Вирощування сливи за органічною технологією дає стабільний результат лише на потенційно родючих ґрунтах із високим бонітетом, таких як чорноземи чи темно-сірі опідзолені. На середніх та бідних ділянках повна відмова від мінеральних добрив призводить до дефіциту поживних речовин і втрати врожайності.
Про це у своїй статті пише Дмитро Гречковський, завідувач сектору агрохімічних досліджень Інституту садівництва НААН.
Автор зазначає, що на сірих лісових і дерново-підзолистих ґрунтах екологічно та економічно виправданою є органо-мінеральна модель, а на бідних або еродованих ділянках органічна система не працює без попередньої меліорації.
«У плодоносних насадженнях сортів Стенлей і Чачакська Найболія позакореневе внесення біодобрив у поєднанні з мінеральним фоном підвищувало приріст пагонів на 14,9–26,6% і давало прибавку врожаю до 0,6–0,8 т/га. Водночас використання лише біодобрив давало значно менший ефект», — зауважує науковець.
