Василь Українець: «Я експериментую в полях, це цікавий досвід для мене»

Василь Українець, власник ТОВ «ВІТАКЕМ», на початку війни був змушений перенести своє підприємство до Рівненської області та розвивати свій бізнес фактично з нуля. Василю, розкажіть про ваше господарство, які культури ви вирощуєте? — Наше господарство поділено на дві частини: одна частина розташована поблизу міста Бородянка, що в Київській області, де в мене 500 гектарів землі, інша частина господарства розташована в Рівненській області, де я обробляю 800 гектарів землі. Я вирощую соняшник, ріпак, сою, озиму та яру пшеницю, кукурудзу та гречку. Земельні площі я розподілив так: 300 гектарів засіяно соєю, 300 гектарів — соняшником і 300 гектарів — кукурудзою, до 150 гектарів відведено під ріпак і приблизно стільки ж — під пшеницю. З якого року ви працюєте в агробізнесі? — У 2009 році я прийшов з дистрибуції, до цього працював у Bayer регіональним менеджером у Вінницькій області, потім менеджером з продукції, моїми сферами спеціалізації були кукурудза, соя та цукровий буряк. Потім шість років працював комерційним директором Nufarm Ukraine. А в 2017 році відкрив власне невелике фермерське господарство, почавши працювати зі 170 гектарами землі в Житомирській області. У минулому я закінчив Вінницький аграрний університет, добре розумію агрономію та принципи ціноутворення, тому сьогодні займаюся своїм профілем. Мій серйозний сільськогосподарський досвід не базується на словах і здогадках, він почався саме у 2017 році. На моєму господарстві в Рівненській області переважають торфовища та піски, в принципі, чорноземом похвалитися не можна. Мене цікавить, перш за все, економіка підприємства, я не женуся за врожайністю, мене не цікавлять 4–5 тонн соняшнику як обов’язкова мета управління. Минулого року кукурудза показала 8 тонн на коло. Але у мене низькі витрати на вирощування культури. В середньому планую так, щоб витрати не перевищували 20 тис. грн на 1 га, намагаюся не виходити за ці межі. Наприклад, минулого року врожайність соняшнику була 3,2 тонни/га, але на коло вийшло 2,46 тонни.

Я вирощую соняшник, ріпак, сою, озиму та яру пшеницю, кукурудзу та гречку. Чим ознаменувався цьогорічний сезон? Які особливості та перші результати ви можете відзначити? — Звичайно, цього року вегетаційний період більшості культур завершився в середньому на 2–3 тижні раніше запланованого. Ми вже помічаємо, що, найімовірніше, врожайність деяких культур буде нижчою за очікувану. Однак, наприклад, по соняшнику ми зазначаємо, що врожайність буде вищою. Цього року я посіяв соняшник набагато раніше традиційних для культури термінів. Більшість бояться сіяти раніше, умовно кажучи, на початку квітня чекають високих температур, потім виходять у поле. Цього року я посіяв соняшник до 10 квітня. Тут варто зазначити, що у мене своя система посіву культур: я намагаюся сіяти кожні 100 гектарів з періодичністю 10 днів. Я спеціально розширюю терміни посіву, щоб мінімізувати свої ризики. Тому я посіваю 300 гектарів соняшнику протягом місяця. На перший погляд, це здається дивним. Однак практика показує інше – якщо умовно 100 з цих 300 гектарів можуть пройти вегетаційний період, то наступні 100 зазнають змін. Можна сказати, що я великий експериментатор, десь щось працює краще, десь гірше, але загалом у мене хороші результати. Я працюю з обробітком ґрунту. У мене на полі глибоке розпушування, натомість я повністю відмовився від оранки, яка лише виснажує ґрунт. Я також використовую дискування та мінімальний обробіток ґрунту. А як щодо безоранкової обробки – ви пробували цю технологію на своїх полях? – Так, звичайно. Рівненська область – це глибоке Полісся, яке знаходиться за 60 км від кордону з Білоруссю. Господарська практика показує, що використання сидератів та безоранкової технології дає набагато кращі результати, ніж традиційна обробка ґрунту. Тому я вирішив практикувати цю технологію на своїх полях, цього року посіяв сою на 300 гектарах за безоранковою технологією. Я вніс під сою лише калій та мікроелементи, а також використав обробку насіння азотфіксуючими бактеріями, і на цьому все. Я почав підраховувати витрати і вирішив, що час почати на чомусь економити. Бо з моїми ґрунтами – піском, торфовищами, приблизно 20% витрат йде лише на обробіток ґрунту. Зрозуміло, що економити на добривах та якісному насінні немає сенсу, адже, як то кажуть, все починається з насіння, якісний посівний матеріал – це пріоритетне питання для фермера. До речі, цього року у мене на фермі було багато відвідувачів, зокрема спеціалістів із США, Австралії, Нової Зеландії, які цікавилися роботою ферми в Рівненській області. Ми дивувалися, як взагалі можна отримати якийсь урожай на таких ґрунтах. Найбільш фінансово витратними частинами вирощування сьогодні є дизельне паливо та добрива. Я не зменшую кількість добрив, які вношу. Я дійшов висновку, що краще менше перевертати ґрунт і не турбувати його, бо гинуть корисні бактерії, а верхній родючий шар ґрунту порушується. Відмовившись від оранки, ми можемо і заощадити гроші, і покращити якість ґрунту.

