Враховуючи сучасні кліматичні трансформації в усіх областях України, перед селекціонерами плодоовочевих культур постає виклик створювати та впроваджувати в агровиробництво не тільки високоврожайні генотипи культур з сукупністю важливих господарських параметрів та морфологічно-ідентифікаційних ознак, але й ті, що володіють високою адаптивністю до несприятливих факторів, обумовлених саме прискореними змінами кліматичних умов.
Разом з тим, в асортименті овочевих культур особливу, унікальну нішу займають давні місцеві сорти, які дійшли до нашого часу, занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, та підтримуються в наукових установах. До таких належить сорт огірка народної селекції Ніжинський місцевий, виведений на території, прилеглій до м. Ніжин Чернігівської області (Україна), і котрий упродовж кількох століть був зразком засолочного типу. Саме на основі цього сорту розвинулося відоме ніжинське огіркове виробництво. Збереження цього оригінального сорту та його підтримка здійснюється на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України в селі Крути Ніжинського району Чернігівської області, тобто на історичній території походження сортопопуляції.
Огірок сорту Ніжинський місцевий – типовий представник старовинних місцевих сортів плодоовочевих культур. Такі сорти з наукової та практичної точки зору є дуже цінним матеріалом, оскільки вони є формами, які не зазнали впливу (або він був мінімальним) сучасної селекції, а отже, є потенційними джерелами селекційно-значущих ознак і можуть мати велике значення для поточної селекції рослин. Тому ці форми мають бути об’єктами пошуку, накопичення і мобілізації в колекціях вихідного матеріалу з подальшим дослідженням і залученням у селекційний процес. Важливим є і пошук зразків невідомого походження, але які тривалий час культивувалися на території конкретного регіону, а тому пристосовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Це потенційні джерела цінного біохімічного складу, товарно-смакових властивостей, стійкості до абіотичних стресів, невибагливості до умов культивування тощо.
Пам’ятник ніжинському огірку розміщений у скверику поруч із корпусами Ніжинського консервного комбінату (вул. Шевченка, буд. 160), який є, власне, основним виробником відомого в Україні та за її межами продукту. Автор проєкту — місцевий художник Леонід Воробйов
Щодо огірка Ніжинського місцевого, він був і залишається еталоном серед сортів засолочного типу. Це підґрунтя колись процвітаючого виробництва в регіоні, без сумніву – один із національних брендів, знаних у світі. Звісно, слід розуміти, що у старовинних сортів є певна кількість негативних характеристик, параметри, що стали причиною їхнього занепаду, а нерідко, на жаль, – і повної втрати для наступних поколінь. Це зазвичай менша врожайність, а отже – неконкурентність у порівнянні з сучасними комерційними сортами та гібридами; незначна адаптивність при перенесенні в інші регіони для промислового виробництва; схильність до ураження расами хвороб, поширених на територіях, віддалених від аборигенного ареалу вирощування тощо. Серед властивостей огірка Ніжинського місцевого, які знижують конкурентоспроможність популяції, можна виокремити: велику кількість чоловічих квіток на рослині (спочатку – лише рясне цвітіння), плоди швидко переростають, жовтіють під дією сонця, низька їх транспортабельність через делікатну тонку шкірку, залежність виходу товарних плодів від коливань температури, вологості, невеликий вихід фракцій «корнішони» та «пікулі» та інше. У минулому столітті на території вирощування огірка Ніжинського місцевого було заведено використовувати огірки великих фракцій, так званої «водянки», до пожовтіння: у свіжому вигляді їх очищали від шкірки, усуваючи гіркоту, яка могла з’являтися за спекотної сухої погоди, ними заповнювали великі діжки безпосередньо у льохах.
Звісно, щоб продукція була конкурентоздатною сьогодні, її необхідно реалізовувати дещо дорожче, з «брендовою» надбавкою за якість і смак. З-поміж переваг, крім, безперечно, смакових і технологічних властивостей, можна відзначити здатність витримувати низькі температури на початку вегетації, у травні-червні, коли сорти іноземної селекції можуть, за нашими спостереженнями в колекційному розсаднику, навіть повністю загинути; а також стійкістю до пероноспорозу певна кількість поширених в Україні іноземних сортів вже поступаються Ніжинському місцевому, стійкість якого щорічно, з кожним відтворенням сорту, завдяки постійним цілеспрямованим доборам, збільшується.
Сорт у 2016 р. офіційно занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, з тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками і властивостями
Сорт у 2016 р. офіційно занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, з тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками і властивостями
Зараз знаходження, збереження та популяризація старовинних місцевих сортів рослин – всесвітній тренд. Цим займаються не тільки в наукових центрах, а й долучилася до цього руху низка великих об’єднань, фондів, організацій з розгалуженою мережею по всьому світу. До цього процесу, за можливості, приєднуються і науковці Дослідної станції «Маяк» ІОБ НААН. Зокрема, зусиллями науковців установи сорт занесено до каталогу «Ковчег Смаку» (Ark of Taste), який є одним із основних проєктів Міжнародної некомерційної організації Slow Food в Україні. Це свого роду Червона книга продуктів харчування, до якої входять локальні продукти і традиційні способи їх приготування, що знаходяться на межі зникнення. Проєкт «Ковчег Смаку», започаткований у 1996 році, покликаний допомогти дрібним виробництвам, яким загрожує індустріальне сільське господарство, погіршення екології та стирання смаків. Наукова комісія «Ковчега Смаку» виявляє та реєструє унікальні, але з достатнім потенціалом продукти, рослини та породи тварин. При цьому вона бере до уваги наступні критерії: неповторний смак, зв’язок з територією, традиційність виробництва, непромисловий характер виробництва, ризик зникнення. Сьогодні електронний каталог «Ковчег Смаку» вже нараховує понад тисячу продуктів харчування з десятків країн світу. Власне Слоуфуд – антиспоживацький рух, який сприяє місцевим продуктам і традиційній їжі, позиціонується і популяризується як альтернатива фаст-фуду, має на меті зберегти традиційну та регіональну гастрономічну культуру і заохочує розведення сільськогосподарських рослин, насіння та худоби, характерних для місцевої екосистеми та спрямований проти глобалізації сільськогосподарської продукції.
