Щороку багато садівників стикаються з одною і тією ж проблемою: біля деяких плодових дерев до кінця літнього сезону з’являється густа поросль. Відразу ж виникає багато запитань: як із цим бути — безжально позбутися чи все ж таки залишити? Чи приносять ці нові пагони користь, чи тільки шкоду?
Ви посадили вишню, а через кілька років із подивом виявляєте біля її стовбура справжнісінький кущ. Тонкі гілочки з вишневим листям завзято пробиваються просто від кореня, а часом — і на доволі значній відстані від нього. Це і є та сама коренева поросль, на утворення якої здатні багато різновидів дерев та кущів.
Що являє собою коренева поросль
Щоб глибше зрозуміти природу цього явища, згадаймо базові знання з ботаніки. Кожна рослина складається з надземної частини (стовбура) і підземної (кореневої системи). Корінь виконує одразу кілька життєво важливих функцій: він міцно закріплює рослину в ґрунті, підтримуючи її вертикальне положення, постачає з ґрунту розчинені поживні речовини та воду, слугує для накопичення поживних запасів, а також використовується для вегетативного розмноження.
Окрім основного кореня, існують бічні, які розгалужуються під землею. Саме на них — найчастіше на горизонтальних, розташованих близько до поверхні ґрунту — формуються придаткові бруньки. З цих бруньок і розвивається коренева поросль — нові пагони, що пробиваються на поверхню.
Згодом ці небажані “гості” часто стають справжнім викликом для багатьох садівників.
Причини утворення кореневої порослі
Поява таких пагонів повинна одразу викликати настороженість, адже це прямий сигнал про певну проблему, з якою зіткнулося дерево. Причин може бути декілька:
Під час обробки пристовбурного кола ви випадково пошкодили коріння. На місці рани з тих самих придаткових бруньок миттєво починає розвиватися новий пагін. Щоб уникнути цього, обробку ґрунту під деревами з поверхневою кореневою системою краще замінити мульчуванням.
Механічне пошкодження самого дерева: зламані гілки, пошкоджена кора або будь-які інші травми.
Важливо знати! Сучасні дослідження у галузі садівництва доводять, що більшість невеликих зрізів і пошкоджень не потребують обробки — дерево має власний ефективний механізм ізоляції травмованих ділянок. Обробляти варто лише дуже значні рани, використовуючи для цього сучасні “дихаючі” садові засоби (наприклад, з додаванням фунгіцидів). При цьому слід відмовитися від застарілої садовой замазки на основі нафтопродуктів, яка перешкоджає природному загоєнню дерева. І в жодному разі не обмотуйте пошкоджені ділянки плівкою — вона створює парниковий ефект, в умовах якого швидко розвиваються грибки та процеси гниття.
Дерево було посаджене занадто високо. Через це, наприклад, під час поливу сильним струменем води оголюється коренева система. У такому випадку просто додайте шар ґрунту, щоб прикрити відкриті ділянки коренів.
Несумісність прищепи та підщепи. Якщо після процедури щеплення компоненти погано прижилися один до одного, у місці з’єднання утворюється потовщення, дерево повільно розвивається, але передчасно починає плодоносити. Цей дискомфорт стимулює утворення порослі.
Переваги та недоліки кореневої порослі
Це явище має як свої позитивні сторони, так і суттєві мінуси.
Головний недолік: молоді пагони, живлячись від кореневої системи материнської рослини, витягують з неї життєві соки. Вони діють подібно до паразитів, що значно послаблює дерево і може навіть призвести до його загибелі. Таку поросль необхідно безжально видаляти — причому вирізати її потрібно біля самої основи, попередньо розкопавши ґрунт, а не просто зрізати на рівні поверхні. Якщо обмежитися зрізанням біля землі, на місці зрізу активізується ще більше бруньок, і замість одного пагона ви отримаєте цілий густий кущ.
Існують і позитивні аспекти.
Якщо ваше дерево є кореневласним (тобто не щепленим, а вирощеним на власних коренях), то молоді саджанці, що з’явилися з порослі, будуть мати абсолютно такі самі характеристики, як і материнська рослина. Вони набагато легше переносять несприятливі погодні умови та відрізняються надзвичайною стійкістю. Це простий і економічний спосіб розмноження — без необхідності щеплення та зайвих витрат. Ба більше, після суворої зими, якщо дерево загинуло, його можна легко “замінити” таким пагоном, і він почне плодоносити швидше, ніж новий саджанець.
Однак варто пам’ятати: хоча у старих українських садах досі ростуть численні кореневласні вишні та сливи, які здавна передавалися від сусідів через поросль, переважна більшість сучасних сортів (особливо яблунь, груш чи абрикосів) є щепленими. Їхня коренева поросль завжди походить від дикої підщепи, тому з неї виросте лише дичка з дрібними та несмачними плодами.
Які культури найчастіше утворюють поросль?
