На календарі третя декада вересня і сівба озимих на полях країни набирає обертів. Станом на 23.09 зернові під урожай наступного року опинилися у грунті на 944,5 тис. га. Для порівняння, 26.09.2023-го вони зростали на 1 млн 141 тис. га. Нинішній результат – це 18% від запланованого, загалом є намір посіяти 5 млн 187,6 тис. га – і перспектива надолужити графік є. Щоправда, прогнозні показники менші, ніж було відведено під озимі рік тому. Основна причина того, що у господарствах зволікають розпочинати кампанію – вересень у багатьох регіонах не змочив достатньо дощами спраглу від літньої посухи землю. Зливи охопили хіба що південні області. Кидати насіння у сухий грунт надто ризиковано, тож у агропідприємствах воліли дочекатися суттєвих опадів, які додатково зволожать поля. Проте роботи у будь-якому разі мають ще більше активізуватися, адже у господарствах розуміють, що осінь примхлива, не відомо як довго радуватиме теплими днями, а тягнути до білих мух – собі дорожче. Підтвердженням тому, що на ланах країни процеси підуть інтенсивніше – за тиждень зернових сільгоспвиробники посіяли понад половину від того, що було зроблено з початку кампанії. Деінде у господарствах таки вирішують кидати насіння у пересохлий грунт, сподіваючись на майбутні дощі, які зросять зерна, сходи у зиму увійдуть зміцнілими, тож у підсумку матимуть добрий врожай. Щоб його зростити у кожного з керівників агроформувань є своя тактика, але фундамент закладається вже зараз і тут важливо не помилитись. Тривожний дзвоник нинішньої посівної – зменшення прогнозованих площ під озимими, зокрема, ріпаком. На 210 тис. га порівняно з минулим роком скоротяться вони і під пшеницею. Жито, очікується, зростатиме всього на всього на 70,5 тис. га, що вдвічі (!) менше, ніж торік. Та поки, за оперативною інформацією, займає 29% від запланованого. З огляду на таку тенденцію, схоже, його бракуватиме навіть для хлібопекарських цілей. Під ячменем площі нібито планують наростити. Але поки що в активі тільки 45 тис. га. Це 7% до прогнозу. Звісно, в озимих культур потенціал урожайності вищий, ніж у ярих. Та раціональне ставлення до сільгоспробіт в Україні часто коригується війною. У багатьох прифронтових громадах ставки на озимі не робитимуть, а чекатимуть на посівну у березні-квітні. Адже невідомо, чи вдасться збирати урожай наступного року. Валерій Друженко
Джерело: propozitsiya.com