Через високий вміст білків і ліпідів, а також підвищену гігроскопічність, насіння сої при несприятливих факторах (наявність органічних включень, підвищена волога) схильне до швидкого псування. Навіть просушені зерна за присутності сторонніх компонентів схильні до самозігрівання.
Соя – унікальна культура, справжній диво-продукт природи. Сьогодні вона є однією з ключових у світовому агровиробництві, демонструючи вершину адаптивності та багатофункціональності серед рослинних видів. Ця культура відіграє вирішальну роль у забезпеченні білковими ресурсами та має високу економічну ефективність.
Соя містить 38-42% протеїнів, 18-23% жирів, 25-30% вуглеводів, а також ферменти, вітаміни та мінерали. Завдяки комплексному хімічному складу, вона лідирує за темпами виробництва й історично використовується як універсальна сировина для харчової, кормової та олійної промисловості. Її продуктивність і якісні характеристики не мають конкурентів серед рослинних ресурсів.
Післязбиральна обробка соєвого зерна.
Через особливості хімічного складу, насіння сої вимагає спеціальних умов зберігання. Навіть при оптимальній вологості присутність сторонніх включень може спровокувати самозігрівання. Це обумовлює специфіку технологій вирощування та переробки сої в Україні. Після збору врожаю зерно негайно очищають від необмолочених стручків, деформованих зерен та сушать до показників 12-14% вологості.
Частка механічних пошкоджень у зерні коливається від 2 до 16% залежно від сорту та умов збирання, а вологість може досягати 17-20%, іноді підвищуючись до 30%.
Несприятливі погодні умови ускладнюють післязбиральну обробку. Залишення зерна у буртах під час дощів призводить до термічного самозігрівання та втрат якості. Головне завдання на цьому етапі – оперативне очищення та сушіння з мінімальним механічним впливом через чутливість оболонки.
Вимоги до якості: повноцінних зерен – мінімум 95%, сторонніх насіння – до 15 шт/кг (у т.ч. бур’янів – до 5 шт/кг). Втрати під час очищення не повинні перевищувати 10% для насіннєвого матеріалу та 2% для продовольчого. Допустимий рівень розтрісканих зерен – до 2%.
Технологічний процес здійснюють на спеціалізованих агрегатах (зерноочисні комплекси, потокові лінії) з використанням серійного обладнання. Згідно агротехнічних стандартів, урожай поділяють на три категорії:
- непридатні відходи та фураж,
- продовольче зерно,
- посівний матеріал.
На практиці фермери часто використовують наявну техніку, проте не всі машини пристосовані для сої через специфіку домішок (дефектні зерна, насіння бур’янів). Ефективна очистка вимагає регулювання швидкості повітряного потоку (12-13 м/с), точного підбору сит та дотримання технологічного алгоритму. Важливо враховувати чутливість зерен до механічних пошкоджень, особливо при вологості нижче 10%.
Оптимальні результати досягаються на модернізованих агрегатах типу ЗАВ, КЗС, «Алмаз», які забезпечують мінімальні втрати. Серед іншого обладнання відзначили ОВА-1 та «Петкус-Гігант» з потужною аспірацією. Налаштування передбачають: швидкість повітря 12-13 м/с, частоту коливань решет 380-400/хв, використання сит з отворами 7-8 мм для первинного очищення та 4,5-5 мм для підсівного.
Первинну очистку рекомендовано проводити на ОВП-20, ЗАВ-10, КЗС-10Ш. Затримка цієї процедури погіршує якість насіння. Сушіння проводять на відкритих майданчиках або з використанням підігрітого повітря (до 35°С), після чого зерно повторно очищають та відправляють на зберігання.
Відокремлення сміття здійснюють на початкових етапах з використанням ЗД-10000, ОПВ-20А та аналогічного обладнання. Верхні сита мають отвори 7-10 мм, нижні – 5-6 мм. Ефективність видалення стеблових залишків – 75-90%, насіння бур’янів – 40-65%.
На етапі вторинного очищення застосовують СВУ-5 для відсіювання дефектних зерен, а на пневмостолах ПСС-2,5 – загнилі екземпляри. Машини К 531/1 та «Супер-Петкус» забезпечують якісну сортувальну роботу з контролем втрат (1-2%).
Сушіння соєвого зерна
Технологія сушіння залежить від цільового призначення зерна. Процес вимагає дотримання температурних режимів: для насіннєвого матеріалу – до 35°С, для продовольчого – 60-70°С. Перегрів призводить до втрати схожості та погіршення харчових властивостей.
Ключові параметри сушіння: температура, вихідна вологість, тривалість експозиції. Оптимальний режим визначають з урахуванням енергоефективності. Особливість сої – повільне віддання вологи (0,5-0,8%/год) та вразливість оболонки, яка може тріскатися через різницю у швидкості висихання з ядром.
Ефективні методи включають активне вентилювання у бункерах БВ-12,5, БВ-25 зі шаром зерна до 60 см. Для крупних обсягів використовують лоткові сушарки продуктивністю 30-40 т/добу. Вологість після обробки не повинна перевищувати 12% для насіннєвого матеріалу.
При природному сушінні на току шар зерна не повинен перевищувати 15 см з обов’язковим перелопачуванням кожні 2 години. На ніч зерно накривають брезентом, уникаючи змішування різних партій за вологості.
Умови зберігання сої. Контроль вологості.
Головна умова безпечного зберігання – підтримання критичної вологості: 10-10,5% для південних регіонів, 11-11,5% – для північних. Температурний режим: 5…-5°С при відносній вологості повітря до 60%.
Зберігання у великих обсягах вимагає періодичного провітрювання для запобігання мікробіологічних процесів. Поліетиленові мішки є сучасним економічним рішенням: тришарова конструкція довжиною 60-75 м забезпечує герметичність і захист від шкідників.
Протягом усього терміну зберігання проводять регулярний моніторинг: вимірюють вологість, температуру, перевіряють наявність шкідників. Підвищення температури в окремих ділянках свідчить про початок самозігрівання, що вимагає термінового охолодження та повторного сушіння.
Для насіннєвих партій особливу увагу приділяють збереженню схожості, проводячи лабораторні перевірки щокварталу. При зберіганні насипом контролюють стан зерна на різних глибинах, а в разі виявлення мікробіологічної активності вживають термінові заходи – від активного вентилювання до хімічної обробки.
Н. Ящук, канд. с.-г. наук, асистент, НУБіП України
Источник: www.propozitsiya.com
