У ЄС з ринку «потіснили» російське та білоруське зерно. Які наші перспективи? — журнал Пропозиція

В Україні жнива на низькому старті. У багатьох регіонах сівба ярих зернових та технічних культур практично завершилася, у загальнодержавному масштабі перебуває на позначці 12,9 мільйона гектарів з 13,3 млн прогнозованих. Процес затягнувся у літо в прифронтових та прикордонних з рф областях – непроста безпекова ситуація та обстріли значно гальмують роботу. Проблема і в тому, що значні площі сільгоспугідь, до яких аграрії через бойові дії та забрудненість вибуховими пристроями не мають доступу, замість колоситися пшениці або визрівати соняшнику цьогоріч заростатимуть бур’янами.

Популярною у господарствах зерновою культурою залишається кукурудза – нею за тиждень, інформує Мінагрополітики, засіяно ще 85,8 тис. га. Значно підтягнули за цей час справи на «королівських» ланах на Київщині (+ 21,9 тис. га), Черкащині (+15,5 тис.), Львівщині (+10,6 тис.). Досі сіють качанисту на Чернігівщині, Харківщині, Сумщині, Рівненщині, Івано-Франківщині, Житомирщині, Кіровоградщині, Дніпропетровщині, Миколаївщині, Донеччині.

У масштабах країни кукурудза займає 3 млн 895 тис. з очікуваних 3 млн 912 тис га, у 2023-му мали 4 млн 43 тис. га.

Площі під технічними культурами порівняно з минулорічними 7 млн 96 тис. гектарів уже розширилися до 7 млн 369 тис га. Прогноз – 7 млн 705 тис. Збільшення відбувається насамперед за рахунок ліквідного соняшнику (він  вже зростає на 5 млн 124 тис. га проти 5 млн 34 тис. торік) та сої (вже є 1 млн 932 тис га проти 1 млн 812 тис. у 2023-му).   

З огляду на воєнний стан непогані перспективи і в пшениці (озимої, свідчить інформація Держстату, з осені посіяли понад 4 млн 360 тис. га, ярої навесні додалося 252,5 тис.) та ячменю (468 тис. га озимого і 782,6 тис. ярого), які також затребувані на зовнішніх ринках. Тож питання, куди і на яких умовах збуватимемо вирощене на вітчизняних полях важливо пропрацьовувати вже зараз.

Експортні можливості є. Був би товар

Тим часом, Україна залишається найбільшим постачальником кукурудзи до Євросоюзу. За митними даними ЄС, на нашу державу припадає 67,4% (понад 11,2 мільйона тонн з початку маркетингового року, тобто 1 липня 2023-го) імпортованої до Євроспільноти качанистої. Випередили Бразилію з 2,9 млн тонн (17,4%), Канаду з 921,2 тис. тонн (5,5%), Сербію з 562,7 тис. тонн (3,4%). Замикає п’ятірку росія з 312,1 тис тонн (1,9%). Тобто маємо під боком величезний ринок з таким потужним споживачем як Іспанія, який переважно й «з’їдає» нашу кукурудзу. Попри заборону її імпорту з України кількома європейськими державами – Польщею, Болгарією, Угорщиною, Словаччиною та Румунією, котрі понад рік тому взялися захищати своїх фермерів, вирощена на вітчизняних ланах качаниста торує собі шлях до ЄС. Якби не було такого обмеження, вочевидь, нинішнього маркетингового року вдалося експортувати й більше.

І, звісно, українському сільгоспвиробництву на руку будь-які перепони на імпорт до ЄС агропродукції від країни-агресора. Нагадаємо, з 1 липня 2024-го Євросоюз запроваджує «непідйомне» мито на імпорт російського та білоруського зерна, олійних та продуктів їх переробки. Як пояснюється на сайті Єврокомісії, нові тарифи будуть достатньо високими. Залежно від конкретного продукту вони зростуть або до 95 євро за тонну, або до 50% митної вартості. Це фактичне перекриття потоку збіжжя до об`єднаної Європи, у тому числі й краденого в Україні, тож  гроші, виручені від продажу поцупленого, не йтимуть на фінансування війни.

Однак такий крок ЄС навряд чи спричинить значному розширенню наших експортних горизонтів тієї ж таки кукурудзи. Навіть якщо уявити, що ми заповнимо своєю продукцію звільнену нішу, росія не виступає великим тут  гравцем, продає качанистої до Євросоюзу разів у 35 менше, ніж Україна.

