Ооспороз провокує різке погіршення або повну відсутність проростання насіннєвих клубнів картоплі. Це захворювання поширене переважно в північних регіонах України.
Хвороба вражає клубні та основу стебел, а її симптоми на бульбах зазвичай проявляються під час зимового зберігання. Протягом перших 3–4 місяців зберігання інфекція залишається непомітною, хоча початкове зараження відбувається ще на полі на етапі формування клубнів. Найвиразніші прояви захворювання спостерігаються наприкінці терміну зберігання. На поверхні уражених бульб утворюються темно-бурі горбки, через що хворобу також називають «горбкуватою паршою». Горбки діаметром 1–4 мм згодом перетворюються на закриті пустули з вдавленими краями та опуклим центром, що нагадує симптоми віспи. Іноді горбки зливаються між собою. Початкові ознаки захворювання схожі на звичайну паршу. При зволоженні пустули набувають темно-коричневого відтінку з сіро-фіолетовою серединою.
Форма й розмір пустул, а також ступінь деформації навколишніх тканин залежать від сортової стійкості. Вирізняють п’ять типів проявів ооспорозу:
- перший — дрібні пласкі пустули (0,5–1,0 мм у діаметрі);
- другий — крупні опуклі пустули (3–4 мм) із піднятим центром та заглибленими краями;
- третій — нерівні вдавлені плями, що надають поверхні клубнів м’ятий вигляд;
- четвертий — глибокі круглі заглиблення (ямчаста форма), які іноді з’єднуються у великі плями;
- п’ятий — інтенсивне ураження бруньок без утворення видимих пустул або плям.
На окремих сортах хвороба проявляється як чорні плями («чорна шкіра»), які поширюються на бруньки, спричиняючи їх відмирання та втрату схожості клубнів.
Типи проявів не завжди чітко розрізняються: на одній бульбі можуть співіснувати різні форми ураження. Найчастіше поверхня покривається темними округлими пустулами діаметром 3–5 мм, розташованими поодиноко або групами по 3–5 штук.
Ооспороз, або горбкувата парша картоплі
Внаслідок використання інфікованих бульб для посадки схожість картоплі може впасти до 30–45% і нижче
Після злиття пустул утворюються великі вдавлені ділянки, схожі на фітофтороз. Однак на відміну від останнього, при ооспорозі під плямами не відбувається гниіння тканин. Цілісність шкірки над пустулами дозволяє відрізнити хворобу від інших видів парші. При підвищеній вологості в сховищі на поверхні клубнів може з’явитися сірувато-білий наліт конідіального спороношення, яке сприяє повторному зараженню. Гриб найчастіше інфікує бруньки, що призводить до їх відмирання або утворення слабких паростків. При низьких температурах зберігання може розвиватися ямчаста форма хвороби з округлими заглибленнями діаметром 4–12 мм.
Мікроскопічне дослідження пустул виявляє три-п’ять шарів коркової тканини на поверхні, під якими розташовані шари темно-бурої паренхіми з деформованими клітинами, наповненими грибницею. Грибниця також присутня під перидермою в здоровій паренхімі. Під дією хвороби тканини лущаться, а шкірка стає морщинистою. При поєднанні зі сріблястою паршою поверхня клубнів темніє й інтенсивно лущиться.
Збудник хвороби — гриб Oospora pustulans Owen et Wakef., який розмножується конідіями. У сухих умовах гіфи гриба розпадаються на оїдії, що слугують додатковим джерелом інфекції. Окрім клубнів, патоген вражає корені, столони та нижні частини стебел, утворюючи на них бурі тріщинуваті плями. Уражені тканини містять чорні склероції розміром від 49 мкм до 1 мм.
Джерела інфекції — інфіковані клубні, залишки рослин і ґрунт, де патоген зберігається у вигляді грибниці та склероціїв. Монокультура сприяє накопиченню інфекції в грунті.
Зараження відбувається в ґрунті або під час зберігання. Гриб проникає в клубні через пошкодження шкірки, паршані виразки або бруньки. Іноді інфекція переноситься через столони, залишаючись прихованою тривалий час.
У сховищах конідії з інфікованих клубнів проростають у гіфи та заражають сусідні здорові бульби. При вологості понад 85% і температурі 3–11 °С на уражених ділянках активізується спороношення. За 17–22 °С конідії проростають, проникаючи в тканини.
Ооспороз найактивніше розвивається за температури 4 °С та вологості близько 100%
Максимальна активність патогена спостерігається за 4 °С і 100% вологості. При 25 °С і вище розвиток пригнічується. Конідії зберігають життєздатність протягом години за 60 °С.
Польове зараження відбувається через інфікований ґрунт або посадковий матеріал. Конідії, що розвиваються на поверхні уражених клубнів, поширюються на корені, столони та стебла. Під час вегетації спори разом із ґрунтом прилипають до молодих клубнів, інфікуючи їх перед зберіганням.
Гриб активізується у слабокислому ґрунті (рН 6,2–6,8). На легких ґрунтах за низьких температур і високої вологості інфекція посилюється. Ранній збір урожаю підвищує ризик ураження недостиглих клубнів, які інтенсивно покриваються пустулами до кінця зберігання. Пізній збір зрілих клубнів із щільною шкіркою зменшує вразливість. Погана вентиляція, висока вологість у сховищах, переохолодження чи забруднення повітря газами сприяють розвитку хвороби.
Шкода виражається у втраті схожості, відмиранні паростків, зниженні кількості стебел і продуктивності рослин. Уражені клубні мають менший вміст крохмалю, білка, вітаміну С, але більше моноцукрів. Такі бульби частіше уражаються іншими хворобами та шкідниками.
Використання хворих бульб для посадки знижує врожайність: за слабкого ураження — до 26 т/га, середнього — 22 т/га, сильного — 17,9 т/га проти 27,1 т/га у здорового матеріалу.
Профілактика та боротьба: Ефективний метод — сівозміна з поверненням картоплі на поле через 3–4 роки. Кращі попередники — озимі, бобово-злакові суміші, сидерати (люпин, жито), які пригнічують патоген. На присадибних ділянках навіть дворічний перерв зменшує інфекцію у 3–4 рази.
Для посадки обирають здорові клубні, ретельно перебираючи насіння після зберігання. Відходи знищують розчинами мідного купоросу або хлорату магнію. Тару та місця зберігання дезінфікують.
Перед посадкою проводять протруювання насіння препаратами на основі іпродиону, манкоцебу, флудіоксонілу або їх комбінацій. До робочих розчинів додають мікроелементи (марганець, цинк, борну кислоту), що підвищують стійкість.
Внесення збалансованих добрив, особливо калію та магнію, зменшує активність патогена. Магній пригнічує розвиток гриба, калій посилює імунітет рослин.
Перед збиранням на насіннєвих ділянках проводять десикацію ботви препаратом Реглон Супер для запобігання передачі інфекції. Збір проводять у суху погоду за температури 5–7 °С. Просушування та озеленення клубнів підвищують їх стійкість.
Перед закладкою на зберігання насіннєвий матеріал обробляють фунгіцидами (іпродион, флудіоксоніл). Підтримання оптимальних умов у сховищах (температура, вентиляція) запобігає розвитку хвороби.
І. Марков, канд. біол.. наук
Источник: www.propozitsiya.com
