Загальновідомо, що сезон споживання українських динь обмежений лише трьома місяцями – з липня по вересень. Враховуючи низьку лежкість європейських сортів, виробники прагнуть подовжити термін постачання свіжих плодів завдяки вирощуванню ранніх врожаїв на початку сезону та зберіганню продукції в контрольованих умовах восени й зимою. Основна увага приділяється технологіям отримання ранньої дині.
За термінами дозрівання культуру класифікують на: скоростиглі (59–70 діб), середньоранні (71–80 діб), середньостиглі (81–90 діб), середньопізні (91–100 діб) та пізні (101–120 діб). Прискоренню вегетації сприяють використання ранніх гібридів, спеціальна підготовка насіння (загартування, пророщування), формування кущів, фосфорно-калійні підживлення, мульчування ґрунту. Проте найефективнішими залишаються розсадний метод і використання плівкових укриттів, особливо у комбінації.
Розсадна технологія дозволяє вирощувати диню в регіонах, де прямий посів не гарантує дозрівання. На півдні України цей підхід значно подовжує сезон споживання свіжих плодів. Дослідження показують: розсадний метод у відкритому ґрунті прискорює дозрівання на 12–14 днів порівняно з посівом сухим насінням. Комбінація з подвійним плівковим утепленням типу «термос» дає приріст у 25–30 діб.
Плівкові споруди поділяють на тимчасові (парники) та стаціонарні (теплиці). Вирішальна відмінність – наявність бічних огороджень у парників для поліпшення терморегуляції. Найранішній урожай отримують у капітальних теплицях, технологія використання яких для баштанних культур суттєво розвинулась останнім десятиріччям.
Розсадний метод відкриває можливості для вирощування динь у регіонах з обмеженим вегетаційним періодом
Світовий досвід вирощування культури під укриттями (Франція, Нідерланди, Японія та ін.) свідчить про високу трудомісткість процесу. Наприклад, у італійських плівкових теплицях витрати праці складають 16–17 людино-годин на 100 м², тоді як для томатів у скляних теплицях цей показник сягає 35–40 год.
Європейські господарства збирають 7–8 кг/м² динь на ґрунті та 10–11 кг/м² на мінеральній ваті, використовуючи дві хвилі плодоношення. Для цього під час другої хвилі прорежують посадки, видаляючи 35–50% рослин. В Україні традиційно обмежуються однією хвилею з урожайністю 4–7 кг/м².
Перші українські дослідження з плівкових теплиць проведені в 1966 р. в ІОБ НААН. За даними вчених, у Харківській області достигання плодів під плівкою починається 20–25 червня – на місяць раніше польового збору. До початку масового збирання з відкритого ґрунту тепличні господарства встигають отримати 2,5–3,2 кг/м² ранньої продукції.
Ключові аспекти технології (вибір сортів, схеми посадки, терміни) розроблені ще у 1960-х роках. Згідно з рекомендаціями, розсаду висаджують при стабільному прогріванні повітря до 14°C: у Степу – друга декада квітня, у Лісостепу – третя. Мульчування прозорою плівкою підвищує температуру ґрунту, а подвійні укриття вночі покращують мікроклімат.
Дослідження доводять прямий зв’язок між об’ємом повітря в теплиці та продуктивністю. У спорудах з показником 2 м³/м² рослини формують на 14% більший урожай порівняно з теплицями з 1,5 м³/м².
Щільність посадки варіює залежно від типу теплиці. У малогабаритних спорудах оптимально розміщувати 2–3 рослини/м² з послідовним формуванням: прищипка над третім листком, обрізання пагонів після зав’язі. У великих теплицях ефективна схема 2 рослини/м² з вертикальним підв’язуванням до шпалер.
Технології захищеного ґрунту для динь широко використовуються у світовому овочівництві
Гібрид Галілей F1
Сорт Дністровський (етап технічної стиглості)
Ресурсозберігаюча технологія від Південної ДСГС
Інноваційний метод передбачає вирощування без додаткового обігріву з прискоренням отримання врожаю на 40–45 днів. Оптимальні результати (від 5 кг/м²) досягаються за стрічкового розміщення (0,25 м²/рослина) з краплинним зрошенням. Технологія зменшує витрати добрив на 30% завдяки точному дозуванню та виключає витрати на розсаду.
Ґрунти. Підходять будь-які типи з хорошою аерацією. Унікальні вимоги: легкий механічний склад, нейтральний pH (6,5–7,0), відсутність перезволоження.
Сівозміна. Найкращі попередники – пасльонові, зеленні, капуста; допустимі – коренеплоди; небажані – інші гарбузові. Повторна посадка допустима через 4–5 років.
Підготовка ділянки. Після попередника проводять глибокорыхлення (23–25 см) мотоблоком або вручну. Навесні формують гряди з борознами 18–20 см, куди вкладають зрошувальні трубки.
Посів. Пророщене насіння висівають за схемою (100+40)×35 см у два ряди. Мульчування прозорою плівкою з подальшим випуском рослин через надрізи.
Догляд. Включає підв’язування до шпалер, формування кущів з видаленням непродуктивних пагонів, нормування кількості плодів (3–5 на рослину).
Зрошення та живлення. Вологість ґрунту підтримують на рівні 70–80% НВ залежно від фази. Азотні добрива вносять частково під обробіток ґрунту та двома підживленнями.
Источник: www.propozitsiya.com
