Протягом останніх кількох місяців команда експертів Центру економічного відновлення та EasyBusiness у партнерстві з Українською аграрною радою провела комплексне дослідження впливу повномасштабної війни на український аграрний сектор, результати якого були представлені на онлайн-заході Української аграрної ради у грудні 2022 року. На заході було розглянуто основні виклики, з якими стикаються сільськогосподарські виробники через повномасштабну війну, та обговорено, які потенційні рішення могли б покращити становище сільськогосподарських виробників.
Експерти спробували відповісти на це питання:
Чому зросла вартість логістики для фермерів і як це впливає на операційну діяльність виробників?
Які ще проблеми зараз турбують цей сектор?
Наскільки знизиться сільськогосподарське виробництво у 2023 році та як це вплине на макроекономічну ситуацію в Україні?
Як проблеми в українському сільськогосподарському секторі вплинуть на глобальну продовольчу безпеку?
Що можуть зробити Уряд та міжнародні партнери для покращення ситуації?
«Аграрний сектор завжди був своєрідним «рятівним колом» для України в кризові часи, оскільки він стабільно забезпечував валютні надходження та робочі місця», – зазначив Кирило Криволап, виконавчий директор Центру економічного відновлення. «Наразі ситуація така, що аграрний сектор потребує державної підтримки. І ця підтримка не лише забезпечить стабільність країни під час війни, а й закладе основу для майбутнього відновлення».
Кирило Криволап, виконавчий директор Центру економічного відновлення
Ключовими проблемами в сільськогосподарському секторі, спричиненими війною, є: збільшення логістичних витрат, обмежений доступ до фінансування, проблеми з відшкодуванням ПДВ, зростання вартості виробничих ресурсів та різниця в обмінних курсах.
Зростання логістичних витрат
«Серед цих проблем, мабуть, найбільше постраждав аграрний сектор від зростання вартості транспортування зерна більш ніж у чотири рази. Фактично, витрати на доставку становлять близько 2/3 ціни зерна, що робить його виробництво нерентабельним. Навіть часткове розблокування портів не вирішує проблему. Ширше коло фермерів отримає доступ до портів лише пізніше, і багатьом виробникам потрібен час, щоб переконатися в ефективності зернової угоди», – зазначає Дмитро Ливч, керівник аналітичного відділу Центру економічного відновлення.
Дмитро Ливч, керівник аналітичного відділу Центру економічного відновлення, так, з початку війни з Росією розрив між світовими цінами на пшеницю та цінами в Україні збільшився з 9% до 60%. У випадку з цінами на кукурудзу різниця в цінах збільшилася з 3% до 55%.
Ключовою причиною значної різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами є логістичні труднощі, пов'язані з експортом зерна, що виникли внаслідок блокади українських морських портів.
Ключовою причиною значної різниці між внутрішніми та зовнішніми цінами є логістичні труднощі, пов'язані з експортом зерна.
Окрім зростання логістичних витрат, сільськогосподарські виробники зіткнулися з більш ніж двократним зростанням цін на добрива, а також двократним зростанням цін на енергоносії, що використовуються для сушіння та підтримки температури зберігання.
Незважаючи на незначне зростання цін на зерно через відкриття морських перевезень в Україні, сільськогосподарські виробники все ще зазнають збитків або отримують мінімальний прибуток.
Після набрання чинності «зернової угоди» різниця між внутрішніми та світовими цінами дещо зменшилася, але ефект стане помітним лише через кілька місяців.
Тому фермери змушені користуватися послугами залізниці для транспортування своєї продукції, вартість яких безпосередньо залежить від тарифів Укрзалізниці та цін на використання вагонів. Якщо до початку Великої війни найбільшою складовою витрат була вартість перевезень, то після початку вторгнення нею стала вартість використання вагонів через швидке зростання кінцевих ставок на аукціонах Prozorro.Sales.
ЛОГІСТИКА ПІД ЧАС ВІЙНИ
Для більшості компаній, навіть після підписання «зернової» угоди, вартість логістики до порту становить 70–80 дол. США/т проти 20–30 дол. США/т до початку повномасштабної війни.
Деякі виробники перестали користуватися послугами експедиторів, щоб заощадити кошти, що допомагає підтримувати до 10% прибутковості.
Окрім зростання транспортних витрат, існують проблеми з перевалкою на сухопутних пунктах пропуску, затримки та черги на кордоні, наявність великої кількості бюрократичних процедур, а також нестача зерновозів для експортної діяльності.
Крім того, сільськогосподарські виробники зазначають, що сусідні країни ЄС не поспішають інвестувати в інфраструктуру зі свого боку.
