Незважаючи на певне зменшення площ, відведених під цукрові буряки, українська цукрова сфера продовжує зберігати позиції на міжнародній арені. Про поточний стан справ у цьому маркетинговому році та подальші перспективи сектору розповідає очільниця Національної спілки цукровиків України «Укрцукор» Яна Кавушевська.
Пані Яно, опишіть в цілому, як виглядає ситуація сьогодні на світовому ринку виробників цукру, які ключові учасники та яке місце займає в ньому Україна?
— За останні роки загальний обсяг виробленого цукру у світі варіювався в діапазоні від 176 до 181 млн тонн. Це дані USDA, і мої коментарі базуються переважно на їхніх даних. Хоча відомо про певні відмінності між даними USDA та Міжнародної організації з цукру, загальні тенденції залишаються ідентичними. Близько 80 % світового виробництва цукру припадає на цукрову тростину, і лише 20 % — на цукрові буряки.
Разом з тим, у торговельних операціях пропорції дещо інші: частка нерафінованого цукру в торгівлі складає – 60 %, а білого цукру – 40 %. Це свідчить про те, що деякі держави, наприклад, Бразилія, експортують не тільки нерафінований цукор, а й перероблений продукт.
Україна входить до десятки найбільших виробників бурякового цукру. Ми займаємо приблизно сьому позицію серед майже 110 країн, де його виготовляють. Основні гравці – це США, Німеччина, Франція, Туреччина та росія. За нами слідує, як не парадоксально, Єгипет. Ці країни формують своєрідний бурякоцукровий пояс, який, по суті, обмежений і складає лише 20 відсотків від загального обсягу світового виробництва.
Відтак, якщо говорити про головних виробників та споживачів цукру, то наприкінці маркетингового року 2024–2025 загальний світовий обсяг виробництва досягає майже 181 мільйона тонн. З цієї кількості приблизно 25 % припадає на Бразилію. Подібна картина спостерігалася і в попередніх сезонах, і, можливо, збережеться в майбутньому.
Яна Кавушевська, голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор»
Україна, з обсягом виробництва близько 1,8 млн тонн, забезпечує приблизно 1 % світового ринку цукру. Враховуючи численні розмови та натяки про те, наскільки Україна є «небезпечним» гравцем, особливо для Європейського Союзу, зіставлення з нашим незначним, а саме лише 1 % внеском у світове виробництво цукру, викликає деякі питання. Але водночас це викликає повагу до нашої сфери: незважаючи на скромні масштаби, ми демонструємо ефективність і здатність активно конкурувати на міжнародній арені.
Зауважу, що представлені дані щодо експорту поки що є прогнозними. Нагадаю, що у світі маркетинговий рік традиційно триває з 1 жовтня по 30 вересня, в той час, як в Україні – з 1 вересня по 31 серпня. Навіть за таких умов ми вже бачимо досить позитивний прогноз на поточний рік.
За оцінками аналітиків USDA, Україна мала б експортувати близько 730 тисяч тонн цукру. На даний момент фактичний обсяг становить 580 тисяч тонн. Це досить значна цифра. Можливо, ми не потрапимо до десятки найбільших експортерів за підсумками сезону, проте є всі шанси потрапити до топ-15 у світі.
Яка ситуація зі споживанням цукру всередині України? Які тренди розвитку галузі спостерігаються зараз?
— Ми бачимо, що в Україні протягом останніх п’яти років площі під цукровими буряками були більш-менш стабільними – близько 220 тисяч гектарів. У 2025-му році, в порівнянні з попереднім роком, ми зафіксували суттєве скорочення площ під буряками майже на 22 % — до 198 тисяч га. Раніше наш прогноз від Асоціації «Укрцукор» передбачав посівну площу цукрових буряків на рівні 210 тисяч гектарів цього року. Міністерство аграрної політики оперувало ще більш оптимістичними оцінками. Однак нещодавно були оприлюднені офіційні дані Держстату: під буряки фактично було засіяно 198 тисяч гектарів. Наша внутрішня аналітика в цілому підтверджує ці показники.
Лідерами за площами, відведеними під цукрові буряки, залишаються традиційні регіони: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Полтавська області. Вже у вересні–жовтні починають працювати 27 цукрових заводів. Це на два менше, ніж у минулому році. Щодо загальної кількості цукрових заводів в Україні, то наразі можна говорити про 33 підприємства, які теоретично можуть переробляти буряки. Проте, чи всі з них зможуть відновити повноцінну роботу – питання залишається відкритим. Наші європейські партнери вважають, що завод, який не працював більше двох сезонів, економічно недоцільно відновлювати.