Найбільш схильними до утворення кореневої порослі є кісточкові дерева (вишні та сливи), а також малина та деякі декоративні чагарники, наприклад, бузок. Якщо малина є повністю кореневласною культурою, і її поросль є безкоштовним посадковим матеріалом, то з плодовими деревами та сортовим бузком варто бути уважними і завжди перевіряти, чи не були вони щеплені на дику рослину.
Отже, видаляти чи залишати?
Рішення залежить виключно від двох чинників: походження вашої рослини та ваших садівничих цілей.
Видаляйте без вагань, якщо поросль з’явилася біля щепленого дерева (яблуні, груші, сучасних сортів абрикосів тощо), або якщо нові саджанці вам просто не потрібні, адже вони виснажують материнську рослину. Робіть це правильно: відкопайте ґрунт і зріжте пагін біля самої основи кореня.
Залишайте, якщо дерево чи кущ є кореневласним (наприклад, малина або старі сорти вишні), і ви прагнете безкоштовно та швидко розмножити улюблену рослину. У такому випадку дайте пагону трохи підрости, а потім акуратно відокремте його на нове місце.
Як пересадити поросль
Поросль сливи та вишні
Найбільше кореневої порослі утворюють кісточкові дерева, особливо сливи та вишні. Якщо ви переконані, що маєте справу з кореневласним сортом, поросль можна використовувати для розмноження восени або навесні.
Найкраще підійдуть 2-3-річні саджанці, які ростуть на відстані метра від стовбура. Садити такий пагін краще на ту саму глибину, на якій він розвивався біля материнського дерева. Будь-яке заглиблення у вологому або важкому ґрунті є небезпечним: кора почне підгнивати, розвиток рослини сповільниться і з часом вона може просто загинути.
У таких пагонів, що звикли отримувати живлення від материнського кореня, власна коренева система розвинена дуже слабко. Допоможе ефективний метод: пізньою весною перерубайте корінь саджанця гострою лопатою і залиште його “доглядати” на тому ж місці. Влітку, залишившись без материнського “підживлення”, він почне активно розбудовувати власні корені. І вже до осені ви отримаєте міцний саджанець, повністю готовий до пересадки.
Але будьте уважні: якщо ви помітили, що поросль під вашою сортовою сливою має дрібне листя або гострі колючки — це явна ознака того, що дерево було щеплене на дику аличу або терен (для яких колючки є природною рисою). Не варто плекати марні надії: ці ознаки з часом не зникнуть, і сортовим деревом такий пагін ніколи не стане. Його можна використати хіба що як нову основу для майбутнього щеплення якісної гілочки.
Коренева поросль бузку
Кореневу поросль використовують для розмноження не тільки плодових культур, але й декоративних чагарників.
Тут діє те саме правило: якщо ваш розкішний сортовий чи махровий бузок був щеплений на сіянці дикого бузку (або, як це практикували раніше, на бирючину), то з викопаного пагона виросте звичайнісінький “дворовий” блідо-бузковий кущик, тому таку поросль слід регулярно видаляти.
Сортові характеристики збережуться і передадуться через відростки лише в тому випадку, якщо рослина є кореневласною (наприклад, розмножена сучасним методом мікроклонування). Якщо це ваш випадок, садити бузок найкраще ранньою весною, щойно ґрунт прогріється. Гострою лопатою обережно відокремте саджанець від материнського кореня і негайно перенесіть на нове місце. Догляд: рясний полив та розпушування ґрунту.
Щоб рослина прижилася найлегше, обирайте невеликі кущі. Відразу під час посадки розпочинайте формування, підрізаючи зайві гілочки.
Коренева поросль малини
А от з малиною все просто, адже вона є кореневласною культурою, яку не щеплюють. Тому використання порослі — це основний, правильний і найефективніший метод розмноження як звичайних, так і ремонтантних сортів. Садити її можна як навесні, так і восени.
До середини весни висота малинових кущів сягає 10-15 см — це найкращий матеріал для пересадки. Саджанець слід викопувати із земляною грудкою, дбайливо оберігаючи корінці. Після цього потрібно негайно посадити його на нове місце і щедро полити.
При пересадці у травні процедура аналогічна, проте кущики обов’язково треба вкоротити до 10-20 см. Якщо цього не зробити, вже в рік посадки можуть з’явитися плоди, але рослина не встигне сформувати міцні пагони заміщення.
Осінню посадку проводять у другій половині вересня, аби молоді кущики встигли надійно вкоренитися до настання заморозків. Для цього обирають поросль із густою мичкуватою кореневою системою і обрізають її до висоти 20-25 см. Подальші дії — такі самі, як і під час весняної посадки.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Як ви дієте з «небажаними гостями» у вашому саду: знищуєте чи даєте шанс?
Вже проголосувало 0 осіб. Долучайтесь до обговорення.
✂️ Видаляю без жалю 🌱 Завжди даю шанс 🧐 Залежить від сорту
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар
📊 Карта думок
✂️ Видаляю без жалю 0% 🌱 Завжди даю шанс 0% 🧐 Залежить від сорту 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!