Використання методів сидерації дозволяє не тільки ефективно боротися з виснаженням ґрунту, але й природним чином підвищувати родючість ґрунту. Зокрема, редька олійна як сидерат може впоратися з бур'янами, покращити стан ґрунту та покращити його якість.
Багатоцільове вивчення цієї культури в різних ґрунтово-кліматичних зонах дозволило сформулювати основні позитивні риси, потенційно притаманні цій культурі: невибагливість до умов вирощування та попередник у сівозміні; висока продуктивність та поживна цінність; високоінтенсивне виробництво та функціонування кореневої системи; відносна толерантність до змін строків сівби; швидкі темпи росту; сильна позитивна реакція на мінеральні добрива, висока конкурентоспроможність по відношенню до сегетальної рослинності. А також – можливість продуктивного багатокомпонентного використання у складі кормових сумішей з широким спектром супутніх культур; позитивний вплив на фітосанітарний та поживний режими ґрунту. Крім того, ця культура є добрим медоносом, а при оранці біомаси є чудовим засобом відродження родючості виснажених ґрунтів як заміна органічним добривам.
Слід зосередити увагу на окремих біологічних та технологічних особливостях редьки олійної з огляду на оптимізовані моделі її використання як сидерату.
Інтенсивність накопичення та розкладання сидеральної маси редьки олійної має свої особливості . Культура швидко росте: за короткий період — від 25 до 40 днів — вона розвиває велику кількість листової та кореневої маси, що відкриває можливість її використання в посушливих умовах вегетації та, зокрема, під час дуже ранніх термінів сівби. Її рослинна маса складається переважно з листя, яке має вищий вміст азоту та вужче співвідношення вуглецю до азоту. Завдяки цьому надземна маса швидше розкладається в ґрунті та служить ґрунтовим живленням першого порядку для наступної сільськогосподарської культури. Водночас коріння рослин редьки олійної, навпаки, потовщується та перегниває останніми, поступово забезпечуючи ґрунт і рослини поточної культури поживними речовинами.
Крім того, зелена маса, загорнута в ґрунт, розкислює його, діючи подібно до внесення вапна, оскільки має лужну реакцію клітинного соку (рис. 1, 2).
Особливості кореневого дренажу при використанні редьки олійної. Іноді рослини редьки олійної називають «біологічним плугом», оскільки вони мають потужну стрижневу кореневу систему, яка глибоко проникає в підґрунтові шари (рис. 3). Це дуже важливо, враховуючи сучасні тенденції використання нульового та мінімального обробітку ґрунту. Завдяки кореневим виділенням це сприяє засвоєнню з ґрунтопоглинального комплексу важкодоступних сполук фосфору, калію, кальцію та сірки, які споживаються наступною культурою в сівозміні. Діаметр кореневої шийки редьки олійної становить 2–2,5 см (у гірчиці – близько 1 см), що дозволяє їй проникати набагато глибше, порівняно з корінням гірчиці, навіть на ґрунтах з важким механічним складом. Завдяки цьому підвищується ступінь дренажу ґрунту, надлишок вологи йде в нижні горизонти ґрунту, тому він швидше досягає фізичної стиглості навесні. А це, у свою чергу, сприяє сівбі в оптимальні терміни.
Позитивний вплив на системні властивості та режими ґрунту. Використання редьки олійної як сидерату не тільки позитивно впливає на процеси накопичення органічної речовини в ґрунті, забезпечуючи позитивний баланс макро- та мікроелементів, але й сприяє покращенню водно-фізичних властивостей ґрунтів. Так, використання різаної редьки олійної як сидерату зменшило щільність орного шару ґрунту на 22%, а загальну пористість на 15%. За цих умов капілярна пористість зменшилася, а некапілярна – збільшилася. Зниження об'ємної щільності ґрунту становило щонайменше 15–18%. Також було зазначено, що одним із недоліків сидератів є пересихання ґрунту під час вегетації сидератів, а оранка їх під інші культури в посушливі періоди знижує ефективність сидератів. Це часто спостерігається на сидеральних парах, коли з якихось причин оранку сидератів проводили пізно, незадовго до сівби озимих. Щоб запобігти цьому, сидератну редьку олійну слід заорювати, залежно від погодних умов, не пізніше ніж за 25–30 днів до сівби основної культури. Заорювати сидерати під ярі культури краще пізньої осені або навесні. Адже протягом осінньо-зимового та ранньовесняного періодів у ґрунті відновлюється оптимальна для проростання та розвитку ярих культур вологість ґрунту.