Разом з тим, українські реалії дещо інші: ми маємо приклади, коли заводи запускалися навіть після кількох років простою. Чи трапиться це найближчим часом — покаже час. Очікується, що в цьому сезоні 27 заводів виготовлять приблизно 1,5 мільйона тонн цукру. Це на 300 тисяч тонн менше, ніж минулого сезону. Водночас цього обсягу цілком достатньо, щоб задовольнити внутрішній попит, який оцінюється на рівні близько 900 тисяч тонн.
Щодо загальної кількості цукрових заводів в Україні, то наразі можна говорити про 33 підприємства, які технічно можуть здійснювати переробку буряків
Починаючи з 2022 року, через виїзд частини населення за кордон, а також зниження купівельної спроможності, внутрішнє споживання цукру в Україні скоротилося до 900 тисяч тонн. У порівнянні з 2021 роком це зменшення становить близько 300 тисяч тонн. На даний момент ми не очікуємо значних змін і прогнозуємо, що в наступному маркетинговому сезоні рівень внутрішнього споживання залишиться приблизно на цьому ж рівні.
Навіть враховуючи поточний рівень внутрішнього споживання цукру в Україні, наша галузь має можливості для експорту – дозволити собі вивезти від 500 до 600 тисяч тонн цукру на ринки третіх країн.
У сезоні 2020–2021 років ми експортували лише 6 % від усього виробленого цукру, а наступного року – ще менше, всього 3 %. Але починаючи з 2022 року ці показники почали зростати. Це стало можливим перш за все завдяки відкритому і вигідному ринку Європейського Союзу. Ми змогли оперативно організувати поставки, і значна частина українського цукру пішла саме туди.
Проте в сезоні 2024–2025, як відомо, ЄС запровадив обмеження у вигляді квот. Це змусило українських виробників та експортерів переорієнтуватися на нові ринки. І, що важливо, це вдалося зробити. Навіть попри зменшення поставок цукру в Європу, загальний обсяг експорту залишився на високому рівні — приблизно 32 % від усього виробництва. Це такий самий показник, як і в сезоні 2022–2023.
Незважаючи на те, що Україна забезпечує лише близько 1 % світового виробництва цукру, ви зазначаєте, що наша держава залишається конкурентоспроможною на міжнародному ринку, навіть попри обмеження з боку ЄС. Який вплив Україна має на глобальний ринок цукру?
— У попередньому сезоні 2023/24 МР експорт цукру з України досяг 692 тисяч тонн, з яких 77 %, а саме майже 533 тисяч тонн, було направлено до країн Європейського Союзу. Тоді ЄС був головним напрямком для нашого експорту.
У сезоні, що добігає кінця, загальний обсяг експорту склав 580 тисяч тонн, але частка ЄС зменшилася до лише 17 %. Це стало наслідком впроваджених квот і обмежень. В свою чергу, українські виробники змогли швидко переорієнтуватися на інші ринки. Основними напрямками стали країни Близького Сходу, Африки, а також деякі несподівані регіони. Наприклад, одним із пріоритетних напрямків експорту стала Шрі-Ланка — країна, що розташована поблизу Індії, одного з найбільших виробників цукру у світі. Така географія пояснюється світовою кон’юнктурою, яка відкрила для нас нові можливості.
Варто зазначити, що вже другий рік поспіль серед основних імпортерів українського цукру є Північна Македонія. В цілому ця динаміка сектору показує, як українські виробники й експортери не тільки зберігають активність, але й успішно відкривають нові ринки. Це підтверджує здатність галузі швидко адаптуватися та переорієнтуватись: від моно-експорту на ринок ЄС до експорту на ринки третіх країн.
Сьогодні постає важливе питання: ми розуміємо, що ринок Європейського Союзу для нас має певні обмеження. Зараз ми очікуємо на рішення щодо того, якою буде квота для українського цукру. Навіть якщо вона збільшиться, як нам обіцяють, із 20 до 100 тисяч тонн, це все одно залишатиметься в рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту приєднання України до Євросоюзу. Однак такий обсяг не є достатнім для нашої галузі, яка потенційно може експортувати 500–600 тисяч тонн цукру.
У попередньому сезоні 2023/24 МР експорт цукру з України сягнув 692 тисяч тонн, з яких 77 %, а саме майже 533 тисяч тонн, було відправлено до країн Європейського Союзу
Ми усвідомлюємо власний виробничий потенціал, але разом з тим маємо чітко розуміти, на які закордонні ринки ми можемо орієнтуватися і за яких обставин туди можна виходити. Найбільш перспективним напрямком для українського цукру є ринки, які функціонують в рамках європейської бурякоцукрової моделі. Наш продукт конкурентоспроможний саме в такій парадигмі, і ми маємо переваги, які можемо там реалізувати.