Також зараз в Україні розпочато роботу на державному рівні щодо визначення товарів, які мають виключно українське походження. Ніжинський місцевий огірок повністю відповідає таким критеріям, оскільки згідно з Законом України «Про правову охорону географічних зазначень» (Закон України…), «географічне зазначення – найменування місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені переважно цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території; географічне місце – будь-який географічний об’єкт з офіційно встановленими межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо»…
Дійсно трагічним для сорту можна вважати 1985 рік, коли розпочався занепад огіркового виробництва в регіоні у зв’язку з поширенням захворювання пероноспорозу (несправжньої борошнистої роси). Сорт огірка Ніжинський місцевий, а також більшість сортів, які культивували на той час, виявилися не стійкими до цього захворювання. З метою збереження сорту огірка Ніжинський місцевий проводилися дослідження та пошукова робота низкою науково-дослідних, навчальних установ в регіоні, але справді масштабна відновлювальна робота, що завершилася успіхом, проведена лише на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН.
Сорт Ніжинський місцевий середньопізній: від висівання до початку плодоношення – 48 діб, насіння дозріває через 95-110 діб. Тривалість плодоношення 32 доби. Урожайність плодів 25 т/га
Сорт Ніжинський місцевий було виключено з Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, як такий, що вже фактично втрачений в державі. Звісно, така доля сорту, без перебільшення гордості вітчизняної народної селекції, не могла задовольнити ні виробників, ані наукову спільноту. І у 2009 р. за активного сприяння тодішнього Президента НААН М. В. Зубця науковцями установи було активізовано дослідження зі збереження надбання українського народу. Хоча, до слова, і до того часу робота з популяцією в установі не припинялася жодного року. Свого часу, у період епіфітотії, значний внесок у збереження і підтримання сорту зробили Жовнер І. М., тодішній заступник директора з наукової роботи, та селекціонери Петренко М. П., Позняк О. В., згодом долучилися Птуха Н. І., Несин В. М. Щороку висівали насіння і досліджували популяцію поза тематичним планом, без замовлення чи плану, щоб зберегти цінний матеріал.
Сорт у 2016 р. офіційно занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, а підтримувачем сорту визнано Дослідну станцію «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це своєрідний документ, що підтверджує його існування як оригінального сорту, з тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними характеристиками і властивостями. На старовинні місцеві сорти майнове право інтелектуальної власності не розповсюджується, патент не видається, тому що власник цього сорту – народ України. Це була знакова подія не тільки для установи, а й, без сумніву, державного значення. Адже для практичного використання було збережено вікове надбання нашого народу. З нагоди відновлення сорту Ніжинський місцевий у Державному реєстрі в установі у 2017 році було проведено Міжнародну науковопрактичну конференцію «Огірок: досягнення і проблемні питання генетики, селекції, сортознавства, насінництва, технології вирощування і переробки плодів», присвячену цій події.
Ніжинський місцевий – сорт середньопізній: від висівання до початку плодоношення – 48 діб, насіння дозріває через 95-110 діб. Тривалість плодоношення 32 доби. Урожайність плодів 25 т/га. Стійкість проти пероноспорозу помірна – 5 балів. Смакові якості свіжих і солоних огірків високі – 5 балів. Стебла розгалужені, завдовжки 1,4-2 метри, листки середнього розміру з виїмчастими краями. Зав’язь видовжено-яйцеподібна і циліндрична зі щільним опушенням чорного кольору. Плід-зеленець видовжено-яйцеподібний, у поперечному розрізі – тригранний. Ребристість виражена добре. Бугорки середнього розміру і великі. Забарвлення плодів зелене, з поздовжніми смугами до 1/4-1/3 їх довжини. Зеленець завдовжки 11 см, у поперечному розрізі завширшки 4,4 см, індекс форми 2,5. Плоди-насінники коричневого забарвлення, сітка з вічками середніх або великих розмірів.
Досвід вирощування без застосування фунгіцидів, супутні дослідження та безперервні добори стійких генотипів сорту огірка Ніжинський місцевий підтверджують високу адаптивність популяції до абіотичних факторів навколишнього середовища, зокрема й до змін клімату в регіоні (тривалі посушливі періоди, різкі перепади нічних і денних температур тощо). Отже, старовинні місцеві сорти рослин за умови належної науково-практичної підтримки на сьогодні є затребуваними на ринку продукції та цілком конкурентоспроможними для освоєння в агроформуваннях усіх форм власності та господарювання і в приватному секторі.
О. Позняк, молодший науковий співробітник, Н. Птуха, науковий співробітник
Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України