Під час візиту на дачі моїх друзів я зіткнувся з досить цікавою ситуацією – своєрідним «тривалим» компостом. Обговорюючи садові премудрості, власники ділянки з ентузіазмом представили мені свою «приховану перлину» – трирічну компостну купу, де рослинні залишки ще не перетворилися на цінне органічне добриво. Дивно, але ці садівники щиро вірили, що рослинні відходи повинні розкладатися роками, щоб стати невід’ємним елементом будь-якого саду – родючим чорноземом.
Спостерігаючи за цим «компостним пам’ятником», мене вразило, що тривале перетворення родючого шару ґрунту на чорнозем було зумовлене не місцевими умовами, а помилковим підходом. Зрештою, у мене є особистий досвід, на який я можу спиратися, оскільки мої рослинні матеріали розкладаються на пил лише за один-два роки в компості. Сьогодні я охоче поділюся з вами своїми «секретами» (хоча насправді методи, які я опишу, були розроблені давно — головне — правильно їх застосовувати та використовувати).
Організація компостування
Що може бути чарівнішим за перетворення рослинних відходів на поживний чорнозем? Для мене це нагадує форму алхімії. У своєму саду ви можете створити простір, де «сміття» перетворюється на золото для ваших рослин, абсолютно безкоштовно. Найкраще те, що весь цей процес можна прискорити до одного року, якщо все зробити правильно.
Цікаво, що в молодості я вважав кремацію найкращим варіантом для моїх останків після смерті. Однак компостування змусило мене усвідомити, що ми повинні висловлювати вдячність за наше існування та «повернути» своє тіло землі таким, яким воно має бути. Такі глибокі думки виникають у мене, коли я переглядаю цю ділянку свого подвір’я.
Але досить про сентиментальність. Давайте заглибимося у два найефективніші методи організації компосту.
Перший метод передбачає створення компостного шару приблизно один метр на один метр і глибиною близько метра. Усі залишки врожаю поміщаються в цю спеціально підготовлену яму. Найважливішим аспектом є правильне перемішування шарів (про це ми розповімо пізніше). Після заповнення ями її зверху засипають землею, утворюючи невеликий насип. Наступної весни гарбузові культури можна садити безпосередньо на цьому грядці, оскільки вони добре ростуть разом з розкладаючою речовиною. З часом грядка перетворюється на повноцінну плантацію, де справжнє «чорне золото» для вашого саду дозріває з очей геть.
Другий метод використовує вертикальні конструкції. Це може бути бочка без дна або спеціально відведений ящик. Така система створює своєрідний конвеєр для виробництва чорнозему. Закритий простір зберігає вологу протягом тривалого часу, сприяючи активним процесам розкладання. Багато любителів самостійного ремонту доповнюють ці ящики зручними дверцятами, фактично перетворюючи їх на міні-фабрики з переробки органічних відходів.
Який варіант організації компостування обрати? Це повністю ваше рішення. Ви навіть можете обрати обидва, якщо у вас накопичилася значна кількість рослинних відходів під час посадки. Особисто у мене в саду є обидва варіанти, і вони чудово себе показують рік за роком.
Три помилки, які заважають процесу
Тепер давайте детальніше розглянемо три ключові помилки, які можуть перешкодити процесу компостування.
Перша і найпоширеніша помилка полягає в неправильному чергуванні шарів. Більшість людей усвідомлюють необхідність чергування «коричневих» і «зелених» шарів, щоб змішати бактерії та прискорити розкладання «зелених». Однак багато хто забуває, що коричневий шар складається не лише з сухих фрагментів рослин; він повинен містити суміш розкладаються органічних матеріалів з торфом і ґрунтом. Отже, шари слід змішувати, а не просто складати один на одного.
Додавання невеликої кількості готового компосту до нового шару — лише кілька виделок — є особливо ефективним. Це діє як закваска, подібно до дріжджів у тісті, запускаючи необхідні бактеріальні процеси.
Температурні умови також мають вирішальне значення. Багато людей розміщують компост під прямими сонячними променями, що є значною помилкою. Вплив прямих сонячних променів робить вашу компостну купу схожою на копицю сіна: рослинні залишки висихають, а не розкладаються.
Ідеальне місце – це місце з постійною тінню, де створюються оптимальні умови для мікроорганізмів та дощових черв’яків, які зазвичай з’являються приблизно через місяць після належного укладання компосту.
Третя критична помилка – недостатнє зволоження. Компост має залишатися постійно вологим, але не надмірно насиченим. Природні дощові та талі води чудово підходять для цієї мети, особливо якщо ви можете направити стік з даху або схилу до компостної купи. Якщо ваша ділянка має тенденцію до перезволоження, краще створити компостну купу, а не яму – вода природним чином просочуватиметься крізь шари.
Накриття компосту плівкою
Щодо поширеного питання про покриття компосту плівкою, є кілька важливих міркувань. З одного боку, плівка допомагає утримувати вологу в спекотні дні. З іншого боку, вона перешкоджає природному збагаченню купи корисною мікрофлорою та може призвести до недостатнього зволоження внутрішніх шарів.
Особисто я вважаю, що постійне накриття не є необхідним; проте періодичне використання плівки під час особливо посушливих періодів справді може покращити процес.
Кілька додаткових практичних порад
Я хотів би поділитися деякими практичними спостереженнями з власного досвіду.
Наприклад, використання компостної купи як грядки для певних культур, таких як гарбузи та кабачки, може бути неймовірно ефективним. Коріння цих рослин активно сприяє розкладанню органічної речовини, тим самим прискорюючи його.
Також корисним є додавання сидератів у компост. Вони допоможуть «перемішувати» компост без використання вила чи перемішування, а також збагатять майбутній чорнозем необхідними поживними речовинами.
Регулярний контроль стану компосту є надзвичайно важливим, оскільки він може потребувати додаткового перемішування або зволоження. Тому чудовою ідеєю є встановлення «інспекційних дверцят». Крім того, завжди організовуйте компост з можливістю внесення коректив «у міру розвитку процесу».
Також важливими є сезонні міркування. Навесні компост стає особливо активним, тому в цей час життєво важливо забезпечити його достатньою кількістю свіжої органічної речовини. Восени переконайтеся, що верхній шар достатньо щільний, щоб запобігти надмірному висиханню серцевини та нижнього шарів, а також вимиванню поживних речовин.
Пам’ятайте, що високоякісний компост – це не просто
Джерело: ukr.media