Так, в минулі сезони український цукор експортувався і до Шрі-Ланки, і в низку екзотичних африканських країн. Але варто розуміти, що стратегічно орієнтуватися на подібні ринки недоцільно. Вони залежать від ситуативних факторів. Тому, якщо ми говоримо про сталий розвиток галузі, то наша стратегія має базуватись на прогнозованих і стабільних ринках, де український цукор має реальні конкурентні переваги.
Звісно, найбільш пріоритетним і бажаним для нас є ринок Євросоюзу. Він зручний з погляду логістики, адже ми можемо доставляти туди продукцію будь-яким видом транспорту. Крім того, це ринок преміум-класу як за ціною, так і за структурою попиту. Незважаючи на заяви європейських виробників про відсутність дефіциту, насправді щороку ЄС імпортує до 1,5 мільйона тонн цукру, інколи менше, інколи більше.
Окрім України на ринок ЄС також постачають цукор такі країни, як Мавританія, Колумбія, Есватіні, Велика Британія та інші. Ми, як Асоціація «Укрцукор», бачимо своє ключове завдання в тому, щоб посилити присутність українського цукру на європейському ринку. Ми активно працюємо над цим і переконуємо українських урядовців у тому, що необхідно докласти максимум зусиль, щоб забезпечити збільшення частки України в загальному обсязі імпорту цукру до ЄС.
Другим пріоритетним напрямком для нас є країни ЦЄВТ (Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю) – це держави Північних Балкан, які розташовані в Європі, але не є членами Європейського Союзу. До них відносяться Албанія, Північна Македонія, Чорногорія, Молдова, Боснія і Герцеговина, Сербія, а також Косово. Ми вже бачимо позитивний приклад співпраці з Північною Македонією, з якою діє угода про безмитну торгівлю. Український цукор туди активно експортується, і це вигідно як нам, так і місцевим споживачам. Така модель співпраці працює ефективно та демонструє хороший потенціал.
В цілому, ми оцінюємо потенціал експорту цукру до країн ЦЄВТ на рівні близько 500 тисяч тонн. Це також багатообіцяючий ринок для України.
Які ще регіони світу можна вважати перспективними чи стратегічно важливими для експорту українського цукру?
— Якщо говорити про інші напрямки, стратегічні для українського цукру, то можу з упевненістю назвати країни Близького Сходу та країни Північної Африки, куди ми можемо зручно дістатися Чорним морем. Тому ми бачимо в списку експортних напрямків Ліван, Ізраїль, Йорданію та Сирію.
Туреччина опинилася серед лідерів за обсягами закупівлі українського цукру, і часто можна почути питання від тих, хто більш-менш розуміється на ситуації на турецькому ринку: як так сталося, що країна з високим захисним митом на імпорт цукру цього сезону активно закуповує український продукт? Найбільш ймовірне пояснення полягає в тому, що Туреччина виконувала роль транзитного хабу: український цукор надходив туди, а далі відправлявся до таких країн, як Сирія та Ірак. Саме тому значна частина експорту йшла через Туреччину в напрямку Близького Сходу, де Сирія та Ірак залишаються для нас важливими і пріоритетними ринками.
Інші імпортери українського цукру, країни Африки та Азії, з’являються ситуативно. Наскільки ці напрямки можуть стати стабільними для нашого експорту – складне питання. Наприклад, доставка цукру до Ліберії через Чорне море є досить складною та дорогою. В той же час Бразилія може відправляти великі суднові партії цукру безпосередньо через океан. Тому все залежить від цінової кон’юнктури.
Що стосується ринків країн Середньої Азії, то, на жаль, повернення України на ці ринки наразі виглядає малоймовірним. До 2014 року, а особливо до 2022-го, практично половина українського цукру експортувалася саме в Узбекистан, Таджикистан та інші країни регіону. Сьогодні через подорожчання та ускладнення логістики, цей напрямок практично закритий. Хоча нещодавно з’явилась новина, що вперше з 2019 року в Узбекистан буде відправлена партія українського цукру, аналітики одразу зазначають: це, ймовірно, ситуативна поставка. У довгостроковій перспективі експерти сумніваються в можливості повноцінного відновлення експорту до Середньої Азії.
Який розвиток цукрової галузі ви можете прогнозувати у найближчій перспективі? Що буде з українським цукром в контексті виробництва, експорту та формування цін на міжнародному ринку?
