У Дніпропетровській області соняшник тривалий час залишався основним олійним культивованим видом, з щорічними площами посіву понад 0,5 млн га. Таке монокультурне вирощування призвело до погіршення родючості ґрунтів та фітосанітарного стану угідь. Останнім часом спостерігається зменшення площ під соняшником на користь альтернативних олійних культур: озимого ріпаку, льону та гірчиці. На сьогодні площі під озимим ріпаком у регіоні досягають 110 тис. га.
Вирощування озимого ріпаку вимагає обов’язкового врахування зональних особливостей. Реалізація науково обґрунтованих агротехнічних прийомів дозволяє частково нейтралізувати негативний вплив кліматичних та ґрунтових факторів степових регіонів України.
Питання оптимальних термінів посіву, норм висіву та їх взаємодії з продуктивністю культури залишаються предметом наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених. Актуальність цієї проблеми зросла через кліматичні зміни та появу нових зимостійких гібридів.
Експериментальні роботи здійснювали у 2022–2024 рр. Метою було вивчення впливу термінів сівби та норм висіву гібриду Temtejshn (DSV, Німеччина) на розвиток рослин, їх зимостійкість і врожайність у північній частині Степової зони України.
Двофакторна схема досліду передбачала: фактор А – терміни посіву (20.08, 30.08, 10.09, 20.09), фактор В – густина висіву (0,5; 0,7; 1,0 млн нас./га).
Дослідження проводили з трьома повтореннями, розміщення ділянок – рандомізоване. Використовували стандартні агротехнічні практики степової зони, за винятком досліджуваних параметрів.
Температурний режим ґрунту – ключовий показник для визначення оптимальних термінів посіву. Встановлено, що при сівбі 20 та 30 серпня середньодобові температурні показники ґрунту коливалися в діапазоні 26-28°C, з нічним зниженням на 20-30% та денним підвищенням на 30-40%, що суттєво перевищувало оптимальні значення для проростання. Значне охолодження ґрунту відмічено при посіві 10 вересня (21-23°C). Найсприятливіші умови для проростання зафіксовані при сівбі 20 вересня (17-22°C), проте вночі температура падала до 6-12°C.
Найкращі умови вологості відзначалися для термінів посіву 10 та 20 вересня. Середній вміст доступної вологи в верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту становив 10 мм.
Зимостійкість – комплексна властивість рослин, що визначає їхню стійкість до зимових стресів.
Результати досліджень довели значний вплив термінів сівби та густоти посіву на збереження посівів. Найвищу збереженість розеток (84-87%) зафіксовано для термінів 10 та 20 вересня. При ранній сівбі (20 серпня) цей показник знижувався на 15%.
Густина посіву мала менший вплив: збільшення норми висіву на 1-2% знижувало збереженість рослин. Це пояснюється недостатнім накопиченням запасних речовин у рослин із загущених посівів, що погіршує їхню зимівлю.
Виявлено зв’язок між густотою посіву та діаметром кореневої шийки. Загущення призводить до її зменшення, що обмежує накопичення поживних речовин. Розвинута коренева система є критичною для відновлення вегетації після зимівлі. Оптимальний розвиток кореневої шийки та листя забезпечується лише за відповідної густоти стояння рослин.
Аналіз розвитку рослин показав: при посіві 20 серпня кількість листків у розетці досягала 12-14 (довжина до 67 см), що свідчило про їхнє переростання. Для термінів 10 та 20 вересня ці показники становили 6-8 листків (до 47 см), що відповідає оптимальним параметрам для успішної зимівлі. Збільшення норми висіву спричиняло зменшення розмірів листової пластини та кількості листків.
Дослідження підтвердили, що посів у вересні (10-20 числа) забезпечує статистично значуще підвищення врожайності порівняно з серпневими термінами. Максимальні показники врожайності зафіксовані при густині посіву 0,7 млн нас./га.
Маса рослин при вересневих термінах сівби становила 43-45 г, тоді як при посіві 20 серпня спостерігали переростання (70-80 г). На всіх термінах виявлено пряму залежність між зменшенням норми висіву та збільшенням маси окремих рослин. Наприклад, при посіві 10 вересня з густиною 1,0 млн нас./га середня маса становила 47,8 г, а при 0,7 млн нас./га – 56,7 г.
Критичним параметром для зимівлі є висота розташування точки росту (не більше 3 см). При ранніх термінах сівби (20 серпня) цей показник перевищував 3 см, тоді як при вересневих термінах не перевищував 1,5 см. Збільшення густоти посіву спричиняло піднесення точки росту незалежно від терміну сівби.
Ранні терміни посіву та загущені посіви призводять до надмірного витягування рослин, що знижує їхню зимостійкість та врожайність. Найвища продуктивність (3,24 т/га) досягнута при посіві 10 вересня з густиною 0,7 млн нас./га, що на 1,17 т/га перевищує показники раннього терміну.
С. Шаповал, аспірант, В. Горщар, канд. с.-г. наук, доцент
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
Источник: www.propozitsiya.com
