До Дня Незалежності України Путіну пообіцяли взяти Покровськ і/або Краматорськ або максимально до них наблизитися. Чому саме Покровськ? Тому що це стане потужним ударом по українській важкій промисловості і дуже вдарить по українській економіці.
“Найбільша перемога України торік була на морі. Чорноморський флот Росії за фактом викинули з Криму, розблокувавши морські порти та відкривши шлях українській продукції на зовнішні ринки. Уже цього року, крім зерна, морем активно почали відвантажувати металопродукцію, у травні відправивши на експорт рекордні обсяги: напівфабрикатів 184 тис. тонн, плоского прокату 117 тис., труб 51 тис. тонн. Хто в темі, розуміє, що цифри смішні для нашого виробничого потенціалу, але, так, рекордні від початку повномасштабного вторгнення РФ. І наш потенціал у металургії для ворога теж не секрет”, – вказує видання.
Кампанія ударів по енергосистемі України, крім мети максимально закошмарити населення, має також завдання вибити остаточно промисловий потенціал України. Металургії, яка досі перебуває у стані важкої кризи, дістанеться в першу чергу, — тим часом як значення цієї галузі для ВПК країни є максимально важливим.
“Наступ на Покровськ стане продовженням стратегії по знищенню промисловості та найсильнішим ударом по українській металургії. У районі цього міста розташовані останні шахти з коксівним вугіллям, що залишилися в країни. При їхньому виведенні з ладу на металургах Запоріжжя й Кривого Рогу, які й так знизили виплавку від початку вторгнення втричі, за фактом можна буде ставити хрест”, – пише видання.
Можливості та бажання наших партнерів підтримувати Україну не безмежні, про що нас теж повідомляють цілком прямим текстом. Не кажучи вже про сотні тисяч людей, які живуть в індустріальній частині Донбасу.
“Економіка організації виробництва на своєму ресурсі та імпортному геть різна. Враховуючи супутні обтяжливі фактори, виробництво, що базується на імпортній сировині, стане просто нерентабельним. Та й завезти необхідні для них мільйони тонн коксівного вугілля (або готового коксу) за фактом немає звідки. На зовнішньому ринку його за хоч якимись нормальними цінами просто немає. Не кажучи вже про доставку в обстрілювані порти та подальше транспортування майже до лінії фронту”, – наголосили у ZN.
Нагадаємо, у 2023 році найбільші металургійні компанії України сплатили понад $1 млрд податків. Частка галузі в загальній сумі податкових платежів в Україні залишилася на довоєнному рівні 3%. Таким чином металургійний сектор залишається базовим для української економіки, зі внеском у ВВП у 2023 році в 5,7%, включно з ланцюгами постачань. До війни внесок металургії у ВВП України становив 10,3%.
