тому, ще раз, усі просто чекають на рішення ЄК.
Тепер питання: Що робити Україні?
Бо все це добре, але страждаємо ми. На жаль, ми в такій позиції, що наша реакція має бути сто разів виваженою та продуманою. «Йти бити морди та силою розблоковувати» — це не варіант. Просто окреслю один нюанс.
Будь-яка фізично агресивна дія проти польського фермера буде розцінена «західним фермерством» як дія проти їхньої спільноти, бо дії польського фермера умовно «легітимізовані фермерською кризою ЄС».
Західне фермерство має вагомий політичний вплив у Європі, і нам дуже потрібно бути обережними у конфронтації з ними. Вдаримо поляка — відгукнеться нам десь у Бельгії, де ми сподіваємося отримати відсотки від заморожених активів московії. Врахуйте, що все це відбуватиметься під московським впливом спецслужб для конфронтації (десь випадково вибухне якась граната під час бійки), перекручуванням (ІПСО) і значно потужнішими вливаннями в пропаганду.
То що ж робити? Діяти обережно та виключно в правовому полі: фіксація збитків, запит до ЄК, збір юридичних фактів, підготовка позову до СОТ.
Поки що наш підхід має бути максимально прагматичним, урівноваженим із «за»/«проти». Іноді виникає ситуація, коли немає гарного рішення, а є найменш погане, і схоже, що це саме така ситуація…