Результати п’ятирічних досліджень на озимій пшениці, озимому ячмені та ріпаку засвідчили: навіть значна неоднорідність поля не гарантує суттєвого підвищення врожайності та прибутковості при використанні технологій точного внесення азотних добрив. На одному полі врожайність може різнитися до 2,5 тонн з гектара, а потреба в азоті — перевищувати 200 кг між окремими ділянками. Проте впровадження змінної норми добрив майже не вплинуло на загальний результат.
Дослідницькі підходи та результати
Досліди проводилися на 11 комерційних господарствах, де поля розбивали на сотні маленьких квадратів. На кожному з них вносили різну кількість азоту, визначаючи оптимальну норму для окремих ділянок. Усі інші агротехнічні операції лишалися сталими. Виявилося, що середній приріст врожайності від змінної норми становив лише 0,05 т/га, а прибуток збільшувався приблизно на 10 фунтів стерлінгів з гектара. Екологічний ефект також залишився мінімальним — скорочення викидів парникових газів на тонну продукції було незначним.