Редьку олійну можна ефективно використовувати як проміжну культуру в короткоротаційних сівозмінах для покращення попередника як проміжну культуру між двома основними. В умовах сільськогосподарського виробництва, особливо з урахуванням ринкової орієнтації спеціалізації багатьох господарств, не завжди можливо зосередити посіви основних сільськогосподарських культур на оптимальних попередниках. Через це хрестоцвіті проміжні культури, які характеризуються інтенсивними темпами росту з накопиченням високого рівня біомаси та мають алелопатичні властивості завдяки високому вмісту сірковмісних сполук, гірчичної олії, глюкозинолатів, індольних речовин та інших фізіологічно активних сполук, є важливим резервом для оптимізації сівозмін, зменшення негативного впливу сусідніх культур у сівозміні шляхом проміжного обробітку останніх. Під впливом цих речовин втрачається вірулентність деяких патогенних бактерій, що містяться в ґрунті. Кореневі виділення хрестоцвітих рослин зменшують проростання спор збудників хвороб та пригнічують довжину ростових трубок у них. Одночасно відбувається стиснення вмісту клітин мікроспор, що спричиняє їх руйнування та загибель. Посів хрестоцвітих культур також пригнічує розвиток бур'янів, оскільки кореневі виділення культурних рослин пригнічують проростання насіння деяких видів польових бур'янів. Через швидкий розвиток редьки олійної густота пирію повзучого зменшується. Вчені пояснюють загибель пирію повзучого алелопатичною дією хрестоцвітих культур, які негативно впливають на фізіологічні та біохімічні процеси рослин-акцепторів, що зрештою призводить до пригнічення їх росту та розвитку та, як наслідок, до загибелі (рис. 4).
Технологію вирощування редьки олійної як сидерату розроблено Спілкою органічного землеробства. За їхніми даними, найскладніші умови для сидерату редьки олійної складаються під час її вирощування в післязбиральний період (липень-серпень), який характеризується найбільшим дефіцитом вологи в Україні. Її запаси в шарі 0–10 см на чорноземах Центрального Лісостепу становлять 3–8 мм і значно менше в інших, менш родючих, типах ґрунтів. Щоб запобігти повному випаровуванню води з ґрунту, призначеного для сидератів, необхідно застосовувати поверхневий обробіток ґрунту разом зі збиранням попередника та, як виняток, через день після збирання, що полягає в його дискуванні на 5–6 см, боронуванні та коткуванні поверхні кільчастими котками. Такий обробіток, особливо проведений вночі, руйнує капіляри між верхнім – обробленим, та нижнім – необробленим і більш вологим шарами (з яких вода піднімається по капілярах), що зупиняє її випаровування та сприяє поступовому зволоженню верхнього шару.
Іншим, менш ефективним, джерелом зволоження поверхні ґрунту в цей період є роса, яка випадає в результаті конденсації водяної пари (після нічного зниження температури ґрунту та охолодження підґрунтового повітря). Шар роси, що утворюється за одну ніч, досягає 0,1–0,5 мм. А за рік випадає до 40 мм, тобто кількість, яка відповідає місячній нормі атмосферних опадів у Центральному Лісостепу у квітні або серпні – листопаді. На утворення роси та її кількість впливає багато факторів, зокрема вітер. Якщо він має низьку швидкість, то до кожного об'єкта (грудок, рослин), на якому осідає роса, піднімаються все нові й нові порції водяної пари, що збільшує кількість вологи. При сильному вітрі роса не утворюється – це можливо здебільшого на рівній, але шорсткій поверхні ґрунту, що відповідає технології вищезгаданого поверхневого обробітку для сидератів. Однак більшість сучасних агрономів не знайомі з перерахованим вище виробництвом та природними особливостями цього сидерату. Тому вони не поспішають створювати відповідні умови для виробництва сидеральних добрив, вважаючи, що сидерати проростуть навіть за умов пізнього обробітку ґрунту, а за першої ж невдачі роблять висновок про недоцільність сидератів.