Схожа ситуація і зі звичайною пшеницею (common wheat). З початку маркетингового року її до Євросоюзу наша країна реалізувала 6 млн 18 тис. тонн (частка в імпорті ЄС – 71%) проти 340,8 тис. тонн (3,9%) з рф. Ячменю продали 784,2 тис. тонн (43,7%), тоді як росія – 59,1 тис. (3,3%).

 

Навряд чи вдасться Україні скористатися ситуацією з житом, але з інших причин. Його на наших полях зростає небагато, минулої осені посіяли 70,6 тис. га ­– ще менше, ніж попереднього сезону, тож не можемо запропонувати такого товару в значних кількостях. Хоча досі росія залишалася найбільшим експортером жита до ЄС, але з огляду на запроваджене для цієї країни «драконівське» мито пальму першості перебере хтось інший. Як і з пшеницею твердих сортів (durum wheat), де рф закривала майже п’яту частину імпорту Європейського Союзу.

Нові мита стримуватимуть окупаційну військову машину

Збільшення мит на імпорт до Євросоюзу зернових, олійних та продуктів їх переробки з рф та білорусі, включаючи пшеницю, кукурудзу та соняшниковий шрот трактується як важливе політичне рішення на підтримку нашої держави. На сайті ЄС йдеться, що такий крок дасть змогу ефективно протидіяти реалізації незаконно привласненого країною-агресором зерна, виробленого на території України. Адже не секрет, що його частина під маркою  «російське» експортується до ЄС, а отримані гроші спрямовуються на фінансування загарбницької війни, розв’язаної московією проти нашої держави. Як наголошується, у 2023 році рф експортувала до Євросоюзу такої продукції на майже 1,3 мільярда євро. Тож підвищені мита перекриють ще одне важливе джерело прибутку для російської економіки та позбавлять окупаційну політику додаткових асигнувань.

«Ми пропонуємо, – обгрунтовувала ініціативу Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, – запровадити тарифи на цей російський імпорт, щоб пом’якшити зростаючий ризик для наших ринків і наших фермерів. Вони також зменшать здатність росії використовувати ЄС на користь своєї військової машини».

 

Пояснюється, що причина збільшення тарифів також і для білорусі полягає у її тісних політичних та економічних зв’язках з рф. До того ж, такий крок не дозволить росії використовувати цю країну, щоб обходити нові митні заходи та спрямовувати свої товари до ЄС.

У Верховній Раді сподівалися на дещо інше

Підвищення мит на сільгосппродукцію, яка надходить до Євросоюзу з цих недружніх до нас країн, звісно послабить ворожу військову машину, але представники української політичної еліти очікували від наших міжнародних партнерів радикальніших кроків. Такий висновок випливає з проєкту постанови з красномовною назвою «Про Звернення Верховної Ради України до Європейської Комісії та урядів і парламентів держав–членів Європейського Союзу щодо заборони імпорту сільськогосподарської продукції з російської федерації і республіки білорусь до Європейського Союзу». Зареєстрований у парламенті 19 березня 2024 року документ можна вважати об’єднавчим, ініціаторами виступали відомі народні депутати, у тому числі – лідери кількох політичних сил. Серед авторів значаться Руслан Стефанчук, Олександр Корнієнко, Олена Кондратюк, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Вадим Галайчук, Давид Арахамія, Андрій Мотовиловець, Тарас Батенко, Олег Кулініч, Артур Герасимов, Ірина Геращенко, Антоніна Славицька, Юлія Тимошенко, Олександра Устінова, Юрій Бойко.  

Парламентарії закликали ЄС ухвалити спільне рішення щодо заборони імпорту сільгосппродукції з російської федерації і республіки білорусь до Європейського Союзу.

При цьому, зазначається у пояснювальній записці до постанови, варто наслідувати приклади Литви та Польщі. Так, Сейм Латвії ще 22 лютого 2024 року ухвалив рішення про заборону ввезення сільгосппродукції та кормів для тварин з російської федерації та республіки білорусь щонайменше до липня 2025 року. Ця прибалтійська республіка стала першою серед членів ЄС, яка запровадила обмеження на ввезення агротоварів з цих держав. Відповідно до рішення, продукція, що походить з рф або білорусі, також не повинна імпортуватися з третіх країн.