Згідно з дослідженням, для подолання проблеми зростання вартості послуг залізничних перевезень існує кілька рішень, які матимуть значний вплив та ефект у короткостроковій перспективі, а саме:
1. Повний перегляд тарифної системи на транспортні послуги
2. Запровадження граничної вартості використання зерновозів
3. Запровадження обмежень на участь в аукціонах окремих учасників ринку
4. Зниження початкових ставок за використання зерновозів
5. Збільшення ставок на аукціонах
6. Запровадження субсидій на використання вагонів
7. Впровадження системи сповіщень про оновлення швидкості
8. Удосконалення системи планування перевезень УЗ
9. Запит на надання вагонів з країн ЄС
10. Впровадження системи моніторингу попиту
Обмежений доступ до фінансування, проблеми з відшкодуванням ПДВ
Серед найбільших проблем аграрного сектору – невідшкодування ПДВ, курсові різниці та брак фінансування, що підштовхують сільськогосподарських виробників до переходу в тіньову економіку.
Зокрема, дрібні фермери (до 200 га), кількість яких становить майже 70% від загальної кількості зернових підприємств, ще до війни зіткнулися з проблемами фінансування, оподаткування, орендної плати тощо. Це змусило дрібних виробників частково або повністю перейти в тіньову економіку.
Однак, з початком повномасштабного вторгнення в Україну, дрібні фермери гостро відчули вплив логістичних проблем, зростання цін на засоби виробництва, невідшкодування ПДВ та курсової різниці, що змусило певну частку дрібних виробників піти в тінь, щоб зберегти маржу.
За оцінками Міністерства економіки, близько 27% офіційної валової доданої вартості сільськогосподарського сектору було в тіні у 2021 році. Крім того, експерти стверджують, що до війни 40% зернових та 10–30% олійних культур продавалися неофіційно.
Наразі важко оцінити масштаби переходу дрібних фермерів у тінь внаслідок війни. Однак, за даними експертів, майже половина продажів сільськогосподарської продукції здійснюється за готівку з метою експорту продукції. Серед основних причин, перш за все, виділяють неповернення ПДВ та високу вартість кредитування (близько 24%).
КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИКІВ
Компанії визначають проблему зростання логістичних витрат та браку ліквідності як найактуальнішу.
Для деяких компаній ставки за кредитами зросли більш ніж удвічі, а кредитні ліміти обмежені.
Ціна на деякі засоби виробництва значно зросла, особливо на енергетичні ресурси та добрива.
Щодо фіксованого обмінного курсу, сільськогосподарські виробники сприймають його як додаткове податкове навантаження у розмірі 15–20%.
Ситуація з відшкодуванням ПДВ зараз покращилася, але довші інтервали між відшкодуваннями не сприяють нормальній діловій активності.
Зростання собівартості виробництва та інші проблеми
Експерти також очікують подальшого зростання вартості виробничих потужностей та зменшення використання добрив, що негативно вплине на врожайність основних сільськогосподарських культур та прибутковість сільськогосподарських виробників.
Експерти прогнозують зменшення використання добрив – на 3–47% азотних, 51–100% фосфатних та 41–100% калійних, залежно від культури. Це, у свою чергу, вплине на середню врожайність, падіння якої оцінюється на 20–50%.
За оцінками, собівартість виробництва кукурудзи цього року зросте на 11% до 205 доларів США/т, головним чином через нижчу врожайність. Водночас очікується, що собівартість виробництва пшениці зросте на 23% до 455 доларів США/т порівняно з оцінкою 2022 року.
Найвища очікувана собівартість виробництва кукурудзи становить $1150/га, найнижча – жита – $643/га. Крім того, очікувана собівартість виробництва на гектар соняшнику, сої, пшениці, ячменю та ріпаку становить $727, $721, $947 та $751 відповідно.
Отже, наявність широкого спектру проблем у сільськогосподарському секторі призведе до скорочення виробництва зернових та олійних культур більш ніж на 20% (за прогнозами Міністерства сільського господарства США).
рік, що, своєю чергою, призведе до втрат в економіці України з точки зору зайнятості та податкових надходжень. Крім того, суттєво постраждає також глобальна продовольча безпека.
У 2022/23 маркетинговому році прогнозовані обсяги виробництва зернових та олійних культур зменшаться більш ніж на 20%
Рівень голоду зростає в країнах Західної Африки через бідність та залежність від імпорту продуктів харчування
Таким чином, прогнозоване скорочення зайнятості на сільськогосподарських підприємствах, що займаються виробництвом зернових та олійних культур, становитиме 22% з урахуванням формальної та неформальної зайнятості. Варто зазначити, що сільськогосподарський сектор є лідером за кількістю неофіційно зайнятих в Україні – у 2021 році офіційна зайнятість становила 0,58 млн осіб порівняно з 1,46 млн осіб за даними Дежрстату. Враховуючи історично значну частку неофіційно зайнятих, важко передбачити, як зміниться це співвідношення у 2023 році. Однак раціонально припустити, що неофіційна частка зростатиме.
ВПЛИВ ВІЙНИ НА ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ КОМПАНІЙ
Падіння цін на внутрішні продукти в поєднанні зі зростанням виробничих витрат негативно вплинуло на прибутковість цього року.
Для деяких виробників лише певні культури є збитковими – переважна більшість – це зернові.
З іншого боку, олійні культури та ріпак залишаються прибутковими. Однак прибутковість також сильно залежить від фізичного розташування компанії.