— Очікується виробництво на рівні 189 мільйонів тонн. Фактично, це досить високий показник, у порівнянні з минулим роком, адже зростання складає майже 5 %, незважаючи на те, що деякі країни прогнозують скорочення виробництва цукру. З іншого боку, Індія, наприклад, планує суттєво наростити обсяги виробництва цього продукту. А загальна думка аналітиків полягає в тому, що 2025–26 МР буде роком профіциту. І хоча світові запаси перебувають зараз на 9-річному мінімумі, все одно профіцит досить відчутний.
Лідерами за площами під цукровими буряками залишаються традиційні регіони: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та Полтавська області
Коли починаєш говорити про ці цифри з фермерами, які вирощують цукрові буряки, вони починають замислюватись, чи потрібна у сівозміні ця культура. Тому поспішаю пояснити, що ситуація з українським цукром досить унікальна. Через особливе географічне положення, у нас є цукор тоді, коли він саме потрібен ринкам з дефіцитом, до яких ми можемо його доставити, в той час, коли у конкурентів цукру ще немає.
Світові біржові тренди свідчать, що ринок цукру стискається і може розвиватися в двох напрямах: або стрімке зростання цін, або їхнє різке падіння. Проте більшість аналітиків схиляються до думки, що ціна на білий цукор у першому кварталі 2026 року, ймовірно, зростатиме, причому зростання ціни може початися вже у грудні цього року.
Зараз на ринку з’являються непередбачувані покупці, які оголошують тендери на закупівлю цукру. Наприклад, Пакистан – країна, яка є великим виробником цукру і зазвичай виробляє достатньо цього продукту для власних потреб, цього року активно шукає додаткові обсяги білого цукру на зовнішньому ринку.
Також варто врахувати й деякі інші, можливо навіть, політичні нюанси. Наприклад, Азербайджан, який раніше купував цукор у росії, зараз вийшов з тендером на міжнародний ринок та шукає близько 85 тисяч тонн цукру.
Ситуація на ринку цукру поки що досить невизначена. Проте я сподіваюся, що вона розвиватиметься у сприятливому для нас напрямку.
Якщо підсумувати прогнози щодо майбутнього цукрової галузі у світі, варто зазначити, що незважаючи на поширену думку про шкідливість цукру та запровадження місцевих податків на його споживання, глобальна тенденція все ж позитивна. Останній звіт Міжнародної організації економічного розвитку свідчить про те, що все ж таки споживання цукру зростатиме і досягне 202 млн тонн у 2034 році. Це пов’язано зі збільшенням кількості населення. Основними рушіями зростання світового споживання цукру будуть країни Азії і Африки. Наприклад, в Африці прогнозують споживання близько 15,6 кг на людину на рік, в Азії — близько 21,2 кг. Для порівняння, в Україні цей показник наразі становить 27,5 кг, що майже вдвічі більше за прогнозований рівень споживання в Африці через 10 років. На сьогодні, наприклад, Китай споживає близько 10 кг цукру на душу населення, що значно менше, ніж в Україні.
Отже, в Україні споживання цукру також має перспективу для зростання, а це свідчить про подальший розвиток галузі. В інших регіонах попит на цукор залишатиметься помірним, але стабільним – жодних кардинальних падінь споживання не прогнозується. Сподіваємося, що до 2034 року Україна стане членом Європейського Союзу, і ринок українського цукру буде інтегрований у європейський. Завдяки впровадженню сучасних європейських технологій, наша цукрова галузь зможе залишатися конкурентною та ефективною.
Біографічна довідка
Яна Кавушевська, голова Національної асоціації цукровиків України
Освіта
Закінчила філологічний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціалізація — слов’янські мови та літератури та Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, спеціалізація — міжнародна економіка.
Навчалась у Міжнародному інституті менеджменту (МІМ Київ) та Українській академії корпоративного управління (UCGA).
У 2005 р. захистила дисертацію та отримала звання кандидата філологічних наук.
Кар’єра
До приходу у компанію «Астарта-Київ», працювала у дипломатичних і наукових установах, туристичному бізнесі.
З 2007 р. — помічник генерального директора-прессекретар агропромхолдингу «Астарта-Київ».
2012–2015 рр. — директор із корпоративних комунікацій агропромхолдингу
«Астарта-Київ».
Із червня 2015 р. — керівник соціальних програм та комунікацій у компанії «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО».
2016-березень 2024 рр. — директор департаменту земельних питань та комунікацій компанії «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО».
Березень 2024 р. — призначена в.о. голови правління Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор».
1 листопада 2024 р. обрана головою Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор».
Юлія Наружна, [email protected]