Я експериментую в полях, для мене це цікавий досвід. Так, не без помилок, але я відточую свої навички, щоразу вдосконалюючи технологію. Поки не «розберешся», що і чому в нових технологіях, результату не буде. Сьогодні фермери практикують додавання покривних культур до сівозміни. Чи практикуєте ви таку технологію в полях? – Так, звичайно, тому що це не тільки економить добрива, але й покращує структуру ґрунту, зменшує ерозію. Завдяки сидератам ґрунт зберігає більше поживних речовин для наступних культур. Я вам скажу так: після будь-якої культури – будь то соняшник чи зернові, ми сіємо сидерати, тому що покривні культури – це і структура ґрунту, і макро-, і мікроелементи… Я експериментую в полях, для мене це цікавий досвід. Так, не без помилок, але я відточую свої навички, щоразу вдосконалюючи технологію. Поки не «розберешся», що і чому в нових технологіях, результату не отримаєш. Якось американські колеги запитали мене, які залишки сидератів є на фермі. Я їм кажу: гречка, ріпак, кукурудза, соняшник, все змішую і сію. Зазвичай я сію сидерати в монокультурах. Наприклад, після ріпаку я сію гречку, яка добре покращує структуру ґрунту. Потім я не загортаю гречку в ґрунт, а одразу після неї сію озиму пшеницю. Відмінним попередником для сої в безоранковому посіві є озиме жито, яке можна сіяти практично до кінця жовтня. Навесні сою сіють під жито, потім можна використовувати гербіциди суцільної дії, які знищать жито. Жито має розгалужену кореневу систему, пригнічує бур'яни, покращує ґрунт. Жито зникає, соя розвивається… У нас на фермі слабокислі та кислі ґрунти, і жито добре росте на цих ґрунтах і мінералізує елементи, які є в ґрунті та недоступні для рослин. Цього року погода справді випробувала фермерів на стійкість. Рання волога весна була сприятливою для поширення бур'янів і хвороб, а потім надмірна спека створила ідеальні умови для розвитку шкідників. Як справи у вашій галузі? — Цього року гліфосат довелося вносити двічі на соєві поля. Наступного року планую перейти на одне внесення ґрунтового гербіциду та одне внесення гліфосату. На щастя, цього року на сої проблем зі шкідниками не було. З іншого боку, ріпак цього сезону трохи завдав клопоту – обробляли двічі-тричі на чотири дні, бо квіткоїда не могли контролювати. Ріпаковий пильщик також завдавав клопоту. Картина на полі змінюється за 4–5 днів, тому ріпак вимагає трохи більше уваги, на відміну від сої, яка, на мою думку, є «культурою для ледачих». Для ріпаку ми використовували препарати, які нам поставили компанії «Хімагромаркетинг» та «Спектр Агро».