Згідно з результатами дослідження, експерти визначили основні фактори, які допоможуть запобігти такому розвитку подій, перш за все, це:
1. Поступове скасування валютних обмежень та відновлення плаваючого обмінного курсу;
2. Відновлення нормального функціонування механізму автоматичного відшкодування ПДВ;
3. Покращення доступу до фінансування, зокрема для великих гравців ринку, за сприяння міжнародних фінансових установ.
Водночас, Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський наголосив, що ситуація досить нерівномірна за регіонами, тому підтримка регіонів, які постраждали більше від війни, має бути більш суттєвою.
Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський
«Однак, як комерційні, так і державні банки, досі працюють за певними механізмами, не розрізняючи специфіку регіонів. Також є деякі специфічні програми, які незабаром будуть запущені та матимуть пріоритети для деокупованих територій: це пріоритет компенсації генераторів, переобладнання ліфтів на твердопаливні котли або зріджений газ. У планах зробити співпрацю Укрзалізниці з регіонами на сході та півдні комфортнішою, робота над цим постійно ведеться», – зазначає Микола Сольський.
Держава, попри кризу та катастрофічну нестачу джерел фінансування, продовжує працювати над матеріальною підтримкою фермерів. Так, голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев наголошує на ефективності програми доступного кредитування 5-7-9%, за якою 38 тисяч фермерів взяли кредити на понад 81 млрд гривень, що становить 53% від наданих кредитів за цією програмою.
Голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев
«Ще одна програма, якою можуть скористатися фермери, – це програма створення теплиць та садів. Ми також маємо міжнародну фінансову підтримку в багатьох сферах. Якщо говорити про відшкодування ПДВ, то через те, що значна частина коштів з казни йде на армію та соціальну підтримку, у нас затримки з виплатами на 3-4 тижні. Крім того, зараз ведеться активна робота щодо затвердження переліку територій, що постраждали від військових дій», – пояснює Данило Гетманцев.
«Якщо агробізнес хоче повернутися до прибутковості, то, по-перше, необхідно розуміти, що всі сьогоднішні умови – це нова реальність, з якою нам доводиться жити, і не варто очікувати, що вони швидко зміняться. По-друге, сільськогосподарським виробникам потрібно вийти за рамки своєї традиційної діяльності – вирощування, і шукати рішення в розширенні ланцюжків доданої вартості, тобто включити переробку до портфеля діяльності. Бо в цьому випадку витрати на логістику одразу суттєво скорочуються, адже обсяг експорту в тоннах зменшується, а заробіток виробника в доларах зростає», – зазначає Денис Кудін, перший заступник Міністра економіки України.
З іншого боку, Міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014–2016) Айварас Абромавичус вважає: «Сьогодні, в ситуації зі стрімким скороченням посівних площ та перспектив збору врожаю, створення сприятливих умов для переробки є більш актуальним для фермерів у довгостроковій перспективі, і зараз потрібні інші швидкі рішення – скорочення часу перевірки рахунків-фактур, оптимізація черг на кордоні, зниження витрат на логістику. Основна увага має бути зосереджена на відновленні рівня врожаю та стабільності аграрного сектору, і лише потім говорити про переробку».
Міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014—2016) Айварас Абромавичус ПЛАНИ ТА ОЧІКУВАННЯ НА 2023 РІК
Компанії очікують як зростання вартості виробничих активів, так і зростання цін на зерно у 2023 році.
Найбільш очікуваними кроками від держави є розширення доступу до фінансування, мінімізація курсової різниці, вирішення проблеми неповернення ПДВ та дерегуляція.
За словами Айвараса Абромавічуса Андрій Дикун, голова Всеукраїнської аграрної ради, погоджується, додаючи, що дрібна та дрібномасштабна переробка не врятує українських фермерів. «Такі українські виробники будуть неконкурентоспроможними в ЄС. Наша майбутня додана вартість має базуватися на великомасштабній промисловій переробці. Їх запуск вимагає великих інвестицій. Тому паралельно з пошуком фінансування зараз необхідно докласти зусиль для вирішення логістичних питань», – зазначив Андрій Дикун.
Генеральний директор IMC, президент UCAB (2007-2021) Алекс Ліссітса
«Наразі питання ліквідності стоїть на першому місці як у короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі. Зворотний відлік вже розпочався – у нас є три-чотири місяці до посівної кампанії, бо вже в березні фермери повинні розуміти, що робити далі. Йдеться про десятки мільярдів гривень, а програми, доступні сьогодні, не покривають таких витрат. І якщо ці кошти не будуть знайдені, сільськогосподарські виробники не будуть ліквідовані навесні 2023 року, що означатиме втрату Україною позицій у найближчі роки як на світових ринках, так і в технологічному плані», – зазначив Алекс Ліссітса, генеральний директор IMC, президент UCAB (2007-2021).
Результати дослідження були представлені О. Єрмоленком
Більше деталей — https://www.youtube.com/watch?v=LvUay2D-aCw
Дивитися відео на YouTube
Источник: www.propozitsiya.com
