Під час плодоношення помідори поглинають значну кількість азоту, калію, фосфору та магнію з ґрунту.
Вибираючи сидерати для теплиці з помідорами, важливо враховувати рослини, які можуть допомогти відновити баланс цих поживних речовин у ґрунті.
Пам’ятайте про принцип сівозміни — уникайте посадки сидератів з тієї ж родини, що й основна культура, яку щойно зібрали (наприклад, якщо ви вирощуєте гірчицю, утримайтеся від посадки капусти чи інших хрестоцвітих овочів на тій самій ділянці наступного сезону, щоб запобігти накопиченню хвороб та шкідників, характерних для цієї родини).
Яке сидеральне добриво слід вибрати?
Бобові культури (такі як горох та вика) значно збагачують ґрунт азотом. Насіння вівса додається до цієї суміші. Хоча овес не генерує новий калій, його коренева система допомагає мобілізувати поживні речовини з глибших шарів ґрунту, запобігає вимиванню та повертає їх у верхній шар після оранки. Крім того, овес ефективно структурує ґрунт, покращуючи його повітро- та водопроникність, створюючи оптимальні умови для корисної ґрунтової мікрофлори.
Ярий ріпак ефективно взаємодіє з фосфором: він поглинає та вивільняє цей елемент, який вже присутній у ґрунті, у більш доступній формі, покращуючи його циркуляцію. Окрім фосфору, ріпак сприяє розпушенню ґрунту на значну глибину, покращує його дренаж та аерацію, а також накопичує сірку.
Суміші сидератів часто збагачують білою гірчицею. Ця рослина містить сполуки, які при внесенні в ґрунт вивільняють речовини з біофумігаційними властивостями. Це може пригнічувати деякі ґрунтові хвороби та шкідників, сприяючи покращенню ґрунту, хоча й не гарантує повного «знезараження».
Коли садити
Сидерати можна сіяти в теплиці у вересні. Основна рекомендація полягає в тому, щоб сіяти сидерати одразу після збору основного врожаю помідорів, щойно теплиця стане вільною. Чим швидше це зробити, тим більше часу матиме сидерати для розвитку зеленої маси та кореневої системи до настання стійких холодів. Звичайна суміш може складатися приблизно з 50% насіння вівса, а решта – розділена між горохом, ріпаком та гірчицею. Однак це не слід вважати універсальним стандартом – пропорції слід коригувати залежно від ґрунтових умов та основних цілей фермера (чи то збагачення азотом, покращення ґрунту чи виробництво біомаси).
Зелену масу скошують та закладають у ґрунт приблизно через 1,5-2 місяці після посіву або коли рослини досягають стадії бутонізації/початку цвітіння (щоб уникнути висівання насіння та максимізувати вміст поживних речовин у зеленій масі), але завжди за 1-2 тижні до настання заморозків.
В ідеалі зелену масу слід садити неглибоко, на глибину 5-10 см. Це сприяє швидшому розкладанню органічної речовини аеробними бактеріями та допомагає підтримувати структуру ґрунту. Надмірне заглиблення може призвести до анаеробних процесів та утворення шкідливих сполук.
Деякі фермери вирішують скошувати сидерати та залишати їх на поверхні ґрунту як мульчу. Цей метод також корисний, оскільки захищає ґрунт від висихання, вивітрювання та ерозії, поступово збагачуючи його органічною речовиною.
Таким чином, ґрунт буде підготовлений до майбутнього сезону — збагачений органічною речовиною, добре структурований та здоровіший.
Джерело: ukr.media