Загалом, Полісся цікаве тим, що традиційні підходи до живлення та обробітку ґрунту можуть не дати бажаних результатів саме через особливості ґрунтів. А як щодо точного землеробства? Чи використовуєте ви елементи ТЗ у своєму господарстві? — Асортимент продукції для точного землеробства загалом досить широкий на ринку. Однак, точне землеробство в нашому господарстві розвинене не так добре, як, наприклад, у деяких холдингах чи великих фермах. Ми використовуємо точні технології залежно від фінансових можливостей, є продукти, окупність яких сьогодні не така швидка, як була до війни. Ми використовуємо дрони та автопілоти на фермі. Ми тісно співпрацюємо з компанією AgriLab, яка провела для нас ретельний агрохімічний аналіз, бо до цього ми практикували переважно схематичні рішення щодо вибору культур, живлення тощо. Загалом, Полісся цікаве тим, що традиційні підходи до живлення та обробітку ґрунту можуть не дати бажаних результатів саме через особливості ґрунтів. Норми, які раніше були для мене стандартними, тут взагалі не працюють. Цього року ми зробили хімічний аналіз ґрунту, і я помічаю, що сьогодні не можу використовувати традиційний підхід до певних технологій, таких як сівозміна. У мене понад 20 полів на 800 гектарах, і я шукаю свій підхід до кожного поля. У нас є поля, які загалом кислі, на яких єдиний варіант – сіяти жито і поступово переходити на безоранковий режим. Ми вапнуємо ґрунт, але ця операція сьогодні не дуже дешева, як здається на перший погляд. Крім того, не потрібно перестаратися – надмірне вапнування може призвести до лужних ґрунтів і зовсім інших результатів. Ми переробили частину обладнання в господарстві, наприклад, посівний комплекс від Väderstad, повністю прибрали передні обробітки ґрунту, тобто, умовно кажучи, тепер це обладнання сіє з «нуля». Також у нас є сівалки точного висіву від Quivogne. Ми плануємо використовувати жатку CLAAS S750 Flex для збирання сої, ми дуже задоволені її роботою в полі. Цього року ми придбали ще дві жатки, одна з яких – для кукурудзи від компанії Elibol. На жаль, поки що практика показує, що вигідніше купувати вживану європейську жатку, ніж нову вітчизняну.

Через війну, у травні 2022 року, нам довелося практично з нуля будувати бізнес у Рівненській області. Ми взяли старе зруйноване господарство, відновили його, побудували офіс, склади, і сьогодні вся техніка закуплена з нуля: три трактори, два комбайни, обприскувач, комбайни, сівалки тощо.

Я використовую різні цифрові програми для контролю процесів на фермі. Раніше для роботи обирав Cropio, зараз переважно використовую Field Management, а також OneSoil – зручну програму, яка швидко показує, яка ситуація на полях, чого не вистачає рослинам. Однак, на мою думку, на фермі потрібно мати агронома, який би швидко вносив усі зміни, що відбуваються на полях.

Які пріоритетні напрямки розвитку фермерського господарства ви для себе окреслили? Як плануєте далі розвивати своє господарство? — Звичайно, я планую не лише вирощувати рослини, а й переходити на переробку. Я взагалі не користуюся кредитами, працюю за власні кошти. Звичайно, я хочу отримувати гранти на виробництво, вигідні кредитні лінії, бо хочу займатися тваринництвом, побудувати завод з виробництва бурбону в Україні. Цього року компанія VNIS надала мені насіння цукрової кукурудзи на 2 гектари для демонстраційного посіву. Гібриди виявилися досить солодкими та показали хороші результати в полі. Ринок алкогольних напоїв в Україні, в принципі, досить розвинений, але на ринку немає ексклюзивної продукції українського виробництва. Тому є ідея виробляти нішеві рафіновані напої, такі як бурбон. Звичайно, ми плануємо розвивати тваринництво: виробництво сирів та молока. Плануємо відкрити мережу маркетів, де буде продаватися продукція. Сьогодні на фермі у нас стадо з 86 овець, 1000 курей, 50 свиней. Поки що ми займаємося розведенням худоби більше для внутрішніх потреб, стежимо за розвитком подій, але планую не зупинятися на досягнутому та продовжувати розвивати цей напрямок. Наша продукція екологічно чиста, ми годуємо тварин зерном та травою, і не додаємо жодних сторонніх домішок.

Наша продукція екологічно чиста, ми годуємо тварин зерном, травою та не додаємо жодних сторонніх домішок. Як воєнний стан у країні вплинув на діяльність господарства? — Після початку повномасштабного вторгнення я був змушений перемістити господарство, яке спочатку знаходилося в Житомирській області. Моє господарство також потрапило під окупацію, оскільки зібраний урожай зберігався поблизу міста Бородянка, що в Київській області. З початком повномасштабної війни територію, де зберігалася продукція, окупанти забрали соняшник з господарства, а ми залишилися з борговими зобов'язаннями. А решту зерна нам довелося продати майже за безцінь. Через війну, у травні 2022 року, нам довелося фактично з нуля будувати бізнес у Рівненській області. Ми взяли старе зруйноване господарство, відновили його, побудували офіс, склади, і сьогодні все обладнання закуплене з нуля: три трактори, два комбайни, обприскувач, комбайни, сівалки тощо. Було дуже важко починати все з нуля. Але робота триває, ми не зупиняємося, у нас амбітні плани на майбутнє. Юлія Наружна, [email protected]

Источник: www.propozitsiya.com