Застосування сидеральних технологій дозволяє не лише успішно протистояти деградації ґрунтів, а й природньо збільшувати їхню родючість. Зокрема, редька олійна у ролі сидерату демонструє ефективність у пригніченні бур’янів, оздоровленні та покращенні структури грунтового покриву.
Комплексні дослідження цієї культури в різних кліматичних зонах виявили ключові переваги: адаптивність до типів ґрунтів та місця в сівозміні; інтенсивний приріст біомаси; активне формування кореневої системи; гнучкість щодо змін у термінах посіву; здатність до конкуренції зі спонтанною рослинністю. Важливою характеристикою є реакція на мінеральні підживлення, можливість сумісного використання у кормових сумішах та позитивний вплив на санітарний стан ґрунту. Додатково, культура виконує функцію медоносу, а при запашкуванні слугує потужним стимулятором відновлення виснажених ґрунтів, замінюючи органічні добрива.
Особливу увагу варто приділяти біолого-технологічним аспектам використання редьки олійної для створення оптимальних моделей сидерації.
Динаміка накопичення та розкладання сидеральної маси має специфічні характеристики. Культура відрізняється швидким розвитком: за 25–40 діб формує значний обсяг листя та коренів, що робить її придатною для посушливих регіонів і ранніх термінів сівби. Надземна частина, багата на азот із вузьким співвідношенням C:N, швидко мінералізується, забезпечуючи наступні культури доступними поживними речовинами. На противагу, потовщені корені розкладаються повільно, поступово звільняючи елементи живлення протягом вегетації.
Додатково, заделка зеленої маси сприяє зниженню кислотності ґрунту через лужну реакцію клітинного соку, аналогічно до ефекту від вапнування (рис. 1, 2).
Кореневий дренаж як ключова перевага редьки олійної. Потужна стрижнева коренева система, здатна проникати у глибокі шари, забезпечує культурі назву «біологічного плуга» (рис. 3). Ця властивість особливо актуальна при мінімальній або нульовій обробці ґрунту. Корені мобілізують важкодоступні форми фосфору, калію, кальцію та сірки, доступні для наступних культур у сівозміні. Діаметр кореневої шийки (2–2,5 см) перевищує аналогічний показник гірчиці, що забезпечує глибше проникнення навіть у щільні ґрунти. Таке розпушування поліпшує дренаж, сприяючи швидшому просушуванню ґрунту навесні та своєчасному проведенню польових робіт.
Системний вплив на ґрунтові характеристики. Використання редьки олійної стимулює накопичення органіки, покращує баланс поживних елементів та водно-фізичні властивості ґрунтів. Дослідження показують зменшення щільності орного шару на 22%, загальної пористості — на 15%, що супроводжується зниженням капілярного підйому вологи. Основним недоліком сидерації є ризик пересихання ґрунту, особливо при запізнілій заделанні маси перед посівом озимих. Для мінімізації цього ефекту рекомендується заорювати сидерат за 25–30 діб до сівби основної культури, а для ярих культур — пізньої осені або ранньої весни, коли вологість ґрунту відновлюється.
Технологія вирощування, розроблена Спілкою органічного землеробства, враховує складність використання культури в післяжнивний період (липень-серпень), коли в Україні спостерігається максимальний дефіцит вологи. Для збереження вологи рекомендується після збирання попередника провести поверхневий обробіток ґрунту (дискування, боронування, коткування), що руйнує капіляри та зменшує випаровування. Ефективним доповненням є використання роси, яка може накопичувати до 40 мм за рік. Для максимізації конденсації необхідно підтримувати шорстку поверхню ґрунту та уникати сильних вітрів під час формування роси.
Оптимальна технологія включає внесення азотних добрив (30–60 кг/га), висів якісного протруєного насіння та загортання маси на глибину 15–30 см. Такий підхід сприяє збереженню залишкової вологи, активізації мікробіологічних процесів та швидким сходам. Густий травостій створює умови для конденсації, захищаючи рослини від посухи. Навіть слабкі опади (3–5 мм) стають корисними, а більш інтенсивні дощі (від 10 мм) забезпечують зволоження кореневмісного шару.
Найвищу концентрацію азоту спостерігають у фазі бутонізації, тому заделка маси рекомендується до початку цвітіння. Високу врожайність (понад 200 ц/га) ускладнює якість заорювання, що вимагає попереднього підв’ялювання маси дисковими знаряддями. Для менших обсягів біомаси достатньо прямого запашкування. Альтернативним методом є коткування травостою з подальшою оранкою. Листостеблова маса також використовується для приготування компостів із соломою, де виконує роль каталізатора мікробіологічних процесів.
Редька олійна становить ефективну альтернативу традиційним органічним добривам, інтегруючись у різні системи удобрення. Її використання відповідає принципам органічного землеробства та забезпечує стабільність агроекосистем.
Я. Цицюра, канд. с.-г. наук, доцент,
Вінницький національний аграрний університет
Т. Цицюра, канд. с.-г. наук, старш. наук. співробітник,
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААНУ
Журнал «Пропозиція», № 10, 2019 р.
Источник: www.propozitsiya.com
