Восени озимим злаковим посівам загрожують такі вредителі, як хлібний жук, злакові мухи (пшенична, гессенська, шведська тощо), злакові попелиці, цикади, багатоїдні шкідники. Важливо відзначити, що моніторинг стану посівів необхідно здійснювати до завершення осінньої вегетації.
Серед багатоїдних вредителів найбільшу загрозу для озимих колосових становлять: дротяники та псевдодротяники, личинки хрущів і жуків, гусениці озимої совки, які живляться підземними частинами рослин.
Хлібний жук мігрує на посіви озимих зернових після появи сходів, де відбувається відкладання яєць та виведення личинок. Найвищий ризик спостерігається на ділянках з низинним рельєфом і поблизу місць втрат зерна під час збирання. За достатньої вологості личинки можуть живитися до 100 діб, а в посушливих умовах – протягом 2-3 тижнів. При наявності 1-2 личинок/м² у фазу сходів – третій листок, або 2-3 екз./м² на початку кущіння за температури вдень від 12 °С і вище, а вночі – від 5 °С, рекомендовано проводити обробку інсектицидами. При розосередженому заселенні шкідника на невеликих площах (40–60 га) виконують суцільне оприскування. За осередкового поширення обробляють крайові смуги поля або локальні ділянки з підвищеною концентрацією шкідника, охоплюючи зону 4–6 м навколо вогнища. Передпосівне протруювання насіння інсектицидами зменшує шкоду та чисельність фітофагів.
Хлібний жук
Значні збитки сходам озимої пшениці восени можуть завдавати злакові мухи. Личинки пшеничної мухи пошкоджують кілька стебел одночасно, гессенської – живляться рослинним соком, сповільнюючи ріст і стимулюючи утворення додаткових пагонів, шведської – руйнують конус наростання стебла, що призводить до його загибелі, чорної пшеничної – ушкоджують основу центрального листа, викликаючи пригнічення головного стебла. Найбільше постраждають ранні посіви, тоді як оптимальні та пізніші строки сівби мають нижчий рівень ураження.
Пошкодження злаковими попелицями та цикадками погіршує кількісні та якісні показники майбутнього врожаю. Уражені рослини стають вразливішими до грибкових інфекцій. Особливо небезпечним є перенесення вірусних хвороб сисними шкідниками.
Важливою умовою отримання рівномірних і міцних сходів озимих культур є протруювання насіння. Ця процедура захищає сходи, знезаражує від патогенів у насінні, ґрунті та рослинних залишках. Перед вибором фунгіцидного протруйника доцільно провести фітоекспертизу для виявлення збудників хвороб та визначення типу інфекції (поверхнева або ендогенна). Це дозволить обрати найефективніший препарат. Серед рекомендованих протруйників останнім часом виділяють препарати на основі карбендазиму, флутріафолу, тебуконазолу, манкоцебу, тритіконозолу, флудіоксонілу, іпконазолу, диніконазолу-М, імідаклоприду, беномілу, а також комбінації тебуконазолу з імазолілом, таібендазолом, дифеноконазолу з ципроконазолом тощо.
Під час осінньої вегетації озимих зернових культур важливо регулярно оцінювати рівень захворюваності
Паралельно з протруюванням рекомендовано обробляти насіння мікроелементами (враховуючи результати агрохімічного аналізу ґрунту) та регуляторами росту.
Для мінімізації шкоди від шкідників і хвороб необхідно дотримуватися ключових принципів: правильний сівозміна (уникати повторних посівів злакових), своєчасна сівба, використання високоякісного насіння, попередня обробка насіння інсекто-фунгіцидними сумішами (наприклад, Гаучо, Круїзер 600 FS, Вітавакс 200 ФФ, Селест Макс 165 FS тощо), формування оптимальної густоти посіву, боротьба з бур’янами, збалансоване внесення добрив, своєчасне збирання врожаю, лущення стерні з подальшою глибокою оранкою (знищує резервації шкідників), застосування інсектицидів при перевищенні економічного порогу шкодочинності.
Мишоподібні гризуни також становлять серйозну загрозу. Їхніми резерваціями є лісосмуги, скирти, багаторічні трави. Ефективними методами боротьби є використання аміачної води (150–200 г/нору), отруйних приманок (Бактороденцид, Шторм 0,005%, воскові брикети тощо).
Під час осінньої вегетації слід постійно оцінювати рівень захворюваності рослин. Тривала тепла або помірно прохолодна осінь сприяє подовженню вегетації, що може стримувати розвиток листкових плямистостей. Однак існує ризик накопичення інокулюму на падалиці, де за підвищеної вологості та температури на 4…5 °С нижче норми активізується спороутворення збудників септоріозу та борошнистої роси. На ослаблених загущених посівах ці спори поширюються вітром і продовжують розвиватись до припинення вегетації.
Контроль бур’янів восени – ключовий елемент технології. Найкритичніший період – початкові фази росту культури, коли конкуренція за вологу та поживні речовини негативно впливає на розвиток.
Найбільшу шкоду озимим зерновим восени завдають коренепаросткові (осот, злинка) та зимуючі бур’яни (кучерявець, латук, мак дикий), які формують розетки та потужну кореневу систему, що забезпечує їх зимівлю.
Останнім часом у посівах озимих культур частіше зустрічається метлюг звичайний, що вимагає включення гербіцидів з протизлаковим компонентом у систему захисту. Ефективними є препарати на основі дикамби, хлорсульфурону, пендиметаліну, йодсульфурон-метил натрію, а також комбінації метрибузину, піноксадену та інших діючих речовин.
За матеріалами ДУ «ІНСТИТУТ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР» НААН України
Источник: www.propozitsiya.com
