Трав’яниста культура, яка заслуговує на увагу через свою унікальність – це чуфа (Cyperus esculentus L.), відома також як земляний мигдаль, тигровий горіх, солодкий корінь або сить. Світові назви різняться, але всі вони вказують на солодкі бульбочки багаті біоактивними сполуками та поживними компонентами.
Вважається, що походження цієї рослини пов’язане з Північною Африкою (територія Білого Нілу). У сприятливих умовах вона трапляється як бур’ян на вологих піщаних ґрунтах Південної Європи, Малої Азії, арабських регіонів та обох частин африканського континенту. З XIX сторіччя її почали вирощувати у Південній Америці та США, де вона використовується як кормова культура. На сьогодні основним експортером залишається Іспанія завдяки механізованим технологіям обробітку.
Кущі досягають 50–80 см у висоту (залежно від ґрунту), мають вузьке жорстке листя, зібране у пучки. Коренева система інтенсивно розгалужена, з численними тонкими відростками, на яких формується до тисячі дрібних видовжених бульбочок (до 3 см завдовжки). Їхній колір варіюється від світло-коричневого до темного з рожевими чи жовтуватими нюансами. Поверхня має характерні поперечні борозенки. М’якоть біла, хрустка, із солодкуватим присмаком.
Короткі тригранні стебла, що ростуть із бульб, вкриті жорсткими лінійними листками шириною 3–10 мм.
Суцвіття непоказні, дрібні, запилюються вітром. У помірному кліматі рослина формує бульби, але квітіння відсутнє.
Чуфа адаптується до різних типів ґрунтів, проте максимальну врожайність демонструє на родючих пухких субстратах. Віддає перевагу сонячним ділянкам із помірним зволоженням – надлишок води погіршує ріст
Бульбочки містять 15–36% олії, що включає 18% насичених (переважно пальмітинову та стеаринову) і 82% ненасичених (олеїнову, ліноленову) кислот. Також у складі присутні крохмаль (20–35%), цукри (12–28%), білок (5–9%), клітковина (до 24%), ферменти, вітаміни А, С, Е та мінерали (магній, кальцій, залізо, фосфор). Вітамін С покращує засвоєння заліза, виконуючи роль антиоксиданту, корисного для профілактики серцево-судинних захворювань і онкології.
Дослідження нігерійських вчених виявили у складі гідроксибензойні кислоти та флавоноїди. Олію застосовують у кулінарії, медицині, парфумерії та як мастило для точних механізмів. Її смакові характеристики аналогічні оливковій.
У бульбах ідентифіковано 17 амінокислот, включаючи незамінні: ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін тощо. Найвищий вміст спостерігається у глутаміновій кислоті, аспарагіновій кислоті, аргініні та серині.
Історичні свідчення підтверджують вживання бульб здавна: археологи знаходили їх у єгипетських гробницях у глиняних посудинах. У Месопотамії культивування чуфи відоме ще в античні часи, а перські джерела згадують про її дезінфікуючі властивості.
Напій із бульб («молоко чуфи») славиться діуретичним, енергетичним та захисним впливом на печінку і нирки. Він містить фосфор, калій, вітаміни С, Е, вуглеводи та білки. З макухи отримують цукор, крохмаль, спирт, а оброблені бульби вживають сирими, смаженими або використовують для приготовлення десертів, напоїв (іспанська «орчата», нігерійська «кунна») та кондитерських виробів. За смаком чуфа конкурує з мигдалем і арахісом.
Декоративність листя дозволяє використовувати рослину у ландшафтному дизайні для оформлення клумб.
В Україні чуфа відома з XVIII століття, але масового поширення не набула. Активні дослідження розпочалися у 1930-х роках. Сьогодні її вирощують у Кіровоградській, Полтавській, Запорізькій та інших областях.
У 2024 р. Інститут олійних культур НААН провів посів 8 колекційних зразків. Через відсутність сходів зразка Фараон було проаналізовано лише 6 екземплярів. Несприятлива погода вплинула на урожайність: кількість бульб виявилася нижчою від очікуваної.
Розміри бульб у зразків: Кочевник – 168,2×156,4 мм, Бурштин – 167,6×97,8 мм, Харківський – 165,0×85,8 мм. Маса 1000 насінин коливалася від 329,5 г (Сур 1/89) до 661,21 г (Кочевник). Цей зразок виділявся округлими бульбами, агресивним розростанням кущів та грубим листям із зазублинами.
Науковці продовжують дослідження морфологічних і агрономічних особливостей культури.
Т. Махова, кандидат с.-г. наук, К. Ведмедева, кандидат біол. наук, О. Якубенко
Інститут олійних культур НААН України
Источник: www.propozitsiya.com
