В ЄС дійшли компромісу щодо лібералізації торгівлі з Україною в агропродовольчій сфері. Посли країн-членів Євросоюзу домовилися про продовження лібералізації торгівлі з Україною на умовах, що квоти й мита запроваджуватимуть з урахуванням обсягів імпорту не лише у 2022-2023 рр., а й другого півріччя 2021 року. Це компромісна угода, яка враховує позиції Франції та Польщі, які вимагали включити до розрахунків увесь 2021 рік.
Я українець і, звісно, прагну, щоб моя країна мала найкращі можливості для торгівлі. Я неодноразово писав про незаконність дій польських фермерів, зокрема блокування кордону, що є неприпустимим і для ЄС. Єврокомісія після погодження компромісу щодо “лібералізації” закликала уряд Польщі вирішити питання кордону як “неприпустимий стан”. Однак, в цьому матеріалі ми розглянемо, чому європейські фермери під час своїх протестів інколи закликали ЄС скасувати лібералізацію торгівлі з Україною, і чому Франція та Польща просили ввести квоти на основі 2021 року. Поглянемо на мотиви іншої сторони, а не тільки на мою україноцентричну позицію.
Чому важливо, що дійшли компромісу і в чому власне компроміс
Єврокомісія має два тижні, щоб продовжити процес лібералізації торгівлі з Україною, який спливає 5 червня 2024 року. Якщо протягом двох тижнів механізм не буде погоджений, то з 5 червня Україна торгуватиме з ЄС на основі нормативно-правової бази, що діяла до 24 лютого 2022 року, з відповідними митами та дозвільною процедурою. Перегляд після 5 червня буде можливий лише після остаточного формування європейських законодавчих та виконавчих органів, що відбудеться після виборів до Європарламенту, приблизно у серпні. Тому важливо досягти рішення зараз.
Франція та Польща виступають за зміну лібералізації торгівлі. Їхня умова полягає в тому, щоб для встановлення квот на українську агропродукцію бралися до розрахунку не лише 2022-2023 роки, а й 2020-2021 роки. Це значно зменшило б нашу квоту, яка підпадає під “лібералізацію”. В ЄС дійшли компромісу: до розрахунку української квоти візьмуть лише 6 місяців 2021 року, але за основу обсягу українського експорту все одно візьмуть показники 2022 та 2023 років. Якщо ми перевищимо квоту, ЄК застосує “стоп-кран”, і для України діятиме не лібералізація, а нормативно-правова база, як для інших (третіх) країн, що не є членами ЄС.
У чому суть лібералізації з ЄС
Це рішення ЄС ухвалило у 2022 році, коли українські порти були заблоковані, а європейці хотіли хоч якось підтримати можливість України заробляти валюту. По суті, це допомога від Європи у критичний момент: відкрити свої ринки та застосовувати спрощену митну та нормативно-правову базу для України, ніби для повноцінного члена ЄС. Нині ж наші порти не заблоковані, і Україна може здійснювати міжнародну торгівлю з країнами Африки та Азії. Однак Європа залишається більш логістично зручною та привабливою через свою платоспроможність.
Чому це так принципово для Франції та Польщі? Легко здогадатися. Адже для Польщі та Франції це важливі експортні статті доходів. Франція входить до п’ятірки країн, які найбільше у світі експортують пшеницю. Країни ЄС, для яких агроекспорт не є вагомою статтею доходів, виступали за продовження лібералізації в початкових межах.
Чи є проблема у французьких та інших фермерів, чи вона вигадана
Кілька цифр для розуміння. Україна у 2023/2024 маркетинговому році (станом на другу половину березня) експортувала на ринки країн Європейського Союзу близько 5 млн тонн пшениці. Загалом ЄС імпортував 7,12 млн тонн пшениці. Тобто, 70% імпорту пшениці ЄС припадає на Україну, а 30% — на всі інші країни (ймовірно, переважно це частка росії).
Для порівняння обсягів: за аналогічний період основними постачальниками пшениці на зовнішні ринки від ЄС є Франція (6,3 млн тонн), Румунія (5,2 млн тонн), Польща (2,9 млн тонн), Німеччина (2,2 млн тонн) та Литва (2,2 млн тонн). Ми поставили тільки на внутрішній ринок ЄС обсяг, еквівалентний тому, що Румунія експортувала по всьому світу та ЄС.
Порівняємо географію агроекспорту України у 2020/21 році та 2022/23. Жирним позначено країни ЄС.
Топ-10 країн, до яких Україна експортувала агропродукцію у 2020/21:
- Китай (3.5 млрд $)
- Індія (1.9 млрд $)
- Нідерланди (1.7 млрд $)
- Єгипет (1.6 млрд $)
- Туреччина (1.4 млрд $)
- Іспанія (1.17 млрд $)
- Польща (1.07 млрд $)
- Німеччина (0.8 млрд $)
- Індонезія (0.7 млрд $)
Топ-10 країн, до яких Україна експортувала агропродукцію у 2022/23:
- Румунія — 3,5 млрд $
- Туреччина — 2,9 млрд $
- Польща — 2,3 млрд $
- Китай — 2 млрд $
- Іспанія — 1,3 млрд $
- Нідерланди — 0,9 млрд $
- Угорщина — 0,8 млрд $
- Болгарія — 0,8 млрд $
- Італія — 0,7 млрд $
- Німеччина — 0,6 млрд $
Можна побачити, куди географічно сконцентрувався наш агроекспорт порівняно з 2021 роком.
Для розуміння: у 2021 році на ЄС припадало 27,7% агроекспорту з України, за результатами ж 2022 року показник зріс до 55,2%. Тільки в Польщі експорт з України зріс з 981 млн $ до 2,6 млрд $.
У певний момент накопичення зерна на внутрішньому ринку ЄС призвело до падіння цін на локальних ринках країн, що допомагають Україні з експортом, — до 40%. Якщо у вересні 2021 року тонна пшениці в тій же Польщі коштувала 1500 злотих, то вже навесні 2022 року вартість обвалилася в певний момент до 800-900 злотих.
Тому для Франції та Польщі бажання змінити певні аспекти (коли порти України вже розблоковані, і ми можемо здійснювати експорт по всій географії) є природним, бо для них проблема реально існує. З точки зору європейського фермера, ми користуємося лібералізацією, яка була прийнята для нас як виняток, оскільки ми не є повноправним членом ЄС.
Якщо ми інтегруємося в Європу, то маємо вчитися працювати з мотивами партнерів, а не агресувати на них (ще раз: це не виправдання частини поляків щодо кордону та зерна, ми говоримо про міжнародний рівень відносин і чому на всеєвропейських фермерських протестах інколи лунає “Україна”). Можна багато говорити про моральний бік, про те, що ми віддаємо навзамін, і вести полеміку про це. Але, будемо відверті, якби якась країна в рамках спрощення як допомога відбирала б наш ринок (а інколи й зловживала цим), забирала важливу статтю доходів, як би ми глобально себе вели та реагували (якщо говорити відверто)?
Протилежні інтереси, які можуть виникати ситуативно, не ігнорують, а працюють з ними. Яскравий приклад — Єврокомісія та рішення ЄК, які демонструють, як знаходяться дуже тонкі баланси на основі компромісів. Цьому ми маємо глобально вчитися.