Узагальнені рекомендації авторів та власні розробки автора в рамках реалізації теми розробки адаптивної технології вирощування редьки олійної в зоні Правобережного Лісостепу для її комплексного використання (на період 2010–2019 рр.) щодо сидерального добрива редьки олійної в зоні достатнього зволоження (таблиця) зводяться до впровадження в стислі терміни вищезазначених методів підготовки ґрунту, внесення азотних добрив (30–60 кг/га), посіву високоякісного насіння з обов'язковою обробкою його напередодні сівби та загортання маси сидерального добрива на глибину 15–30 см. Ця технологія допомагає зберегти залишки вологи в ґрунті, не використані попередником, та сприяє накопиченню води в поверхневому шарі ґрунту шляхом підняття її з нижніх шарів, що забезпечує появу повноцінних сходів рослин через три-чотири дні після сівби. Природно, що їх густий трав'янистий покрив, у свою чергу, є середовищем для утворення великої кількості роси, що рятує рослини від загибелі в перші дні вегетації.
Навіть найменші дощі (3–5 мм), які в агрономії вважаються неефективними, дуже корисні для післяжнивного сидерату. Наступні, більш рясні дощі (до 10 мм і більше) зволожують ґрунт спочатку на глибину 15 см, а пізніше на всю глибину кореневого шару. Такі умови в поєднанні з теплою погодою в липні-вересні сприяють інтенсивному росту редьки олійної, запобігаючи розмноженню бур'янів і шкідників. Роса особливо допомагає молодим рослинам сидерату редьки олійної за недостатнього зволоження ґрунту, оскільки вона єдина рятує рослини від загибелі в суху, спекотну погоду, а випадаючи з рослин, покращує зволоження поверхні ґрунту та підґрунтового повітря.
Рекомендується скошувати зелену масу редьки олійної на сидерати в період бутонізації – до початку цвітіння, коли вона містить найбільшу кількість азоту. Варто також враховувати труднощі закріплення біомаси редьки олійної в ґрунт. Велика надземна маса (200 ц/га і більше) погано закріплюється в ґрунт, а якість оранки незадовільна. За високої врожайності маси поле обробляють дисковими знаряддями в один або два сліди. Через три-чотири дні після висихання рослинної маси сидератів проводять повторне лущення або дискування, а потім оранку за загальноприйнятою технологією. Сидерати з невеликою біомасою заорюють безпосередньо, без додаткових агроприйомів. Також рекомендується така технологія: сидерати коткують гладкими котками, після чого їх заорюють у напрямку котків.
Листо-стеблову масу редьки олійної можна успішно використовувати для приготування багатокомпонентних компостів на основі соломи. Результат досягається завдяки тому, що під час компостування соломи до неї додають легкогідролізовану органічну речовину у вигляді зеленої маси сидеральних культур як стимулятор інтенсивності перебігу мікробіологічних процесів у певній кількості (сира маса) на 1 тонну соломи.
Сидерати вносять на солому, зволожену розчином мінеральних солей: аміачної селітри, суперфосфату та хлориду калію, які зазвичай використовуються як добрива NRK. Кількість вологи відносно маси соломи становить 1:4–1:5. Концентрація мінеральних добавок на 100 кг соломи така: 2,8 кг – аміачної селітри (1 кг сухого азоту); 5 кг – суперфосфату (1,09 кг P2O5); 4 кг – хлориду калію (2,4 кг K2O).
Редька олійна є ефективним та надійним компонентом біологізованих систем удобрення, який повністю відповідає вимогам стратегії органічного альтернативного удобрення для однокомпонентного або багатокомпонентного використання з різними варіантами внесення за часом та є альтернативою класичним системам удобрення гноєм та торфом-компостом.
Й. Цицюра, кандидат наук, доцент,
Вінницький національний аграрний університет
Т. Цицюра, кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник,
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН
Журнал «Пропозиція», № 10, 2019
Источник: www.propozitsiya.com