Наголошується також, що Сейм звернувся до Єврокомісії з проханням терміново розробити законопроект про заборону імпорту зерна російського та білоруського походження до ЄС, а до інших євроінституцій – підтримати таку заборону.

Крім того, просив Єврокомісію забезпечити співпрацю та координацію між державами–членами Європейського Союзу з метою ефективного та однакового застосування цієї заборони на всій його території. Резолюцією також пропонувалося, за необхідності регулювання потоків агропродукції використовувати українську. А у разі несприятливих ринкових цін застосувати систему інтервенцій для закупівлі надлишків зернових в Україні, що дасть можливість підтримати ціни на таку продукцію та гарантувати доходи виробників.

Так само Сейм Республіки Польща 14 березня 2024 року закликав Єврокомісію запровадити обмеження щодо імпорту до держав–членів ЄС продукції з росії та білорусі. Адже існуючі для цих країн можливості реалізації на європейські ринки продовольства і сільгосппродукції продовжують приносити «величезні доходи» виробникам, торговцям і, відповідно, бюджетам. Необхідно зупинити торгівлю, яка може прямо чи опосередковано сприяти зміцненню спроможності рф та білорусі продовжувати війну з Україною, особливо тому, що російський імпорт може включати збіжжя, поцуплене з окупованої територій.

Такі рішення держав–членів ЄС, підсумовується у пояснювальній записці, працюватимуть на продовольчу безпеку в Європейському Союзі та світі, не стимулюватимуть економіку рф та білорусі у сферах сільського господарства та продовольства та обмежать можливість окупаційного режиму вести війну проти України. Стверджується, що українські агротовари частково замінять на ринках ЄС російські та білоруські.

У ЄС свій інтерес

Чому ЄС врешті-решт вдався до підвищення мит, а не до заборонних санкцій для сільгосппродукції з росії та білорусі, також пояснюється на сайті Єврокомісії. 

За логікою наших міжнародних партнерів, настільки високі мита не менш дієві, ніж санкції, бо роблять невигідною реалізацію сільгосппродукції до ЄС. Та, на відміну від санкційних заборон, запровадження імпортних тарифів жодним чином не впливає на купівлю, транспортування чи надання допоміжних послуг. Тобто й надалі дозволено:

безперешкодний транзит через ЄС;

вільні операції купівлі-продажу російського зерна;

зберігання на митних складах ЄС;

перевезення на суднах ЄС.

А також надання послуг зі страхування та фінансування торгівлі російським зерном.

Важливо, пояснюється на сайті Єврокомісії, що запропоновані тарифи не вплинуть на глобальну продовольчу безпеку, особливо для країн, що розвиваються. Навпаки очікується, з’явиться стимул для росії експортувати зерно та олійні не на ринки ЄС, а до країн, населення яких потерпає від нестачі їжі.

Запропоновані заходи призведуть до скорочення реалізації зерна з росії та білорусі до Євросоюзу. На сайті Єврокомісії наголошується: дефіцит пропозиції буде частково заповнено внутрішнім виробництвом (отже, принесе користь фермерам ЄС, котрі отримають можливість продавати більше своєї продукції). А також – імпортом з третіх країн, які традиційно постачають на ринок Євросоюзу, таких як США, Бразилія, Україна, Сербія чи Аргентина.

Коригування митної політики також перешкоджатиме росії у використанні експорту для дестабілізації на ринку ЄС . Оскільки надлишок зерна в рф збільшується, зокрема через незаконне захоплення вирощеного в Україні, існує загроза, що ЄС може стати місцем для його концентрації. Зокрема, фермерське співтовариство Євросоюзу висловлювало занепокоєння щодо можливої дестабілізації ринку, нарікали з цього приводу й країни-члени ЄС.

До речі, Євросоюз запровадив санкції проти росії одразу після початку її повномасштабного вторгнення в Україну, але агропродукція досі під них не підпала – з огляду підтримки глобальної продовольчої безпеки. До того ж ЄС гарантував, що його обмежувальні заходи не вплинуть на спроможність росії постачати світові необхідне зерно, зокрема транзитом через територію Євросоюзу. І запровадження нових митних тарифів не позначиться на цих перспективах.

У контексті сприяння збуту майбутнього врожаю варто згадати, що ЄС ще на рік призупинив дію імпортних мит і квот на поставки українських товарів до Євросоюзу.

Валерій Друженко.

Малюнок Олексія Кустовського

Джерело: propozitsiya.com

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *