Сучасний ринок засобів захисту рослин в Україні, в умовах невизначеності та економічних потрясінь, зазнав значних змін і зараз насичений неякісними продуктами, неправильне застосування яких згодом підвищує ризики адаптації шкідливих організмів до методів їх боротьби.
У цій статті ми обговоримо стійкість шкідників (звикання, адаптація) до поточних діючих речовин і стратегії запобігання цьому в майбутньому.
Перший задокументований випадок стійкості був виявлений у 1902 році – стійкість каліфорнійської щитівки до вапняно-сірчаної суміші. Стійкість до неорганічних інсектицидів була помічена ще в 1914 році, а до 1946 року було задокументовано ще 11 випадків.
Після введення кожного нового класу інсектицидів – циклодиєнів, карбаматів, формамідинів, органофосфатів, піретроїдів і навіть Bacillus thuringiensis – випадки резистентності з’являлися протягом 2–20 років. В Україні стійкі популяції шкідників були відомі ще в 1960-х роках, починаючи зі стійкості яблуневої мокриці до певних синтетичних органічних сполук. Яскравим прикладом є колорадський жук, шкідник, який швидко адаптувався до різних груп хімічних інсектицидів. Чому відбувається це явище?
Генетика та широке використання інсектицидів сприяють швидкому розвитку стійкості багатьох видів комах і кліщів. Специфічні гени стійкості, виділені внаслідок впливу інсектицидів, дозволили деяким комахам вижити та передати ознаку стійкості своїм нащадкам. Отже, частка стійких комах у популяції зросла, оскільки чутливі комахи були знищені інсектицидом. З часом кількість стійких комах перевищила кількість чутливих, що зробило інсектицид неефективним.
Існує кілька видів опору. Поведінкова резистентність виникає, коли стійкі комахи можуть виявити або розпізнати небезпеку та уникнути токсинів, що стосується хлорорганічних і фосфорорганічних сполук, карбаматів і піретроїдів. Комахи можуть припинити живлення після зустрічі з певними інсектицидами, звільнити оброблену ділянку, відступити на нижню частину обприсканого листя, проникнути глибше в рослинний покров або відлетіти від цільової зони.
Стійкість до поглинання активних інгредієнтів є іншим типом. Стійкі комахи можуть засвоювати токсин повільніше, ніж їх сприйнятливі комахи. Ця форма стійкості виникає, коли зовнішня кутикула комахи утворює бар’єри, які перешкоджають поглинанню хімічних речовин у їхні системи, пропонуючи захист від широкого спектру інсектицидів. Стійкість до проникнення часто збігається з іншими формами, а знижене поглинання підвищує ефективність цих альтернативних механізмів.
Резистентність метаболізму є ще одним критичним механізмом. Стійкі комахи можуть детоксикувати або виводити токсин швидше, ніж чутливі комахи, ефективно очищаючи токсичні молекули зі своїх систем. Метаболічна резистентність є найпоширенішим механізмом і часто становить найбільшу проблему. Комахи використовують свої внутрішні ферментні системи для розкладання інсектицидів, а стійкі популяції можуть володіти більш ефективними варіантами цих ферментів. Крім того, ці ферментні системи можуть виявляти активність широкого спектру, тобто вони можуть руйнувати різні інсектициди.
Змінена резистентність цільової ділянки виникає, коли місце зв’язування токсину в комахи змінюється, що знижує ефективність інсектицидів. Це другий за поширеністю механізм резистентності.
З вищезазначених основних причин стійкості комах ми можемо зробити висновок, що захисні механізми та швидкість адаптації шкідників вимагають високоякісного рівня контролю з перевіреними стандартами продукції.
В останні роки офіційно визнано, що стійкість існує у найбільш значущих шкідників, незалежно від їх таксономічної класифікації: 6 видів кліщів, 8 видів попелиць, 3 види трипсів, 11 видів лускокрилих і 8 видів жуків.
На даний момент не існує ідеальних комбінацій хімічних препаратів, які запобігають виникненню резистентності, тому необхідно зосередитися на правильній стратегії і тактиці застосування сучасних інсектицидів.
Проблеми, які ми спостерігаємо щороку, такі як підвищення температури та м’які зими, сприяють збільшенню популяції шкідників, які вражають основні сільськогосподарські культури. Однак ефективність боротьби з ними з кожним роком падає — прямим наслідком може бути поява стійких видів. Чому це відбувається?
В першу чергу це пов’язано з використанням неякісних генеричних інсектицидів, які не забезпечують належного контролю над популяціями шкідників. Дослідження показують, що широке застосування контактного інсектициду на великих територіях, особливо такого, який зберігає свої властивості протягом тривалого часу, створює найбільш сприятливе середовище для розвитку стійкості шкідників. Крім того, стійкі токсичні залишки контактних інсектицидів, що залишаються на листі, можуть становити загрозу для корисних комах. Отже, питання резистентності набуло актуальності після широкого впровадження в сільське господарство стійких хлорорганічних пестицидних сполук.
Природно, що в світлі сучасних технологічних досягнень, головне занепокоєння викликає економічна життєздатність виробництва, особливо для невеликих ферм і агрохолдингів, які часто вдаються до генеричних інсектицидів, щоб скоротити витрати. Проте технологічна якість і ефективність цих продуктів у боротьбі зі шкідливими організмами часто залишають бажати кращого. Якщо вартість обробки одного гектара становить лише кілька доларів, то якого рівня якості та ефективності ми можемо очікувати?! Як наслідок, ми отримуємо все більше скарг від виробників з різних регіонів України щодо недостатньої ефективності інсектицидів різних хімічних класів у боротьбі зі шкідниками, такими як ріпаковий жук Meligethes aeneus.
Від чого ж тоді залежить ефективність інсектициду? Багато в чому це залежить від термінів і способу застосування. Незалежно від тривалості дії інсектициду, оброблені ділянки рослин виявляють найвищу токсичність відразу після застосування. З часом ефективність знижується через метеорологічні фактори, ультрафіолетове опромінення та зменшення концентрації на поверхні рослини, що корелює з ростом і розвитком рослини. Таким чином, стає складним стверджувати про чітко визначений довгостроковий ефект інсектицидних продуктів.
Технологічний прогрес продовжується, але все складніше розробляти нові інноваційні рішення, оскільки хімічний масив не безмежний, і основною вимогою для реєстрації нових діючих речовин у високорозвинених країнах є їхній токсикологічний профіль. Ось чому в останні роки ми спостерігаємо занепад інновацій.
Тим не менш, незважаючи на ці виклики, інноваційні продукти продовжують з’являтися на ринку. Настав час обговорити останній сучасний інсектицидний розчин Bayer — Sivanto® Energy — інноваційний інсектицид, призначений для захисту польових культур (таких як ріпак, зернові та соя), який поєднує два різних механізми дії проти шкідників. Ця комбінація зменшує ризик резистентності. Нова діюча речовина, флупірадифурон, належить до нового хімічного класу бутенолідів, запатентованих компанією Bayer.
Джерело: propozitsiya.com
